Студентка Королькова  Наталія Олександрівна

 

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

ВНЗ МИКОЛАЇВСЬКИЙ МІЖРЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „УКРАЇНА"

 

Податковий контроль

ПЛАН

1. Поняття і зміст податкового контролю

2. Податкова перевірка в системі податкового контролю

3. Класифікація податкових перевірок

4. Література

1. Поняття і зміст податкового контролю

Контроль є обов'язковим елементом будь-якої галузі державного управління. У статті 1 Лімської декларації керівних принципів контролю зазначається, що організація контролю є обов'язковим елементом управління суспільними фінансовими коштами, оскільки таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством. Саме об'єктивні потреби держави та органів місцевого самоврядування у грошових коштах вимагають забезпечення повного і своєчасного їх надходжен­ня у вигляді податків і зборів (інших обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів.

Податковий контроль є самостійним напрямом державного фінансового контролю. Характерним для нього є певна стадія фінансової діяльності — стадія мобілізації коштів до публічних грошових фондів. Забезпечення режиму суворого додержання приписів норм податкового законодавства зобов'язаними су­б'єктами податкових правовідносин є головною метою податко­вого контролю. Від ступеня ефективності контрольної діяльності органів, що здійснюють податковий контроль, безпосередньо залежить рівень доходів бюджетів та державних цільових фондів. Податковий контроль виступає гарантією задоволення публічних майнових інтересів та важливим чинником соціаль­но-економічної стабільності держави, її фінансової безпеки.

Податковий контроль слід розглядати як функцію держав­ного управління податковою системою. Діяльність контролюючих органів щодо забезпечення додержання податкового за­конодавства значною мірою визначає ефективність реалізації податкової політики держави та функціонування всієї подат­кової системи.

Контрольна діяльність податкових органів спрямована на досягнення низки цілей, серед яких важливо виокремити такі:

- забезпечення додержання податкового законодавства суб'єктами» що реалізують податковий обов'язок або забезпе­чують його реалізацію;

- попередження правопорушень у податковій сфері;

- виявлення порушень податкового законодавства та застосування до винних осіб відповідних заходів юридичної відпо­відальності.

Указані цілі загалом визначають зміст податкового контро­лю, який слід визначити як діяльність спеціально уповнова­жених державних органів щодо забезпечення додержання зо­бов'язаними суб'єктами податкових правовідносин чинного податкового законодавства.

Таким чином, податковий контроль слід розглядати як особ­ливий вид державного фінансового контролю, що здійснюється на стадії формування публічних грошових фондів спеціально уповноваженими суб'єктами (органами державної податкової служби та іншими контролюючими органами), спрямований на забезпечення додержання податкового законодавства плат­никами податків, податковими агентами та іншими суб'єкта­ми, що забезпечують реалізацію податкового обов'язку, вияв­лення і попередження податкових правопорушень, а також притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

Досліджуючи системний характер податкового контролю як складового елемента державного управління податковою сфе­рою, в його структурі виокремлюють кілька основних еле­ментів: суб'єкт податкового контролю; об'єкт контролю; фор­ми і методи (методики) контролю; документи контролю; захо­ди податкового контролю та порядок їх здійснення1.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну подат­кову службу в Україні» найважливішим завданням органів дер­жавної податкової служби є здійснення контролю за додержан­ням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. 3 метою організації ефективної контрольної діяльності органів держав­ної податкової служби в Україні створюються загальнодер­жавні системи обліку платників податків, формується база нор­мативно-правових актів, що визначають методику ведення бух­галтерського (податкового) обліку фінансово-господарських операцій платників податків, а також форми документів подат­кової звітності, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Чинне податкове законодавство визначає статус суб'єктів податкового контролю з урахуванням принципу розмежуван­ня їх компетенції. Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюд­жетами та державними цільовими фондами» перелік контро­люючих органів включає органи, які наділені відповідною предметною компетенцією:

митні органи — стосовно ввізного та вивізного мита, акциз­ного збору» додатку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляють­ся при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну те­риторію України або вивезенні (пересиланні) товарів і пред­метів з митної території України;

органи Пенсійного фонду України — стосовно збору на обо­в'язкове державне пенсійне страхування;

органи фондів загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування — стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у межах компетенції цих органів, встановленої законом.

Об'єктом податкового контролю слід вважати діяльність платників податків» податкових агентів, інших суб'єктів у про­цесі реалізації ними податкового обов'язку, а саме: правиль­ності обчислення, повноти і своєчасності сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), надання податкової звітності.

