Ю.М. Томашевський, кафедра фінансів і кредиту

Львівський національний аграрний університет

Необхідність державної підтримки розвитку агрострахування

На сьогоднішній день Україна переживає період глибоких змін. Проте вона має значний потенціал для розвитку сільського господарства та подальшого впливу на європейські ринки. При цьому одним з елементів ринкової моделі аграрного сектору є створення нової системи страхування з метою зниження рівня ризикованості виробничої діяльності. Страхування сільськогосподарського майна розвивалося в усьому світі як головний інструмент управління ризиками з метою зменшення негативного впливу погоди та природних ризиків. Його перевагами є те, що воно: спрямовує допомогу до сільгосптоваровиробників краще, ніж будь-які інші види державної підтримки при настанні катастрофічних подій.

Особливістю страхування сільськогосподарських ризиків є те, що воно є життєздатним у довгостроковій перспективі, як правило, лише за умови, що уряд забезпечує фінансову підтримку системи. Однак субсидії мають застосовуватися у такий спосіб, щоб система не виявилася спотвореною. У сільському господарстві ризики є системними, а це в багатьох випадках означає збитки для великої кількості суб'єктів аграрного ринку одночасно. За таких обставин страхові виплати будуть значно вищими від зібраних премій.

Страхові та перестрахові компанії, без участі держави, не зможуть виділити достатні фінансові кошти, щоб повною мірою відповідати за зобов'язаннями, пов'язаними з системними ризиками в сільському господарстві. Крім того, без підтримки уряду, коли страхові виплати в окремі роки будуть надзвичайно високими через стихійні лиха, такий стан справ або знеохотить приватні компанії страхувати аграрні ризики, або призведе до такої ескалації тарифів, що страхування стане недоступним для сільгосптоваровиробників. Участь держави у підтримці страхування сільськогосподарських ризиків диктується, з одного боку, унікальністю сільськогосподарських ризиків, а з другого - необхідністю зробити фінансову допомогу держави сільському господарству адресною і цільовою. Урядовцям різних державних структур, керівникам страхових компаній, навіть фахівцям сільського господарства і традиційного страхування бракує знань з різних функціональних та операційних аспектів, які є конче необхідними для належного розвитку системи страхування сільськогосподарських ризиків. Субсидії з державного бюджету для здешевлення вартості страхових премій не отримують більшість аграріїв в Україні, вони часто використовуються в страхуванні, яке здійснюється виключно для забезпечення доступу до кредитів або отримання державних субсидій без справжнього захисту від ризиків, а при їх розподілі застосовуються забюрократизовані і витратні процедури, що відлякують аграріїв.

Пропоновані в даний час на ринку страхових послуг програми страхування сільськогосподарських ризиків за багатьма параметрами не задовольняють споживачів. Основним їх недоліком є висока вартість. Тільки за умови реальної державної підтримки можна буде досягти рівноваги між попитом та пропозицією в даній сфері. Розмір страхового полісу, який пропонується страховими компаніями, не в змозі гарантувати господарству повного покриття матеріальних втрат. Водночас запровадження поправочних коефіцієнтів на розмір страхового відшкодування залежно від часу виплат призводить до різкого подорожчання страхових тарифів, що суттєво обмежує і так малий попит економічного захисту на ринку агрострахування. Особливо це стосується страхування врожаю сільськогосподарських культур, оскільки використання єдиних страхових тарифів в розрізі областей, районів призводить до невідповідності ступеня ризику, розміру страхового платежу та суми страхового відшкодування. Також недостатній розвиток фондового ринку, не дає можливості використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів; відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку. Ну і зрештою, неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку в сільському господарстві мають теж неабиякий вплив на стан агрострахування.

З метою покращення ситуації на аграрному страховому ринку України і, зокрема, в механізмі страхування урожаю сільськогосподарських культур, необхідно провести ряд заходів, реалізація яких значною мірою дасть можливість налагодити відносини між аграрним сектором та страховими компаніями. Доцільно було б, створити агропромислові страхові організації і товариства взаємного страхування побудовані на співпраці держави та приватного сектора. Для координації їх діяльності доцільним є формування керівного органу у формі агентства, правління, який би виступив як державний агент щодо регулювання і державної підтримки в сфері агропромислового виробництва. Його основними завданнями повинні бути сприяння розвитку забезпеченого державною підтримкою страхування врожаю сільськогосподарських культур; розробка пропозицій про порядок і умови організації і проведення страхування врожаю сільськогосподарських культур; вирішення питань, пов’язаних з виділенням страховикам коштів державного бюджету на оплату страхових субсидій по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та їх використання.

Попри висловлене на державному рівні розуміння важливості розвитку агрострахування та визначення необхідних для цього заходів, на сьогодні чіткого стратегічного плану уряду щодо покращення ситуації в агрострахуванні досі немає. Проте, створення ефективної системи розподілу та управління ризиками сільськогосподарського виробництва повинно стати важливим напрямом сучасної аграрної політики, що забезпечуватиме підвищення захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників, сприятиме залученню інвестицій та кредитних ресурсів в аграрний сектор економіки, нарощуванню виробництва сільськогосподарської продукції.