Економічні науки / Державне регулювання економіки

Савицька К. C.

Науковий керівник: Ховрак І. В.

КрНУ імені Михайла Остроградського, Україна

ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Сучасні умови господарювання вимагають досконалої податкової системи, яка є основою для стабільної економіки кожної країни. Адже справляння податків має на меті виробництво конкретних суспільних благ, таких як соціальне страхування, державне медичне обслуговування і пенсійне забезпечення, будівництво доріг тощо. В умовах перетворень в соціально-економічній та політичній сферах значна увага повинна приділятись створенню ефективної системи оподаткування, оскільки від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, тобто основної фінансової бази держави. Тому аналіз функціонування податкової системи, особливо в умовах системної кризи, набуває великого значення.

Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов’язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення. Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечили «прорив» на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни. В залежності від проведення податкової політики державою податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль стимуляторів економічних процесів у державі. Тому податкова система є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі.

На думку З.С. Варналія, вітчизняна податкова система й досі не відповідає жодній із наступних вимог до функціонування податкової системи: рівномірність розподілу податкового навантаження; мінімальний тиск на економічні рішення; зменшення державного втручання шляхом «надмірного оподаткування»; встановлення рівноваги між соціальною справедливістю й економічною ефективністю; сприяння стабілізації економіки й економічного зростання; зрозумілість оподаткування для платника податків, справедливість та законність управління; мінімальний розмір затрат на управління податковою системою [1, с.71-72].

Метою роботи є визначення оптимальних методів формування бюджету: фіскальних чи стимулювання підприємницької діяльності і розширення податкової бази шляхом зниження податків.

Практика показала, що реальне зниження податків можливе лише в державі з міцною економічною базою. Тільки тоді зниження ставки оподаткування приведе до зростання виробництва, що в подальшому й компенсує тимчасове зменшення податкових надходжень. На такому принципі й будують свою податкову політику провідні країни світу. Суть податкових реформ, проведених у них в 90-ті роки ХХ століття, – у прагненні прискорити нагромадження капіталу й стимулювати ділову активність. Тому були знижені ставки податку на прибуток корпорацій (у США із 46 до 34 %, у Великобританії з 45 до 35 %, у Японії з 42 до 40 %). Крім того, в світі знижено верхній рівень оподаткування особистих доходів фізичних осіб, розширено рамки неоподатковуваного доходу. Зниження прямих податків компенсується ростом непрямих: податку з продажу, податку на додану вартість і низки інших [2]. Однак, досвід розвинених країн свідчить про необхідність одночасного посилення контролю за дотриманням податкового законодавства, підвищення економічних та юридичних санкцій до його порушників.

Україна, на жаль, поки що не є країною з міцною економічною базою, проте з введенням в дію нового Податкового кодексу [3] є надія на зменшення податкового тиску, що безперечно позитивно вплине на економіку країни. Податкова реформа в Україні здійснювалась з метою реалізації двох ключових завдань. По-перше, в умовах критичного розбалансування системи державних фінансів необхідно було збільшити доходи бюджету, по-друге, з метою стимулювання швидкого відновлення економіки потрібно було створити сприятливий фіскальний простір для бізнесу та інвестицій. Перше завдання уряд успішно виконав (навіть перевиконав) - при помірній інфляції за 11 місяців 2011 року податкові надходження до держбюджету зросли на 72,1% проти аналогічного періоду попереднього року [4]. Проте при виконанні другого завданням виникли певні проблеми: запроваджених заходів виявилося недостатньо для того, щоб підприємці повірили в потенціал України та почали вкладати в економіку значні кошти. Власне, якщо податкова реформа так і обмежиться успіхами у збільшенні обсягу зібраних податків, то її ефективність у кінцевому підсумку буде від’ємною. Сьогодні настав той момент, коли необхідно критично оцінити фіскальні стимули, та, очевидно, ініціювати продовження податкової реформи з метою кардинальних зрушень у політиці стимулювання підприємницької ініціативи. Уряд декларує, що в наступному році завдяки фіскальним стимулам він надасть інвестиційного ресурсу в розмірі 47 млрд. грн. [4] (табл. 1).

