Фаюра Н.Д., Андрєєва Н.М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Сучасний стан діяльності банків України та перспективи на майбутнє

Процес становлення банківської системи України досить багатогранний та неоднозначний, оскільки після розпаду банківської системи радянського союзу Україна пішла самобутнім шляхом, причому не зовсім легітимним та таким, що відповідав закону. Проте на сьогодні все ж українська банківська система дійшла певних позитивних моментів становлення та розвитку. На сьогодні в Україні поряд з вітчизняними банками діє ряд іноземних та спільних.

Безумовно проблеми існують і сьогодні та будуть виникати в майбутньому, але все ж позитивна динаміка простежується і в подальшому буде тільки пришвидшуватися.

Питаннями аналізу банківської діяльності в Україні досліджувалося рядом вчених, серед них Б. Луців, с. Аржевітін, с. Подік, І. Лютий, І. Сенищ, О. Дзюблюк та О. Васюренко та ряд інших, але динаміка розвитку банків України змушує досліджувати далі та робить процес вивчення безперервним.

Сучасна діяльність банківської ситеми нашої країна на пряму залежить від особливосте її побудови.

Банківська система України має два рівні.

На першому рівні банківської системи знаходиться центральний банк – Національний банк України (НБУ), який забезпечує стабільність національної грошової одиниці (гривні) та ефективність функціонування всієї банківської системи. НБУ банком у традиційному розумінні виступає лише для банків другого рівня та Кабінету Міністрів України.

На другому рівні банківської системи знаходяться інші банки, які зазвичай називають комерційними банками. Між учасниками банківської системи України існують горизонтальні і вертикальні зв'язки. Так, банки другого рівня перебувають в ієрархічній підпорядкованості НБУ, за рахунок чого забезпечується вертикальна взаємодія. Горизонтальні взаємозв'язки характерні для комерційних банків. Вони є самостійними рівноправними фінансово-кредитними підприємствами, які працюють у конкурентному середовищі на підставі ліцензії НБУ на комерційних засадах.

Процес становлення сучасної банківської системи України розпочався ще у кінці 80-х років ХХ ст..

Наприкінці 80-х рр. Уряд СРСР розпочав новий курс державної політики на перебудову економіки директивним шляхом. Зокрема, зміни також стосувались банківської системи СРСР, і полягали у можливості створення комерційних банків [1, c. 187].

На кінець 1991 р. створено сімдесят шість банківських установ, а сплачений ними статутний капітал, за підрахунками О. Бутенко, у гривневому еквіваленті становив лише 500 тис. грн.

2001-2008 рр. Протягом цих років в українській економіці відбулось зростання загалом, а у банківському секторі зокрема. З 2002 р. розпочався новий етап розвитку банківської системи України. І.П. Сенищ називає цей відрізок часу етапом технологічних, кадрових та управлінських нововведень[2].

У цей час банківська система продемонструвала підвищення своєї стабільності та конкурентоспроможності, успішно подолавши у 2004 р. депозитну кризу, пов'язану із політичною нестабільністю у державі.

Станом на 01.01.2008 р., власний капітал усіх банків становив 69,6 млрд грн, а вже на 01.01.2009 – 103,2 млрд грн, тобто зріс в 1,48 раза. Доходи банків у 2008 р. становили 104,6 млрд грн, зокрема відсоткові доходи становили 77,5 млрд грн (або 74,0 % від загальних доходів), комісійні доходи – 17,6 млрд грн (16,8 %). Витрати банків становили 94,5 млрд грн, зокрема від- соткові витрати – 44,5 млрд грн (або 47,1 % від загальних витрат), комісійні витрати – 1,9 млрд грн [3, c. 203].

У 2006-2008 рр. Банківський бізнес в Україні був високоприбутковим. Дохідність бізнесу сягала 60-70 %. 2008 р. став найрезультативнішим для української банківської системи за всю історію її існування – банки заробили 7,3 млрд грн чистого прибутку.

У першому кварталі 2009 р. ситуація різко змінилася. Значні збитки – здебільшого у великих фінустанов:

● Укрпромбанку ( – 4,4 млрд грн у І кварталі);

● УкрСиббанку ( – 851 млн грн);

● Надра Банку ( – 557 млн грн).