Податковий контроль, здійснюється у конкретних формах, які мають обов’язкове законодавче закріплення. Форма подат­кового контролю — це сукупність конкретних організаційно-процесуальних заходів, які здійснюються уповноваженими суб'єктами в процесі контрольної діяльності. Таким формами є: податкові перевірки, облік платників податків, оперативно-бухгалтерський облік податкових надходжень, контроль за відповідністю витрат фізичних осіб їх доходам. Іншими фор­мами податкового контролю виступають: отримання пояснень платників податків, податкових агентів; перевірка даних об­ліку і звітності; огляд приміщень і територій, що використову­ються з метою отримання доходу (прибутку).

З точки зору теоретичного аналізу податкового контролю важливого значення набуває класифікація його видів. Відповідно до обраного критерію, податковий контроль можна класифікувати за кількома підставами.

Залежно від часу проведення контрольних заходів слід роз­межовувати попередній, поточний та наступний податковий контроль.

Попередній податковий контроль у часі передує здійснен­ню фінансово-господарської діяльності платників податків. Цей вид контролю охоплює взяття на облік платників податків в органах державної податкової служби та органах фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. З метою організації ефективного попереднього податкового кон­тролю створюються різні державні реєстри платників податків, які містять систематизовану інформацію про них та забезпе­чують єдиний державний облік.

Поточний контроль здійснюється в процесі фінансово-гос­подарської діяльності платників податків. Цей вид передбачає використання різних методів, серед яких слід виділити облік податкових надходжень до бюджетів та державних цільових фондів, перевірку правомірності використання податкових пільг, проведення обстежень виробничих, складських, торго­вельних та інших приміщень, що використовуються для одер­жання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів опо­даткування.

Наступний контроль здійснюється за підсумками звітного податкового періоду. Відповідно до Податкового Кодекса України  державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю по­дання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, по­в'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Залежно від джерел отримання контролюючими органами інформації слід розрізняти документальний та фактичний по­датковий контроль.

Проведення документального контролю передбачає отри­мання інформації щодо виконання податкового обов'язку на підставі аналізу документів (облікових, розрахункових доку­ментів, документальних форм додаткової звітності), пов'яза­них з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Фактичний податковий контроль зумовлює використання контролюючими органами специфічних прийомів і способів, що дозволяють встановити фактичні дані щодо кількісних та які­сних показників об'єктів оподаткування, їх відповідності да­ним податкового обліку. Відповідно до Податкого кодекса Украъни органи державної податкової служби мають право обстежувати будь-які виробничі» складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм влас­ності та житло громадян, якщо вони використовуються як юри­дичні адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходу.

У разі обрання критерієм класифікації місця проведення контрольних заходів, податковий контроль може бути каме­ральним (за місцезнаходженням податкового органу) або виїз­ним (за місцезнаходження платника податків або приміщень чи територій, відповідних об'єктів оподаткування).

Поряд із вказаними, фахівці виділяють й такі види подат­кового контролю: комплексний і тематичний, плановий і по­заплановий, обов'язковий та ініціативний та ін.

2. Податкова перевірка в системі податкового контролю

Основна форма податкового контролю — податкова пере­вірка. Саме ця форма контролю є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податко­вих надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. По­даткові перевірки забезпечують безпосередній контроль та по­внотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових роз­рахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фак­тичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності.

Податкова перевірка як форма податкового контролю — це діяльність податкових та інших контролюючих органів у ме­жах визначеної компетенції з метою встановлення правиль­ності обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоп­лює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-госпо­дарської діяльності платників податків протягом звітного пе­ріоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовують­ся для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.

Серед основних прав органів державної податкової служби  Податкового Кодекса Украъни виділяє право здійснювати на підприємствах, в ус­тановах і організаціях незалежно від форми власності та у гро­мадян, у тому числі громадян—суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ю­терних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і грома­дян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають підчас перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, Що посвідчують особу, під час проведен­ня перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень стосовно джерела отримання до­ходів, обчислений і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, отриманої для внесення до Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов'язкових платежів.

Об'єктом податкової перевірки є фінансово-господарська діяльність контрольованого суб'єкта — платника додатків, що відображається у грошових документах, бухгалтерських квитах,

Суб'єктами податкових перевірок є учасники контрольних податкових правовідносин, які мають відповідні права та обо­в'язки. Як і в інших податкових правовідносинах, уповнова­жений суб'єкт (посадова особа податкового чи іншого контро­люючого органу) наділений владними повноваженнями віднос­но підконтрольного суб'єкта (платника податків, податкового агента). Розкриваючи особливості змісту контрольних подат­кових правовідносин, О.А. Ногіна вказує на базове положен­ня, яке полягає в тому, що «праву уповноваженої сторони (кон­тролюючого суб'єкта) перевіряти дотримання своєчасності, правильності й повноти сплати податків і зборів та виконання інших установлених податковим законодавством обов'язків кореспондує обов'язок іншої сторони (підконтрольного суб'єк­та) створювати необхідні умови для здійснення контрольної діяльності та виконувати вимоги уповноваженого органу».