Таблиця 1

Загальний інвестиційний ресурс від надання преференцій суб’єктам господарювання*

Преференція	Обсяг ресурсу, млрд. грн.
створення страхових резервів банківськими установами, що відносяться на витрати	11,0
зниження ставки податку на прибуток з 23% до 21%	4,3
звільнення від сплати ввізного мита згідно міжурядових угод про вільну торгівлю	3,2
урахування у складі витрат сум ремонтів та поліпшення основних засобів	2,0
механізм прискореної амортизації виробничого обладнання	2,0
запровадження «0» ставки оподаткування рентною платою додаткових обсягів видобування вуглеводнів із родовищ, що мають важко видобувні умови або виснажені	1,0
«податкові канікули» для малого бізнесу у вигляді «0» ставки податку на прибуток	0,5
звільнення від сплати податку на прибуток підприємств окремих галузей	0,4
звільнення від сплати ввізного мита товарів, що використовуються для виробництва устаткування альтернативних джерел енергії	0,3

*складено автором з джерел: [5]

Навіть не ставлячи під сумнів розрахований Урядом обсяг так званих податкових преференцій (а він очевидно завищений), можемо назвати низку причин, які нівелюють інвестиційний потенціал названих стимулів:

1. Пільги щодо ПДВ та податку на прибуток можуть застосовувати підприємства дуже обмеженого переліку галузей (авіабудування, суднобудування, альтернативна енергетика, переробка сільськогосподарської продукції, готельний бізнес тощо).

2. Зниження ставки податку на прибуток з 23% до 21% (хоч і до 0%) не означає, що вивільнений фінансовий ресурс автоматично буде спрямований в інвестиції чи поповнення обігових коштів. При несприятливій макроекономічній чи політичний обстановці він буде просто виведений з економіки.

3. Застосування потенційно ефективних фіскальних стимулів, як механізм прискореної амортизації виробничого обладнання, «податкові канікули» та низка інших обмежено настільки, що вивільнений ресурс є просто мізерним.

Загалом, Податковим кодексом стимулюючий потенціал податкової системи практично не реалізований. У цьому контексті необхідно ініціювати впровадження ефективних податкових стимулів пожвавлення інвестиційної діяльності, на кшталт:

1. Стимулююча модель податку на прибуток. Механічне зниження податку не є шляхом до активізації інвестицій. Так, у розвинених європейських країнах ставки податку досить високі (25-35%), але вони застосовуються лише для тієї частини прибутку, яку акціонери бажають вилучити (тобто отримати в якості дивідендів) [2]. Але для тієї частини прибутку, яку підприємство планує інвестувати, існують лояльні податкові режими у формі знижених податкових ставок на прибуток або загалом звільнення від оподаткування тієї частини податку на прибуток, яку підприємство реінвестує у модернізацію.

2. Прискорена амортизація. В умовах останньої фінансової кризи цей інструмент був найбільш поширеним фіскальним стимулом. Його використання спрямовано на те, щоб досягти перевищення фіскальної амортизації над економічною (бухгалтерською). Завдяки цьому підприємства отримують значний ресурс для інвестицій, не сплачуючи податок на прибуток чи відсотки за користування кредитом. Деякі країни запровадили навіть так звану амортизаційну премію, яка надає можливість віднесення на валові витрати додаткового відсотка вартості основних засобів.

3. Спеціальні правові режими економічної діяльності, передусім технопарки та індустріальні парки. Сьогодні в Україні ці поняття повністю дискредитовані і асоціюються у більшості громадян, як правило, з колосальними податковими пільгами, корупцією і втраченими бюджетними коштами.

Це лише незначний перелік досить ефективних фіскальних інструментів, які дозволять відчутно підвищити інвестиційну активність в Україні. Їх запровадження має стати наступним етапом податкової реформи.

Вважаємо, що Податковий кодекс повністю не вирішив усі проблеми податкової системи України, але його прийняття є кроком у майбутнє. Слід зазначити, що основною метою подальшого реформування системи оподаткування є сприяння стабілізації матеріального виробництва, підвищення його ефективності, на цій основі задоволення державних та соціальних потреб. Система оподаткування повинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподілу національного доходу.

Література:

1. Варналій З.С. Реформування податкової системи України в умовах глобалізацій них та інтеграційних процесів / З.С. Варналій // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2011. – Випуск 24. – С. 69-76.

2. Дорош Н.І. Податкова система України в розвинутих зарубіжних країнах: порівняльний аналіз.// Фінанси України. – 2000. – № 12.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010.-№2755-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2011.- № 13-14, № 15-16, № 17.- ст.112

4. Звіт про виконання Зведеного бюджету України за січень-серпень 2011 року. – [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

5. Загальний інвестиційний ресурс від надання преференцій суб’єктам господарювання // Урядовий кур’єр. – грудень 2011 р. – [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukurier.gov.ua/