Мадатов Ісрафіл Зіяд-огли

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

Пріоритетні напрямки розвитку і вдосконалення банківського нагляду

Стрімке зростання обсягів активних операцій, насамперед кредитування, упровадження широкого асортименту нових банківських продуктів, а також поглиблення впливу процесів світового фінансового простору на розвиток вітчизняного банківського сектору, активізація процесів створення банківських об'єднань та промислово-фінансових груп об'єктивно спричинюють зростання ризиків у діяльності банків.

На рівень ризиків у діяльності банків також впливають недостатня концентрація банківського капіталу та його розпорошеність між значною кількістю невеликих банків, певна розбалансованість довгострокових активів та пасивів за строками щодо погашення, відсутність належної прозорості банківського сектору і необхідного рівня корпоративного управління в банках, що тягне за собою наявність недоліків у системах ризик-менеджменту та внутрішнього контролю.

Мінімізація ризиків у діяльності системи банків, забезпечення її поступового розвитку та надійності вимагає на сучасному етапі перегляду методів і підходів щодо здійснення регулювання банківської діяльності та нагляду, що передбачає подальше вдосконалення його правових, методологічних й організаційних засад.

Здійснюючи контроль за діяльністю банків, служба банківського нагляду пріоритетним завданням визначає орієнтацію на оцінку ризиків, притаманних кожному банку зокрема та банківській системі в цілому, а також ужиттю коригуючи заходів на сонові проведеної оцінки. У цьому сенсі логічним є два питання: чи зміняться від такої переорієнтації на ризик функції банківського нагляду та форми його здійснення, і наскільки справді новим є підхід до оцінки ризиків? Спробуємо відповісти на них.

Насамперед слід наголосити, що переорієнтація нагляду на оцінку ризиків не змінює основних функцій банківського нагляду, таких як реєстрація банків та їх ліцензування, здійснення інспекційних перевірок, моніторинг, фінансове оздоровлення і ліквідація. Новий підхід є кроком уперед із точки зору оптимізації роботи щодо виконання незмінної функції банківського нагляду — захисту інтересів вкладників і кредиторів банку. Оптимізація роботи полягатиме у приділенні більшої уваги тим банкам та сферам банківської діяльності, які найбільш уражені ризиками, з метою недопущення погіршення ситуації в майбутньому та застосування виправних заходів щодо фактичного виникнення проблем. Окрім іншого, це означає досягнення в перспективі економії часу та оптимізації витрат, які несе держава, здійснюючи функцію регулювання банківської діяльності. На наш погляд, даний підхід є найдоречнішим на сучасному етапі.

Стосовно другого питання варто зазначити таке. Справді, оцінка ризиків банківським наглядом проводилася і раніше. Зокрема, як відомо, система економічних нормативів діяльності банків як основний інструмент безвиїзного моніторингу та система CAMELS як основний документ інспекційних перевірок передбачають здійснення у тій чи іншій формі
оцінки ризику. Сьогодні інспектори банківського нагляду оцінюють такі ризики, як кредитний, валютний, ліквідності. Але здійснюючи дану оцінку, вони визначають розмір ризику, що вже настав, — ризику наявного, фактичного. Найсуттєвішою новизною підходу „нагляд на основі оцінки ризиків” є не оцінка ризиків як таких, що настали, а зміна напряму здійснення оцінки ризиків, тобто оцінка системи управління ризиками в банках. Новий підхід даватиме змогу оцінити ефективність управління ризиками.

Сучасна практика банківського нагляду передбачає, по-перше, оцінку ризиків, що вже мали місце досі, і, по-друге, оцінку здебільшого лише розміру, величини ризику. Це — ретроспективний підхід. Зокрема, контроль економічних нормативів полягає у з'ясуванні, чи не порушував банк установлених норм діяльності за звітний, тобто за вже минулий, період. Однак цього недостатньо, оскільки сам факт відсутності порушень не розкриває, що ж було зроблено для цього, тобто маємо просту констатацію факту дотримання банком пруденційних вимог у минулому.

Відтак ретроспективний підхід до оцінки ризиків не дає відповіді на найголовніше запитання: чого можна очікувати від банку в майбутньому?

Використання такого підходу і в подальшому може призвести до патової ситуації, коли банківський нагляд і далі констатуватиме проблеми в банках після їх появи, тобто фактично займатиметься лікуванням, а не профілактикою, яка завжди є ефективнішим заходом.

Тому цілком логічним кроком буде зміна підходу до оцінки: замість ретроспективної вона має стати перспективною, далекосяжною. Банківський нагляд повинен оцінювати ризики не стільки з точки зору того, що вже є історією, скільки з точки зору того, що може статися в майбутньому.

Така оцінка ризику не обмежуватиметься лише вимірюванням його величини. Крім кількісних параметрів ризику, банківський нагляд оцінюватиме також якість, ефективність систем управління ризиком (ризик-менеджменту) і напрями зміни ризику. Поєднуючи обидві складові оцінки ризику, нагляд матиме змогу не тільки передбачити майбутній стан справ у тому чи іншому банку та банківській системі в цілому, а й адекватно відреагувати на нього.

Саме далекосяжний аналіз поточної ситуації щодо ризиків та оцінка майбутніх варіантів її розвитку і є тим новим підходом до банківського нагляду, який отримав назву „нагляд на основі оцінки ризиків”. У сучасних умовах динамічного розвитку банківської діяльності, появи нових інструментів, зростання основних показників роботи банків цей підхід дасть змогу підвищити ефективність нагляду та добитися кращого виконання Національним банком покладених на нього функцій.

Подальший розвиток і вдосконалення регулювання банківської діяльності та нагляду має концентруватися на таких напрямах:

1. Удосконалення безвиїзного нагляду та інспектування банків.

2. Удосконалення порядку створення та ліцензування банків і банківських об'єднань.

3. Удосконалення процедур тимчасової адміністрації реорганізації і ліквідації банків.

4. Зміцнення нагляду у сфері протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

5. Забезпечення прозорості банківської системи.

6. Поетапне запровадження порядку оцінки адекватності капіталу відповідно до вимог документа Базельського комітету з банківського нагляду „Міжнародне наближення оцінки капіталу і стандартів капіталу: переглянута концептуальна основа” (Базель II).

7. Розвиток співробітництва з іншими державними наглядовими органами та органами банківського нагляду зарубіжних країн і міжнародними організаціями у сфері банківського нагляду.

8. Підвищення кваліфікації та матеріальне стимулювання працівників банківського нагляду.

Отже, на сьогодні основним принципом удосконалення системи банківського нагляду є подальше впровадження в повсякденну діяльність підходів і методів, які орієнтовані на виявлення проблем у діяльності банку на ранніх стадіях їх виникнення, з метою запобігання цим проблемам та уникнення кризових явищ або пом’якшення їх впливу на економіку.