Куц Є.І.

 

Харківський національний економічний університет, Україна

 

Технологія аналізу кредитної діяльності банківських установ

 

Основою процесу економічних перетворень в країні є реформування і підвищення ефективності банківської діяльності. Банківські механізми багато в чому визначають розвиток сучасних ринкових механізмів, що обумовлює необхідність їх виведення на рівень сучасних стандартів організації банківської справи.

У діяльності комерційного банку важливим моментом є не тільки формування ресурсів, а й ефективне їх розміщення. Тому одним з основних напрямів аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій. Він має сприяти підвищенню ефективності управління активами банку. В свою чергу, у структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов’язане з властивістю капіталу спрямовуватися у такі сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів банку. Позикові операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції є найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку.

Технологія аналізу кредитної діяльності банку передбачає вирішення таких завдань:

визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідності зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і потенційних збитків;

оцінка адекватності кредитного ризику сумі очікуваного прибутку;

визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ризику;

визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів.

Аналіз кредитних операцій доцільно проводити з визначенням певних показників за етапами, представленими в таблиці 1.

 Таблиця 1

 

Етапи та показники аналізу кредитних операцій банку

 

Етап аналізу

Показники аналізу

1. Оцінка масштабів кредитної діяльності

коефіцієнт питомої ваги кредитів у загальних активах банку;

темпи зростання та приросту кредитних вкладень

2. Аналіз руху кредитів

 

питома вага нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання) ;

коефіцієнт погашення кредитів за звітний період;

співвідношення дебетових та кредитових оборотів;

достатність резерву на можливі втрати за позиками;

розмір прострочених відсотків

3. Розрахунок оборотності кредитів

 

коефіцієнт  співвідношення дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками;

швидкість обертання позик, або кількість оборотів кредитних коштів;

тривалість одного обороту в днях;

додаткове звільнення (залучення) кредитних ресурсів

4. Визначення рівня диверсифікації кредитних вкладень

аналіз портфельної диверсифікації кредитних вкладень здійснюється на основі нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), нормативу великих кредитних ризиків (Н8), питомої ваги великих кредитів у загальній сумі заборгованості, кількості великих кредитів та їх середнього розміру

5. Оцінка повернення позик

визначення загальної суми простроченої заборгованості за позиками банку і процентів за ними;

аналіз зміни цієї суми в динаміці;

аналіз структури простроченої заборгованості у розподілі клієнтів; аналіз давності її виникнення;

визначення причини виникнення простроченої заборгованості у кожному випадку;

визначення суми і питомої ваги прострочених кредитів, які були погашені у звітний період;

аналіз заходів, які вживає банк для стягнення простроченої заборгованості і процентів

6. Кількісна оцінка структури кредитного портфеля

оцінка структури залежно від різних класифікаційних ознак (наприклад, питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками та ін.)

7. Оцінка якості кредитного портфеля з погляду ризику і рівня забезпеченості кредитів

 

коефіцієнт покриття класифікованих позик; питома вага зважених класифікованих позик; коефіцієнт проблемних позик; коефіцієнт збитковості позик; коефіцієнт забезпеченості позики; коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів; коефіцієнт захищеності позики від втрат сумою резерву; коефіцієнт покриття збитків за рахунок резерву; ступінь повноти формування резерву; коефіцієнт покриття позик власним капіталом

8. Аналіз доходності та ефективності кредитних операцій

 

рентабельність кредитних операцій;

дохідність кредитних операцій;

прибутковість кредитних операцій;

питома вага доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів

Розглянемо етапи аналізу кредитних операцій банку більш докладно.

Етап 1. Аналіз масштабів і динаміки кредитних вкладень. Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати узагальнюючу оцінку масштабів кредитної діяльності. Банк, який занадто перевантажений позиками, має високий коефіцієнт питомої ваги позик у загальних активах. Показник понад 65 % вважається високим. Ліквідні банки мають нижчий рівень цього коефіцієнта, але більшу частку коштів у короткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, які потім можуть бути видані у формі позик.

Етап 2. Аналіз руху кредитів - передбачає вивчення фінансової звітності, з якої можна визначити питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кредитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достатність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків.

Так, за допомогою коефіцієнту надання визначають, скільки кредитів залишилося непогашеними з виданих у минулому звітному періоді. Той самий показник можна розрахувати і в розрізі короткострокових та довгострокових позик. У такий самий спосіб можна розрахувати коефіцієнт погашення кредитів. При цьому другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отримані результати. Якщо перший показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру щойно виданих кредитів, то другий — про низьку питому вагу погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.

Етап 3. Аналіз оборотності позик. Аналіз доцільно починати з загальної оцінки дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками. Якщо дебетовий оборот значно перевищує кредитовий, то це свідчить про небезпечну політику банку з нарощування видачі позик за поганого їх повернення. У разі, що така тенденція спостерігається протягом кількох років, — це неминуче приведе банк до значних фінансових труднощів, і політику в галузі кредитної діяльності потрібно докорінно змінювати.

Етап 4. Визначення рівня диверсифікації кредитних вкладень. З метою зниження ризику втрат потрібен більш глибокий аналіз кредитного портфеля з погляду диверсифікації кредитних вкладень. Диверсифікація позик як засіб захисту від кредитного ризику буває портфельною, географічною та галузевою.

