Франко Ю.П.,магістрант

Науковий керівник : к.е.н.,доцент Фаюра Н.Д.

Вінницький національний аграрний університет

КРЕДИТНІ РИЗИКИ БАНКУ

Банківська діяльність є завжди ризикованою, адже постійно існує імовірність непередбачуваних ситуацій, що виникають як за вини підприємства чи банку так і у зв’язку з економічною ситуацією у світі та зокрема в державі. Банківські ризики присутні навіть у самих сильних та захищених банків світу. Уникнути ризику неможливо в принципі, адже це пов’язано з діяльністю третіх осіб, контролювати яку банку неможна, але можна економічними та методологічними методами нівелювати та зменшувати такі ризики до прийнятних розмірів.

В Україні, у зв’язку з досить важкою економічною ситуацією, банківські ризики присутні завжди, це є однією з основних проблем нашої банківської системи, адже банки намагаючись захиститися від негативних наслідків ставлять високі відсотки за кредитами, вимагають велику заставу, вартість якої інколи в кілька разів перевищує суму самого кредиту, втрачають довіру та авторитет серед позичальників, контрагентів та населення в цілому.

Кредитні ризики банківських установ досліджувало багато як вітчизняних так і зарубіжних вчених серед них зокрема О.П. Ковальов, А. Арістова, С.М. Павлюк, І.В.Чехова, Александрова М.М., Маслова С.О. та ін.

У найширшому розумінні кредитний ризик – це невизначеність щодо повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з умовами кредитної угоди. Кредитний ризик характеризує економічні відносини, що виникають між двома контрагентами – кредитором і позичальником – з приводу перерозподілу фінансових активів. Оскільки між кожною парою контрагентів складаються власні відносини, які не повторюються і не можуть бути виміряні точно, то процес оцінювання кредитного ризику досить складно піддається формалізації [6].

1. Кредитний ризик - ризик невиконання зобов'язань однією стороною за договором і виникнення, у зв'язку з цим, в іншої сторони фінансових збитків;

2. Кредитний ризик є ризиком втрат, пов'язаних з погіршенням стану дебітора, контрагента за угодою, емітента цінних паперів;

3. Кредитний ризик або ризик непогашення - це ймовірність неповернення взятої позичальником позички [7].

Отже, кредитний ризик - це виникнення втрат, які необхідно попередити.

Причинами виникнення кредитного ризику в банківській діяльності можуть бути:

- недостатність знань законів банківської діяльності;

- невизначеність цілей та критеріїв та ін.

- недостатній рівень інформації у банківських працівників, що виконують

оформлення кредитної угоди;

- приховування інформації позичальником;

- недосконалість норм державних регуляторів [8].

До ризикоутворюючих факторів кредитного ризику належать: значний обсяг кредитів, наданих вузькій групі позичальників або галузей, тобто концентрація кредитної діяльності комерційних банків у якому-небудь сегменті економіки; часта зміна кредитної політики; висока частка кредитів, що приходяться на позичальників, які мають певні фінансові труднощі; концентрацій діяльності банку в маловивчених, нових, нетрадиційних для банку сферах діяльності; зростання частки нових позичальників: надмірна довіра до забезпечення кредитів; незадовільна диверсифікація кредитного ризику; високий рівень негативно класифікованих активів; агресивне розширення обсягів кредитування щодо структури, термінів, рівня зростання або способів розрахунків; зростання відношення кредитів і кредитних зобов'язань до регулятивного капіталу і до загальних активів банку; відсутність адекватної або достатньої інформації для аналізу і розуміння параметрів кредитного ризику; неправильне відображення внутрішніми рейтингами класифікації якості кредитного портфеля, недоліки в методології розрахунку резервів під можливі втрати по активних операціях: наявність великої кількості виключень з належних процедур і практики здійснення активних операцій та ін. [2].

Теоретично для оцінки кожного окремого кредитного ризику має бути застосована спеціально створена для цього методика, яка б давала змогу врахувати всі особливості конкретного позичальника. Звичайно, на практиці реалізувати такий підхід досить складно і не завжди доречно. Крім того, певні характеристики позичальника, наприклад, його моральні якості або репутація, які визначають наміри щодо повернення кредиту, не можуть бути виміряні кількісно. Тому в процесі аналізу застосовують певні формалізовані процедури та методики, які дають змогу оцінити основні параметри платоспроможності позичальника, абстрагуючись від другорядних. Хоча інколи саме другорядні з погляду кредитора чинники, на які він своєчасно не звернув увагу, стають причиною підвищення кредитного ризику [6].

Величезна кількість різноманітних ризиків заважає їх усунути в принципі, проте їх можна мінімізувати. Для цього банком має бути розроблена програма їх мінімізації та встановлені нормативи. Такі нормативи складатимуть прийнятний ризик для банку, тобто таку його величину, що не спричинить для банку серйозних негативних фінансових наслідків.

Нормативи кредитного ризику як елемент економічних нормативів діяльності банків мають на меті не допустити надмірну концентрацію кредитного ризику в банку, оскільки неплатоспроможність одного або кількох контрагентів може суттєво дестабілізувати банк та навіть призвести до його банкрутства. Зокрема потрібно обмежити кредитні та інші операції з пов’язаними особами (інсайдерами) банку, так як ці операції можуть здійснюватися на пільгових для інсайдерів умовах [3].

Ризики можна розподіляти використовуючи механізми страхування та перестрахування в страхових компаніях, фінансових групах та інвестиційних фондах. Не новим для України, але досить серйозним для банків є погіршення стану діяльність та прибутковості суб’єктів господарювання через посилення податного тиску неврегульованості торгової політики держави і таке ін.

