Іванова Т.С., Бербенець О.І.,

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Вільні економічні зони як ефективний інструмент підвищення конкурентоспроможності країни

Спецiальнi (вільні) економiчнi зони (ВЕЗ) - один з інструментів стимулювання мiжнародного економiчного спiвробiтництва на основi залучення iноземних iнвестицiй. Крім того, у поєднаннi з iншими елементами загальної стратегiї економiчного розвитку країни, ВЕЗ спроможнi забезпечити активiзацiю пiдприємницької дiяльностi, залучення нових технологiй, розвиток ринкових методiв господарювання.

Приклади багатьох країн показують, що вільні економічні зони (ВЕЗ) можуть бути ефективним інструментом підвищення конкурентоспроможності країни. З тих пір, як пільги в ВЕЗ в Україні були скасовані, велося багато дискусій відносно їх поновлення, а у зв'язку з масштабними проектами реформ, тема стала ще більш актуальною.[1]

Питаня теоретичного і прикладного механізму становлення і розвитку вільних економічних зон знайшли відображення у працях українських та закордонних дослідників, зокрема таких, як: Авдокушина Є.Ф., Данько Т.П., Ігнатова В.Г., Замошніков М. О., Климко С., Костусєв О., Кухарська Н. О., Лушкін В. А. та інші.

Метою даного дослідження є обгрунтування мотивів та важелів створення ВЕЗ, переваг та недоліків відновлення їх функціонування в умовах виходу з кризи в Україні.

Вільна економічна зона ( ВЕЗ) – це територія в прикордонних або інших регіонах країни, яка має особливий юридичний та митно-економічний статус.

Зона являє собою частину території, в якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної зони впроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних та фізичних осіб. Статус, термін і територія спеціальної економічної зони встановлюються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної економічної зони .[3]

Світова практика показує, що ВЕЗ створюються з метою залучення іноземних інвестицій, посилення інноваційного розвитку економіки, для покращання експортної орієнтації виробництва та конкурентоспроможності економіки, вирішення специфічних проблем регіонів (екологічних, інфраструктурних).[2]

В Україні вільні економічні зони створювалися з метою:

- економічного розвитку депресивних територій та соціально-економічного розвитку України;

- вирішення проблем безробіття, низької заробітної плати, недосконалої виробничої інфраструктури;

- залучення іноземних інвестицій;

- запровадження пільгових податкових режимів;

- надання преференцій при митному оформлені багажів;

- активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг;

- залучення та впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання;

- покращання використання природних та трудових ресурсів;[4]

При створенні вільних економічних зон враховуються певні фактори такі як: місцезнаходження ВЕЗ, яке повинно сприяти зовнішнім і внутрішнім можливостям для реалізації намічених цілей; наявність достатнього ресурсного потенціалу (природнокліматичні умови, науково-виробничий потенціал, трудові ресурси); забезпеченість об’єктами виробничої та соціальної інфраструктури згідно з міжнародними стандартами; розвинена система комунікацій, відсутність екологічних обмежень щодо створення ВЕЗ.

Перевагами створення ВЕЗ для національної економіки та економіки окремого регіону є: розвиток торговельно-експортних операцій, експортно-товарного виробництва, створення нових робочих місць, тимчасовий захист національної та регіональної економіки від міжнародної конкуренції на внутрішньому ринку, створення сприятливих умов для міжнародного кредитуваня, одержання нових джерел фінансування. Іноземних інвесторів у ВЕЗ приваблюють податкові пільги, дешева робоча сила та відкритий доступ до національного та регіональних ринків .[1]

У процесі функціонування СЕЗ в Україні не спрацьовував один дуже важливий момент - не було до кінця закрито кордон, що призводило до різних зловживань. Товари, які повинні були йти із СЕЗ на експорт, попадали на внутрішній ринок - фактично саме це й поховало ідею СЕЗ. Другий фактор -умови доступу до можливості працювати в таких зонах і територіях були нерівні для різних інвесторів. ВЕЗ покривали близько 10% території України, інші ж 90% були, відверто кажучи, дискриміновані відносно податкових пільг. Слід також зауважити, що державна політика України щодо вільних (спеціальних) економічних зон, інших ефективних інструментів залучення інвестицій булла непослідовною і незрозумілою як для інвесторів, так і для органів місцевого самоврядування країни.[4]

У всьому світі СЕЗ є дієвим механізмом розвитку окремих депресивних територій, механізмом розвитку окремих галузей економіки. В Україні ж ВЕЗ розглядаються виключно з фіскальної точки зору. Окрім того новоствореним підприємствам бракує часу для виходу на заплановану потужність, бо українська влада вважає, що вихід на планові показники інвестиційного проекту відбувається зразу після реєстрації підприємства.

Можна стверджувати, що досвід функціонування СЕЗ в Україні є досить суперечливим, тому такі зони можуть використовуватися тільки в обмеженому форматі, при цьому значно більшу роль повинні грати заходи щодо поліпшення загального інвестиційного клімату країни. Експеременти в окремих економічних зонах у випадку успіху можуть підказати рішення для всієї економіки, у випадку невдачі - наслідки будуть менш хворобливими, чим якби експеримент проводився на території всієї держави.

Крім того ВЕЗ та території пріоритетного розвітку (ТПР) допоможуть визначити і в подальшому відкоректувати окремі конкретні деталі в економіко-правовій системі.[1]

Україна саме зараз може отримати економічний зиск від ВЕЗ, оскільки ЄС не підтримує жодних форм заохочення інвестицій, пов’язаних з наданням пільг і переваг - преференції в новоприйнятих країнах-членах ЄС сходять нанівець. Тому як наслідок, слід очікувати інвестиційного пожвавлення в українських зонах і позитивний ефект від створення ВЕЗ буде мати місце лише тоді, коли:

- країна піде шляхом реформ і попередній досвід та недоліки функціонування ВЕЗ буде враховано і відкоректовано;

- відбудется внесення до парламенту проектів Законів України про зміни до законів України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних економічних зон».

- зменшиться податкове й інфраструктурне навантаження на підприємства, що реалізують інвестиційні проекти, спрямовані на модернізацію, технологічне переоснащення, зростання обсягів виробництва, податкових надходжень, збереження та примноження робочих місць.

- будуть внесені зміни до порядку оподаткування обладнання, устаткування, яке не виробляється в Україні та ввозиться на територію України для реалізації інвестиційних проектів та установити нульову ставку оподаткування на ту частину прибутку, котра реінвестується у власне виробництво.

- буде розроблена система державних дотацій і субсидій щодо створення нових робочих місць, навчання і підвищення кваліфікації персоналу.[3]

Література:

1. 1.Макогон Ю.В. Регіональні економічні зв’язки і вільні економічні зони: підручник / Макогон Ю.В., Ляшенко В.І., Кравченко В.О. – Донецьк : Альфа-прес, 2004.– 544 с.

2. Пехник А.В. Іноземні інвестиції в економіку України : навчальний посібник / Пехник А.В. - Вид.«Знання», Київ, 2007.

3. http://www.yur-gazeta.com/oarticle/2015

4. Сазонець І.Л. Інвестування: міжнародний аспект / І.Л.Сазонець, В.А.Федотова.-К. : Центр учбової літератури, 2007.- 276с.