Так, портфельна диверсифікація являє собою розподіл позикових грошових коштів між різними суб’єктами (юридичними та фізич­ними особами). Чим більшій кількості позичальників буде надано для тимчасового використання позиковий капітал конкретного банку, за інших рівних умов, тим меншим буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижча ймовірності банкрутства одного чи кількох позичальників. Аналіз дає змогу зробити такі висновки про рівень диверсифікації кредитних вкладень.

Поліпшення диверсифікації характеризується збільшенням кількості великих кредитів за зниження їх питомої ваги в загальній сумі кредитних вкладень і зменшенням середнього розміру великого кредиту. Зниження кількості великих кредитів за незмінної або зростаючої питомої ваги фактичної величини, а також середнього розміру говорить про недостатню роботу банку щодо диверсифікації кредитних вкладень, збільшує ризик неповернення позики і можливості виникнення дефіциту ліквідних коштів. З метою підвищення ліквідності слід дотримуватись відмінного від нормального рівня граничної суми великих кредитів. При цьому треба виходити з того, що заборгованість за великими кредитами не повинна перевищувати 50 % фактичних кредитних вкладень.

Етап 5. Аналіз погашення виданих позик. Аналіз погашення позик проводиться за обсягом прострочених позик, переоформлених кредитів, резервів на покриття сумнівних боргів за кредитами та за фактами списання безнадійних позик. Структура «кредитного портфеля» банку може вважатись задовільною тоді, коли питома вага кредитів без забезпечення, сумнівних до повернення, прострочених і пролонгованих становить не більше 50 %. У разі вищої питомої ваги «проблемних» кредитів, кредитна діяльність банку оцінюється як «ризикована». Збільшення частки пролонгованих позик у звітному періоді порівняно з питомою вагою прострочених позик може свідчити про приховування фактів неповернення позик пролонгацією. Тому необхідно докладніше проаналізувати пролонговану кредитну заборгованість.

Етап 6. Аналіз структури кредитного портфеля. Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними факторами кредитного ризику або зі способами захисту від нього. Структурний аналіз кредитного портфеля передбачає дослідження його структури в розрізі груп ризику, рівня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментацію кредитного портфеля. Особливу увагу приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику.

Аналізуючи структуру кредитного портфеля, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках. Аналіз можна продовжувати в напрямку більш глибокого вивчення структури за видами забезпечення (застава майна позичаль­ника, гарантія або поручительство, договір страхування тощо) та за іншими класифікаційними ознаками (за методами надання позик, способами їх погашення, цілями кредитування тощо). Після вивчення структури кредитних вкладень, їх слід проаналізувати з погляду ступеня кредитного ризику, рівня забезпеченості кредитів та ефективності кредитної діяльності в цілому.

Етап 7. Аналіз якості кредитного портфеля з погляду ризику. В умовах переходу до ринкової економіки в банківській сфері збільшується значення правильної оцінки ризику, який бере на себе банк, здійснюючи різні операції. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ризиками: лімітування кредитів; диверсифікацію кредитних вкладень; вивчення та оцінку кредитоспроможності позичальника; вимагання від клієнтів достатнього та якісного забезпечення за виданими кредитами; контроль та оперативність під час стягнення боргу; страхування кредитних операцій; видача кредитів на консорціумній основі; використання плаваючої процентної ставки; облік та врахування зовнішніх ризиків (ризик галузі, району, країни); використання теорії зважених ризиків. Якісна оцінка кредитного портфеля націлена насамперед на те, щоб максимально знизити ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і може призвести його до банкрутства.

Показники оцінки якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику варто проаналізувати в динаміці, з’ясувати їх зміни, причини погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає виявити тенденції погіршення фінансового стану та визначити способи збільшення економічної ефективності кредитних операцій. Чим гірші показники якості кредитів з погляду кредитного ризику, тим більшим має бути рівень їх захищеності. До внутрішніх факторів захисту кредитного портфеля від мож­ливих збитків належить створення резервів, яке дає змогу захистити банк від можливих збитків у разі неповернення кредитів.

Етап 8. Аналіз доходності та ефективності кредитних операцій. Аналіз будь-яких операцій повинен завершуватись оцінкою їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності.

Дохід від кредитної діяльності банку традиційно має найбільшу питому вагу в загальній структурі доходів банку. За ідеального стану кредитного портфеля, коли всі кредити будуть повертатись повністю, а відсотки сплачуватись згідно з договором, коефіцієнт доходності кредитних операцій дорівнюватиме відсотковій ставці за кредитами. Зростання показника прибутковості швидшими темпами порівняно з показником дохідності свідчить про зростання ефективності кредитних вкладень. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій.

Отже, запропонована технологія аналізу кредитної діяльності банку передбачає комплексний підхід до вивчення кредитного напрямку діяльності комерційного банку, дає змогу оцінити його ефективність, визначити основні шляхи вдосконалення управління активами банку та підвищити результативність банківського менеджменту.

 

Література

1.     Андрєєв А. Особливості становлення ринку банківських послуг в Україні / А. Андрєєв // Банківська справа. – 2003. -  №4. – с. 35-37.

2.     Банківський менеджмент: питання теорії та практики [Текст]:монографія / О. А. Криклій, Н. Г. Маслак, О. М. Пожар та ін. –Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2011. – 152 c.

3.     Васюренко О. В. Банківські операції : навч. посібник 6-те вид., перероб. і доп. / О. В. Васюренко. –– К. : Знання, 2008. – 318 с.

4.     Герасимович А.М. Система показників, що визначають ефективність управління кредитним портфелем банку / А.М. Герасимович, І.А. Герасимович, Морозова-Герасимович // Вісник ЖДТУ. – 2010. - № 3 (53). – С. 28-32.