Посилення негативного впливу виявлення факторів ризику на стабільність банківської системи можливе внаслідок погіршення кредитоспроможності і фінансового становища клієнтів: суб'єктів господарювання та фізичних осіб. Так, через погіршення зазначених показників щодо суб'єктів господарювання відбувається: по-перше, збільшення частки пролонгованих кредитів, значний обсяг яких припадає на великі підприємства; по-друге, звуження ресурсної бази, в т.ч. через зростання недовіри до банківської системи, внесення коштів на рахунках клієнтів; по-третє, погіршення якості кредитних портфелів банківських установ [4].

Скрутне становище фізичних осіб по-перше, потребує додаткових витрат; по-друге, завдає збитків банківським установам через неповернення позик, знижує ресурсні можливості кредиторів; по-третє, зумовлює потребу у забезпеченні кваліфікованими фахівцями, діяльність яких має бути спрямована на роботу із проблемними кредитами; по-четверте, потребує організації роботи з масового вилучення, зберігання, оцінки і переоцінки об'єктів застави [5].

Таким чином, негативні результати фінансової діяльності суб'єктів господарювання неодмінно позначаються на стабільності та рівні капіталізації банківської системи. Тому потрібен зважений підхід до реалізації кредитної політики - з урахуванням можливих ризиків та їх наслідків у разі погіршення економічних умов.

Як правильно мінімізувати ризики для банку? Для цього треба врахувати всі позитивні та негативні наслідки надання кредитів різним підприємствах, різним галузям економіки та населенню як споживачам, врахувати роль та можливості держави.

Таким чином виникне диференціація кредитів в залежності від індексу ризикованості тієї чи іншої галузі.

Зокрема для сільськогосподарських підприємств ризики завжди суттєві, оскільки діяльність агроформувань залежить від капризів природи, врожайності, хвороб сільськогосподарських тварин та інших, не менш важливих, факторів.

Так наприклад банку було б доцільнішим вести повну та тісну співпрацю з підприємством. Що ми маємо на увазі: ноу-хау, банківського кредитування сьогодні – це кредитування під заставу депозиту, іншими словами коли підприємство відкриває депозит в банкові на певний строк (це не може бути депозит до запитання), банк проводить його обслуговування та бере його як заставу, одночасно сплачуючи відсотки за нього і таким чином гарантує собі повернення кредиту позичальником. В такому випадку, на нашу думку, виграють і підприємство і банк, тому, що підприємство вже має для себе страховий резерв погашення кредиту у випадку форс-мажорних обставин, а банк точно знає, що в разі виникнення останніх може повернути собі величину кредиту.

Цікавим з точки зору зменшення кредитних ризиків є також кредит під заставу зерна та насіння підприємствами. Це здійснюється за рахунок видачі складських свідоцтв, підприємство зменшує, за рахунок того, що зерно легко продається та має високий ступінь ліквідності, величину застави поверх розміру кредиту. Так під заставу зерна банк може видати кредит з величиною 70-80% вартості такого зерна.Зменшити кредитний ризик можна і за рахунок застави оборотних активів підприємства, тобто вони крутяться в обороті, а не застоюються на складах при умові, що їх вартість росте, наприклад це можуть бути і тварини підприємства – як довгострокові так і поточні біологічні активи, що збільшують свою вартість у процесі відгодівлі і мають високий ступінь ліквідності.

Висновки. Усунути кредитні ризики, як вже говорилося неможливо, але зменшити їх є справою доступною та доцільною, адже це створить позитивний вплив на всю економічну ситуацію в країні, зменшиться ризиковість банківської діяльності, покращаться їх показники, покращиться кредитне обслуговування підприємств, зросте довіра до банківських установ, можуть знизитися ставки за кредитами та підвищитися за депозитами.

На нашу думку, кредитні ризики носять двоякий характер, вони є безумовно негативним явищем, але і сприяють тому, що банки контролюють свої операції на більш високому рівні, таким чином фільтруючи макроекономічну ситуацію в секторах господарства країни, а підприємства відповідно зацікавлені у покращенні своїх показників діяльності та свого фінансового стану, адже тільки міцним господарствам надаються кредити, а обійтися без них в умовах сьогодення надзвичайно складно, особливо, коли мова йде про розширення діяльності підприємства.

Список використаних джерел:

1. Боронос В.Г., Влізько О.О. Кредитні ризики та їх наслідки для банківської системи України // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. – 2010. – №1

2. Руда О.Л. Кредитні ризики та фактори, що на нього впливають // електронний ресурс: режим доступу [http://intkonf.org/ruda-ol-kreditniy-rizik-ta-faktori-scho-na-nogo-vplivayut/]

3. Нормативи кредитного ризику // електронний ресурс: режим доступу [http://uk.wikipedia.org/]

4. Філіпова Т. Кредитні ризики та їх наслідки для банківської системи України в умовах фінансової кризи // Матеріали І Всеукраїнської заочної науково-практичної конференції 20-22 січня 2010 року ::Актуальні питання сучасної економіки. Частина ІІІ. Розділ 2. Фінансові аспекти розвитку економіки (продовження) електронний ресурс: режим доступу [http://udau.edu.ua/library.php?pid=1134]

5. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит.: Навчально-методичний посібник. 2-е вид., доп. і перероб.. -          К.: ЦУЛ, - 2002

6. Управління кредитними ризиками // електронний ресурс: режим доступу [http://www.probusiness.in.ua/kb/management/practice/finance/bank/ operative/credite/risk/]

7. Ковальов О.П. Стратегічне управління кредитними ризиками // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №5. – С. 21–30

8. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bank-znanii/view?oid=3677