Особливості та удосконалення обліку необоротних активів в бюджетних установах

Гавалешко С.В.

Науковий керівник: Марценяк Н.О.

БДФЕУ

Особливості та удосконалення обліку необоротних активів в бюджетних установах

Анотація: У статті розглядається теоретичні аспекти обліку необоротних активів в бюджетних установах та організаційно-практичні шляхи його вдосконалення.

Ключові слова: необоротні активи, знос (амортизація), основні засоби, переоцінка, комп’ютерна програма «Парус-Бюджет» .

Актуальність теми. Актуальність досліджуваної теми полягає у тому, що однією з визначальних умов успішного функціонування бюджетної установи є наявність сучасних засобів праці та їх раціональне використання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання обліку необоротних активів бюджетних установ є актуальним і завжди привертало до себе увагу багатьох науковців, серед них слід виділити роботи Є. В. Нетецький, Х. М. Петрук, С.О. Шевченко й інших. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних вчених, слід відзначити, що розкриття питання обліку необоротних активів бюджетних установ потребують подальшого наукового дослідження.

Метою написання статті є визначення особливостей та шляхів удосконалення організації обліку основних засобів, яка б відповідала завданням управління господарськими процесами і була адаптована до специфічних особливостей основних засобів як найважливішої складової майна підприємства.

Виклад основного матеріалу. Основною функцією держави є те, що вона покликана забезпечувати надання послуг соціально-культурного, науково-освітнього, побутового та іншого характеру населенню в особі своїх органів. Саме те, що бюджетні установи надають послуги і становить їх особливість і відмінність від підприємств та організацій. Однією з важливих передумов високоякісного та своєчасного надання цих послуг є забезпеченість бюджетних установ засобами праці, які становлять самостійний об'єкт бухгалтерського обліку зазначених суб'єктів господарювання - так звані необоротні активи. Необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік. Становлення і формування ринкових відносин в Україні передбачає удосконалення обліку необоротних активів держави.

Облік необоротних активів бюджетних установ ведеться згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, яка затверджена наказом Державного казначейства України №64 від 17.07.2000р. [2].

Багато елементів, пов’язаних з обліком необоротних активів недостатньо законодавчо врегульовані, у зв’язку з чим у бухгалтерів-практиків виникає багато питань. На сьогодні методика і принципи побудови обліку необоротних активів є об’єктом пильного вивчення світової економічної науки і практики. Дані питання неодноразово розглядалися на сесії Міжнародної групи експертів ООН з міжнародних стандартів обліку і звітності, і продовжують постійно розроблятися економістами всіх розвинених країн.

Організацію обліку основних засобів потрібно будувати із урахуванням таких основних факторів:

1) довготривалого терміну використання об’єктів, протягом якого їх необхідно обліковувати;

2) технічно складної та багатокомпонентної будови, яку необхідно детально відображувати в облікових регістрах;

3) необхідність проведення ремонтів, реконструкції, модернізації основних засобів призводить до зміни їх первісних характеристик, які потрібно своєчасно відображувати у регістрах обліку;

4) коштовність об’єктів вимагає адекватної організації процесів їх приймання, списання, а також і обліку наявності, які б забезпечували їх цілісність і збереження у робочому стані.

Особливістю обліку необоротних активів є їх відображення як на рахунках 1 класу так і на рах. 40 «Фонд у необорних активах», що дещо ускладнює роботу бухгалтера але забезпечує зіставність і відповідність Блансу.

Явною є проблема нарахування зносу на необоротні активи бюджетних установ за нормами, встановленими на сьогодні, що призводить до того, що повне нарахування зносу виникає раніше, ніж необоротні активи вислужують встановлені строки їх експлуатації. У результаті цього в бухгалтерському обліку та формах фінансової звітності необоротні активи відображаються за нульовою вартістю, що не відповідає фактичній вартості майна бюджетних установ [3].