Права податкових органів щодо проведення податкових пе­ревірок передбачені у Податковоиу кодекси службу  Україніи. Поряд з цим, закріплюючи обо­в'язки платників податків, законодавець встановив, що останні «зобов'язані допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів, а також для перевірок з питань обчислен­ня і сплати податків і зборів»  Відповідно до Податкового Кодекса «керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки» що проводиться державним и податковим й: орга­нами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги держав­них податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення пе­ревірки».

З урахуванням вказаних особливостей змісту контрольних податкових правовідносин що виникають, при проведенні по­даткових перевірок, вирішального значення набуває питання зміцнення законодавчих гарантій забезпечення прав платників податків, а також дотримання посадовими особами контролюючих органів встановленого законодавством порядку здійснення окремих форм податкового контролю. При вирішенні цієї проблеми слід виходити, насамперед, з вимог частини другої ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади та орга­ни місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані дія­ти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що пе­редбачені Конституцією та законами України».

3. Класифікація податкових перевірок

Класифікувати податкові перевірки слід з урахуванням вищевикладеної класифікації податкового контролю. Слід зазна­чити, що нормативна диференціація податкових перевірок значною мірою впливає на загальну теоретичну модель подат­кового контролю. Класифікувати податкові перевірки за вида­ми слід а урахуванням усієї сукупності принципових особли­востей їх організації та проведення. Будь-яка податкова пере­вірка поєднує в собі риси, які можна вважати підставами для класифікації та, відповідно, включення до різних видів подат­кових перевірок.

Залежно від особливостей інформативних джерел, які до­сліджують під час проведення податкових перевірок, із сукуп­ності останніх слід виокремлювати документальні та фактичні податкові перевірки. Документальна перевірка є родовим по­няттям, що передбачає наявність окремих її видів. Види доку­ментальних перевірок визначають з урахуванням конкретних правових підстав і особливостей їх проведення. У Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо до­тримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності — юридичними особами, їх філіями» відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженому наказам ДПА України, визначені типи перевірок, які проводять державні податкові органи. Але якщо проаналізувати пункт 1.2 вказаного Порядку, то більш обґрунтованим видається позиція щодо ви­знання документальної перевірки як типу контрольної діяльності, а наведені в цьому пункті планова, позапланова, комп­лексна та зустрічна перевірки, на нашу думку, є видами саме документальних перевірок. Камеральну перевірку також слід відносити до типу документальної перевірки, її принципова відмінність від інших видів документальних перевірок поля­гає в тому, що предметом дослідження є дані, внесені до подат­кової декларації. Первинні облікові документи під час каме­ральної перевірки не досліджують.

Документальна перевірка передбачає дослідження первин­них документів — це документи, в яких зафіксовані факти здій­снення господарських операцій1. Документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства Проводять за місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходжен­ням об'єкта, якого перевіряють. За результатами документаль­ної перевірки складається акт. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході пе­ревірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валют­ного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів. За резуль­татами документальної перевірки в акті викладаються всі істотні обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.

Камеральна податкова перевірка. Законодавче визначення поняття «камеральна перевірка» з'явилося у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до підпункту 4.2.2 п. 4.2 статті 4 вказаного Закону «камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі да­них, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків».

Проведення камеральної перевірки завжди пов'язано з поданням податкової декларації до контролюючого органу. Прий­няття податкової декларації е обов'язком контролюючого орга­ну. Податкову декларацію приймають без попередньої пере­вірки зазначених у ній показників через канцелярію. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'я­зань тощо) забороняється і розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисцип­лінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначе­ному законом.

Камеральна перевірка проводиться за місцем знаходження податкового органу. Метою проведення камеральної перевірки є виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Виїзна податкова перевірка є антиподом камеральної з точ­ки зору місця її проведення. Така перевірка завжди проводить­ся за місцем знаходження платників податків або податкових агентів, На думку фахівців у галузі податкового контролю, виїзні перевірки є більш ефективними, оскільки дозволяють податковому органу використати різноманітні методи конт­рольної діяльності та відповідно отримати більше інформації про фінансово-господарську діяльність платника податків.