У 2010- 2011 роках розпочалося серйозне банківське регулювання з метою виходу з кризи.

Розвиток банківського регулювання і нагляду в Україні в посткризовий період, на нашу думку, має суттєво відрізнятися від банківського регулювання в західних країнах, де комерційним банкам належить близько 1/3 активів усіх фінансових організацій. Натомість у країнах пострадянського простору цей показник становить 92–93%, зокрема в Україні банківські активи становили 92.2% (за станом на 01.01.2009 р.) активів усіх фінансових організацій.

Особливістю успішної діяльності банку сьогодні довіра до його вкладів.

За підсумками 2010 року рейтинг "Економічної правди" очолювали Укрексімбанк, Ощадбанк та "ОТП банк". Варто відзначити, що Укрексімбанк очолює рейтинг "ЕП" за надійністю банківських вкладів четвертий раз поспіль.

За підсумками ж першого півріччя 2011 року, два державних банка втримали лідируючи позиції, в той час як "ОТП банк" значно втратив. Його місце в групі "А" посів "Райффайзен банк Аваль", повернувши собі 3 місце, яке він посідав за підсумками першого півріччя 2010 року.

Протягом першої половини 2011 року обсяг депозитів українських вкладників продовжував традиційно зростати. Ця тенденція склалася в 2010 році.

Підрахунки Prostobank.ua свідчать, що за перше півріччя 2011 року громадяни збільшили суму на депозитах терміном від двох років на 27,9% до 21,8 мільярда гривень, а обсяг вкладів від року до двох зріс на 20% до 110,3 мільярда гривень.

При цьому сума короткострокових депозитів - терміном до одного року - скоротилася на 6,7% до 93,3 мільярда гривень.

Щодо 2012 банківського року, то на тлі очікуваного уповільнення української економіки в 2012 році банківське кредитування теоретично могло б стати важливим чинником, який сприяв би її розігріву. Однак згідно з консенсус-прогнозом експертів Форуму провідних міжнародних фінансових установ, активи банків цього року збільшаться лише на 8,6%, обсяг кредитів — на 6,9%. А це трохи недотягує навіть до торішніх показників.

Одним із найімовірніших споживачів банківських ресурсів у поточному році може стати уряд. Як відомо, у 2012-му йому доведеться сплатити за держборгом майже 100 млрд. грн. Особливо важливим у цьому контексті буде питання зовнішніх запозичень (трохи більше 42 млрд. грн.). «Через закриття міжнародних боргових ринків у зв’язку із ситуацією в Греції залучення коштів з допомогою валютних облігацій державної позики всередині країни може стати головним пріоритетом у борговій політиці Мінфіну», — зазначає новий міністр фінансів Юрій Колобов.

Щодо майбутнього, то з економічної точки зору ситуація в Україні на тлі багатьох європейських держав справді дещо краща. Так, відношення державного боргу України до ВВП в 2011 році становило 27%, що нижче, ніж в таких успішних країнах, як Австрія (52%), Канада (35%), Нідерланди (31%). І це не кажучи про проблемні країни єврозони, де цей показник у кілька разів вищий, — Грецію (153%), Італію та Португалію (по 102%). Вартість кредитно-дефолтних свопів на українські євробонди за останні півтора місяця значно скоротилася (на 100—150 базових пунктів). Врешті-решт, хоча оберти економіки поточного року зменшаться, але все-таки очікується її зростання (урядовий прогноз — 3,9%, Світового банку — 2,5%) [4].

Таким чином банки все ж матимуть передумови для подальшого розвитку та розширення.

Список використаних джерел:

1. Колісник М.Б. Періодизація розвитку банківської системи України // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.9/ - c. 184-191

2. Сенищ І.П. Еволюція банківської системи України // Регіональна економіка. – 2007. – № 2. – С. 209-215.

3. Миськів Г.В., Пилип'як О.В. Розвиток банківської системи України в сучасних умовах // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.8. – с. 203-207

4. http://dt.ua/ECONOMICS/banki-2012_boritesya__poborete-98169.html