На сучасному етапі економічних відносин одним із важливих питань управління необоротними активами бюджетних установ є їх оцінка. Аналіз нормативно-законодавчої бази та економічної сутності процесу переоцінки необоротних активів свідчить про те, що на сьогодні не існує достатньо чітко сформованих організаційно-методичних підходів та регламентованого документального оформлення індексації необоротних активів бюджетних установ.

Проведення подвійної роботи з метою переоцінки необоротних активів, призводить до збільшення аналітичних робіт, тому що вартість необоротних активів переглядається два рази: під час індексації та після неї. Тому доцільно внести зміни до Інструкції №64 та відмовитись від індексації первісної вартості необоротних активів як такої, що не дозволяє довести первісну вартість до рівня відновлювальної вартості. Доцільність відмови від проведення індексації підтверджується вимогою застосування індексу інфляції, який береться за основу формули коефіцієнта індексації, і не завжди відображає всі зміни в рівні цін на необоротні активи. Їх купівельна вартість найчастійше залежить від курсу іноземних валют, ринкової кон’юнктури та інших чинників. У зв’язку з чим і виникає другий етап роботи – переоцінка необоротних активів. Результати дослідження дозволяють зробити висновок про доцільність застосування тільки переоцінки первісної вартості необоротних активів бюджетних установ та суми їх зносу станом на 1 січня кожного року за тими об’єктами, первісна вартість яких суттєво відрізняється від вартості їх придбання (створення) в сучасних умовах. Рівнем суттєвості з метою переоцінки необоротних активів пропонуємо встановити 10% від первісної вартості об’єкта необоротних активів. У зв’язку з відомчою підпорядкованістю бюджетних установ, нові ціни на необоротні активи повинні доводитись вищим розпорядником. Така методика переоцінки дозволяє проводити тільки одну процедуру встановлення відновлювальної вартості, вивчаючи при цьому вартість усіх об’єктів необоротних активів та привести її у відповідність до сучасних цін, не обов’язково переоцінювати всі об’єкти даної групи [5].

Важливою є також комп’ютеризація обліку необоротних активів, що може здійснюватись, наприклад, за допомогою програми «Парус-Бюджет». Система «Парус-Бюджет» може мати різні комплектації, які визначають її функціональні можливості. Базовий комплект представляє собою мінімальний функціональний набір системи і дозволяє вести облік основних засобів і нематеріальних активів, проводити переоцінку і розрахунок зносу по них. Використання інформаційних систем для автоматизації обробки облікової інформації дозволяє проводити аналіз бухгалтерських даних, вирішує проблему точності та оперативності інформації, підвищує продуктивність праці бухгалтерів, суттєво покращує організацію процесу обробки інформації. Але, бюджетні установи не завжди у повній мірі використовують можливості інформаційної технології.

Висновок: Таким чином, теоретичні і практичні засади організації обліку основних засобів необхідно удосконалювати у напрямі розширення її управлінських можливостей, максимально пристосовуючи до практичних потреб. Відмова від індексації та проведення тільки переоцінки первісної вартості необоротних активів бюджетних установ за нашими пропозиціями спростить облікові процедури при визначенні відновлювальної вартості необоротних активів, скоротить обсяг облікових робіт, забезпечить об’єктивність даних про нову (переоцінену) вартість. Одночасно зумовить контроль за встановленням однакової нової вартості на однотипні предмети в межах одного головного розпорядника. А автоматизація обліку необоротних активів значно полегшить роботу працівникам бухгалтерії і зробить результати більш достовірними.

Список використаних джерел:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 року № 996 – ХIV // http://zakon.rada.gov.ua

2. Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України №64 від 17.07.2000р.

3. Нетецький Є. В. Роль і завдання бухгалтерського обліку в управлінні бюджетними установами / Є. В Нетецький // Економіка і держава. – 2008. -№12. - С. 59-60.

4. Петрук Х. М. Організація обліку в бюджетних установах / Х. М. Петрук // Наукові доробки молоді. -2008. - С. 297-299.

5. Шевченко С.О. Особливості відображення в обліку операцій з необоротними активами бюджетних установ / С.О. Шевченко// Актуальні проблеми сучасної науки. - 2008.-№4.-С.11-16.