Серед основних завдань виїзної податкової перевірки слід виділити такі:

— всебічне дослідження обставин фінансово-господарської діяльності особи, яку перевіряють, це має значення для фор­мування висновків щодо правильності обчислення й повноти та своєчасності перерахування до бюджетів і державних цільо­вих фондів установлених податків і зборів;

—виявлення перекручень і невідповідностей у змісті доку­ ментів, що досліджуються, фактів порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, складання звітності та податкових дек­ларацій;

—аналіз впливу викритих порушень на формування податкової бази за різними видами податків і зборів;

—формування доказової бази за фактами викритих податкових правопорушень і забезпечення документального відбит­тя цих порушень;

—донарахування сум податків і зборів, не сплачених повністю або сплачених частково в результаті заниження плат­ником податків податкової бази або неправильного обчислення податків;

—формування пропозицій щодо усунення викритих пору­шень та притягнення платників податків до відповідальності за вчинення податкових правопорушень.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 р. № 8172 виїзні перевірки, що здійснюються орга­нами виконавчої влади, уповноваженими від імені держави на проведення перевірок фінансово-господарської діяльності (кон­тролюючими органами), поділяють на планові та позапланові.

Контролюючими органами, що мають право проводити пла­нові і позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є:

а) органи державної податкової служби — стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і держав­ них цільових фондів, неподаткових платежів;

б) митні органи — стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону.

Враховуючи, що суб'єкти підприємницької діяльності відпо­відно до законодавства виступають платниками податків, передбачені зазначеним Указом Президента України виїзні пе­ревірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підпри­ємницької діяльності, які здійснюють органи державної подат­кової служби та митні органи, слід вважати податковими пе­ревірками.

Плановою виїзною податковою перевіркою вважається пе­ревірка фінансово-господарської діяльності платника податків, яка передбачена в плані роботи контролюючого органу і прово­диться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем роз­ташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводить­ся за сукупними показниками фінансово-господарської діяль­ності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролю­ючого органу.

Право на проведення планової виїзної перевірки надається лише у тому разі, якщо платнику податків не пізніше, ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної пере­вірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботи контролюючого органу і про­водиться за наявності принаймні однієї з таких обставин:

а) за результатами зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення норм законодавства;

б) платником податків не подано в установлений термін до­кументи обов'язкової звітності;

в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

г) у встановленому порядку подано скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

ґ) у разі виникнення догреби у перевірці відомостей, отрима­них від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо останній не надасть пояснень та їх документальних підтвер­джень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

д) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Комплексна перевірка — це документальна перевірка фінан­сово-господарської діяльності підприємства, якою охоплюють­ся питання повноти нарахування та своєчасності сплати всіх видів податків, зборів, інших обов'язкових та інших платежів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби України. При проведенні комплексної документальної перевірки складається один зведений акт комплексної пере­вірки. Складовими частинами зведеного акта комплексної пе­ревірки є довідки, які складають посадові особи податкового органу як з окремого питання, так і з кількох питань плану перевірки.

Зустрічною податковою перевіркою є позапланова докумен­тальна перевірка підприємства з питань фінансово-господарсь­кої діяльності разом з іншими суб'єктами підприємницької діяльності2. Зустрічну перевірку проводять на підставі:

—письмового звернення керівника державного податково­ го органу, що проводить перевірку, до державного податково­ го органу за місцем перебування партнера підприємства, яке перевіряють;

—письмового розпорядження керівника державного подат­кового органу на проведення перевірки партнерів підприємства, яке перевіряють, із залученням фахівців з питань, які підлягають перевірці.

Під час проведення зустрічної перевірки проводять по­рівняння первинних документів суб'єкта, якого перевіряють, та його партнера з метою встановлення їх достовірності, іден­тичності та відповідності записів руху грошових коштів та інших цінностей.

Оперативна перевірка відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі» громадського харчування та послуг» від 1 черв­ня 2000 р. № 1776-ІП є «сукупністю заходів контролюючих органів, спрямованих на здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів, що визначають порядок проведення розрахунків, обліку товарів та грошових коштів, а також порядок виконання операцій купівлі-продажу інозем­ної валюти»1. Відповідно до вказаного Закону проведення опе­ративних перевірок покладено на органи державної податко­вої служби України. Особливості проведення оперативних пе­ревірок органами державної податкової служби закріплені в Порядку проведення оперативних перевірок і розгляду матері­алів по них, затвердженому розпорядженням ДПА України від 25 вересня 1998 р. № 272-р2.

Оперативна перевірка повинна проводитися за окремими планами органів державної податкової служби в складі не мен­ше двох посадових осіб за наявності в них службових по­свідчень, особистих знаків і посвідчення на право перевірки об'єктів, розташованих на конкретній території.

За результатами оперативної перевірки складають акт пе­ревірки у двох примірниках і підписують посадові особи, що проводили оперативну перевірку, а також керівник або особа, що його заміняє, а в разі їхньої відсутності — матеріально відпо­відальна особа суб'єкта підприємницької діяльності.

Література

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

2.Податковий Кодекс Украъни

3. ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260

4. Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

5. Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.