Економіка / 1. Банки та банківська система

Попадюк С.В.

Науковий керівник: Руда О.Л.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВЕРНЕННЯ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

На сьогоднішній день в Україні існує багато перешкод щодо розвитку банківської системи. Однією з головних проблем є ризик здійснення кредитних операцій. Неповернення виданих кредитів є причиною банкрутства багатьох банків, коли більше половини виданих кредитів або майже весь їх обсяг невчасно повертаються позичальниками, або взагалі не повертаються.

Найбільшого розвитку кредитні операції досягли у 2005 – 2008 роках. Збільшення кредитних портфелей банків відбувалося на кінець 2008 – на початку 2009 років. В 2009 році максимальна сума неповернення кредитів склала приблизно 54 757 млн грн, що перевищило майже у 7,5 разів значення такого ж показника у 2007 – 2008 роках. Виходячи з наведеної статистики проблема повернення виданих кредитів є досить актуальною [1].

Проблему щодо забезпечення повернення кредитів досліджували такі вчені: Лаврушина О. І., Ковальчук Г. Г., Клапкова М. С., Костюченко В. М. та інші наукові працівники.

На практиці залишаються невирішеними питання законодавчого регулювання певних видів забезпечення кредиту, проведення банком політики щодо оцінки кредитоспроможності позичальника, забезпеченя повернення виданих кредитів. Причини неповернення кредитів можуть бути такі як занадто довірливе ставлення до позичальника; неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника; помилки в оцінці забезпеченості позички; неповне відображення в кредитній угоді умов, що забезпечують інтереси банку, відсутність контролю за позичальником у період повернення кредиту.

Банківським установам необхідно приділяти увагу оцінці кредитоспроможності позичальників. Це дозволяє на ранніх етапах визначити оптимальну суму кредиту, строки повернення, вартість, перевірити, чи відповідають потреби у кредиті позичальника його реальним можливостям, сформувати кредитну політику, яка забезпечить не лише повернення запозичених грошей, але й принесе банку прибутки та позитивну репутацію серед клієнтів, а також надасть деякі переваги. Банкам необхідно правильно організувати спеціальну службу, яка проводитиме оцінку кредитоспроможності позичальника. Слід також подбати про те, щоб забезпечити необхідний аналіз даних, виключити можливість запобіганню корупції [2].

Необхідно увагу також приділяти забезпеченню позики. У якості забезпечення може виступати застава, гарантія, поручительство, страхування кредиту. В Україні найпоширенішим видом забезпечення кредиту виступає застава. Коли банк бере заставу, потрібна професійна оцінка предмета застави, визначення його вартості та відповідності умовам кредитування, докладний опис у кредитному договорі, якщо буде необхідність реалізувати предмет застави [4].

Предмет застави повинен мати високу ліквідність, стабільність ціни, здатність до тривалого зберігання та мінімальні витрати на реалізацію. Застава має ряд недоліків, зокрема, важкість відчуження та реалізації. Використання ж інших засобів забезпечення ускладнюється недосконалим законодавством. Звідси випливає,що потрібно спочатку переглянути нормативно-правові акти, що регулюють такі питання та вдосконалити їх. Досить надійною запорукою повернення кредитів виступає страхування. Банк сам страхує надані кредити, тим самим знижуючи ризик неповернення або клієнт страхує свій кредит на користь банку [3 – 5].

Кредитний договір банку повинен складатися прозоро, зрозуміло, та містити всі необхідні статті, що захищають інтереси кредитора. Основні пункти договору повинні бути роз’яснені співробітником банку, зразок договору має даватися клієнту на визначений час для ознайомлення перед підписанням. Банк має ретельно контролювати виконання умов договорів за виданими кредитами. Для цього має бути організований контроль забезпечення, виплат, фінансового стану позичальника. Банківська установа може змінювати умови кредитного договору – строки, структуру, суми виплат тощо [4].

В Україні для повернення безнадійних позичок банки все більше користуються послугами колекторських організацій, які завдають значного морального дискомфорту боржникам, примушуючи їх повернути кредит. На жаль, зараз в Україні немає окремого законодавства, що регулює діяльність колекторських організацій, тому законність їх діяльності не визначена. Банк, перед тим як скористатися їх послугами, має впевнитися в законності та відповідності нормам моралі здійснюваних дій колекторами [5].

Використання українськими банками таких заходів дозволить зробити більш ефективною оцінку кредитоспроможності позичальника, знизити ризик неповернення кредитів, забезпечити зростання довіри населення до банків та зростання клієнтської бази. Необхідно також переглянути існуюче законодавство, зокрема в галузі забезпечення кредитів та діяльності колекторських організацій.

Література:

1. http://www.bank.gov.ua.

2. Галасюк А. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників / А. Галасюк, В. Галасюк // Вісник НБУ. – 2001. – № 9. – С. 54–57.

3. Тітенкова М. В. Проблеми забезпечення повернення банківських кредитів / М. В. Тітенкова // Економіка, фінанси, право.–2008. – № 5. – С.17–20.

4. Бугель Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника / Ю. Бугель // Банк. справа. – 2007. – № 4. – С. 54–59.

5. Банківське право України : навч. посібн. / Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна ; М-во освіти і науки України, Київський нац. екон. ун-т. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.