К. е. н., доцент Кучумова І. Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

національні економічні інтереси у розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни

Економічна політика є процесом реалізації суспільних інтересів, сформованих у контексті певних цінностей і потреб. Аналіз світового досвіду дає змогу зробити висновок про те, що без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної соціально-орієнтованої економіки та повноцінних товарних ринків, конкурентних товаровиробників. Фактори, що визначають особливості конкурентної боротьби і впливають на рівень конкурентоспроможності економічних систем, змінюються з часом у результаті загальної зміни ситуації на світових товарних ринках.

Становлення нової моделі розвитку світової економіки вимагає глибокого переосмислення всіх показників, що характеризують становище України у світі, масштаби й ефективність її участі в зовнішньоекономічних зв’язках. Якщо раніше велика увага приділялась обґрунтованій довгостроковій спеціалізації, то сьогодні цей показник розчиняється серед інших, які відображають елементи нового усвідомлення конкурентоспроможності. Такі фактори, як природні і трудові ресурси, внутрішній ринок, співвідношення рівнів витрат і цін, структурні і науково-технічні фактори на сьогодні доповнюються соціально-культурними, управлінськими, політичними та іншими факторами.

Із середини 70-х років особливе місце при визначенні позицій країни в системі світових зв’язків посідають конкурентні переваги і конкурентоспроможність. Конкурентні переваги – це, насамперед, фактори, що позитивно впливають на конкурентоспроможність економіки країни в зовнішньоекономічних зв’язках. Існують різні точки зору щодо класифікації конкурентних переваг. Визнають абсолютні і порівняльні переваги, глобальні і регіональні переваги. Теорія наукової спеціалізації особливо виділяє перевагу володіння новими факторами виробництва. Неотехнологічна теорія основною перевагою вважає володіння новими технологічними факторами, розробками, які відображають тенденції світового ринку [1].

Аналіз національних економічних інтересів країни в міжнародній сфері неможливий без розгляду зовнішньоекономічної сфери національного економічного зростання. Слід, насамперед, відзначити її дуалістичну природу. З одного боку, відокремлення національної економіки від світового господарства, може мати негативні наслідки для народногосподарського комплексу, пов’язані з обмеженими можливостями у використанні переваг міжнародного поділу праці, залученні в країну іноземних інвестицій, включенні держави до науково-технічного та інноваційного співробітництва тощо. З другого боку, воно може відіграти позитивну роль у випадках, коли зовнішні зв’язки стримують розвиток внутрішнього ринку, обмежують потенційні можливості розвитку імпорту вітчизняного виробництва, сприяють відпливу з країни національного прибутку, погіршують екологічний стан тощо [2]. Таким чином, у перехідному періоді ефективність зовнішньоекономічної діяльності повинна розглядатися в контексті того, наскільки вона сприяє становленню цілісного народногосподарського комплексу країни. Лише після того, як усталяться основні макроекономічні параметри, до сфери міжнародної економічної діяльності можуть підключатися конкретні ланки національного виробництва та формуватись конкурентоспроможність національних товаровиробників.

Це пояснюється гіпертрофованою роллю зовнішніх економічних зв’язків щодо виробничих процесів у державі через нерозвиненість внутрішньої територіально-господарської інтеграції. Водночас зазначені зв’язки поступово змінюються за формою, змістом, структурою й масштабами під впливом закономірної орієнтації національної економіки на реалізацію національних економічних інтересів. Мова йде про те, що зовнішньоекономічні зв’язки перестають бути такими, що визначають виробничу діяльність у державі, а перетворюються на доповнюючи та похідні від виробничої діяльності конкурентоспроможних товаровиробників.

Удосконалення структури і форм зовнішньоекономічних зв’язків повинно розглядатися з точки зору становлення й підвищення ефективності народного господарства суверенної держави. Необхідно в кожному випадку визначати, наскільки конкретний напрям зовнішньоторговельного обміну чи виробничої кооперації з іноземними партнерами відповідає не лише реалізації особистих, колективних або навіть національно-державних інтересів, але й те, наскільки вони співвідносяться з цілями формування національного механізму відтворення та утворення єдиного народногосподарського комплексу як фундаментальної основи економічної незалежності.

Таким чином, можна зазначити, що національні економічні інтереси потребують спочатку визначення, а потім – застосування ефективного механізму своєї реалізації й захисту. Визначення національних економічних інтересів має ґрунтуватись: по-перше, на сукупності цілей економічного й соціального розвитку країни на конкретному етапі; по-друге, на врахуванні наявного стану економічної сфери і переліку та змісту виявлених загроз щодо неї; по-третє, на системі певних якісних і кількісних критеріїв стану економічної сфери, які відповідатимуть вимогам сучасної ринкової економіки. Тобто сукупність національних економічних інтересів на кожному етапі соціально-економічного розвитку країни не буде незмінною, а залежатиме від наведених вище чинників. Національні економічні інтереси як поточні, так і довгострокові, мають визначатись і затверджуватись на державному рівні в складі стратегії забезпечення економічної безпеки України. Слід також підкреслити, що за нинішніх умов нерозвиненості й нестабільності економічної сфери одноразова реалізація національних економічних інтересів неможлива. Їх реалізація має бути послідовною, а її тривалість зумовлюється темпами розвитку економічної сфери та наявністю всіх потрібних для функціонування економіки ресурсів. А це, у свою чергу, вимагає визначення пріоритетних національних економічних інтересів, реалізація яких має стати першочерговою.

Література:

1. Портер М. Конкуренция / пер. с англ. : учеб. пособие. М. : Вильямс. – 2010. – 592 с.

2. Єрмошенко М. М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. / М. М. Єрмошенко. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т. – 2001. – 309 с.