Проблеми та інноваційні перспективи розвитку ринку біоенергетики в Україні

Підлужняк Я.М.,

Науковий керівник Токарчук Д.М.,

Вінницький національний аграрний університет

Сьогодні у світі продовжують розвиватись явища, що порушують цивілізований плин життя: вичерпуються традиційні джерела енергії, зростає вартість їх видобування, інтенсивно забруднюється довкілля, руйнується біосфера, утворюється надмірна кількість органічних відходів промислового, сільськогосподарського та побутового походження. Ліквідація всіх цих негараздів має здійснюватися прискореними темпами, інакше людство неминуче чекає доля вимерлих динозаврів.

Біоенергетика − це вибір, який має глобальну перспективу для подальшого успішного розвитку цивілізації. Подолання сучасних і запобігання ймовірним екологічним кризам неможливі без застосування новітніх екобіотехнологій для очищення стічних вод, знешкодження небезпечних газових викидів, збагачення повітря киснем, використання перспективних засобів знешкодження твердих і рідких промислових відходів, біодеградації нафтових забруднень у грунтах і воді, підвищення ефективності методів біологічного відновлення забруднених ґрунтів, заміни низки агрохімікатів на біотехнологічні препарати тощо. Важливими напрямами також мають стати розробка екобіотехнологій, спрямованих на виробництво біогазу та водню з органічних відходів, застосування біоіндикації та біотестування в системі екологічного моніторингу [2].

Галузь виробництва біоетанолу є перспективною для України, оскільки, сільськогосподарський комплекс протягом року використовує 2 мільйони тонн дизельного палива і 700 тисяч тонн бензину загальною вартістю 3,5 млрд грн. Проте, ситуація, яка склалась в Україні із забезпеченням її економіки недостатніми обсягами енергоносіїв власного видобутку, в умовах енергетичної залежності від Росії, гостро ставить проблему пошуку альтернативних видів палива. Та й екологічна шкода від викидів автомобілів, що працюють на бензині та дизпальному, стає дедалі відчутнішою. На сьогодні Україна має унікальну можливість для впровадження біопалива, але водночас вона і втрачає свої можливості, бо в цьому напрямі практично нічого не робиться. Щодо Кіотського протоколу, який діє з 2008 по 2012 рік, то Україна має ліміт на викиди парникових газів, але використовує його трохи більше ніж 50%, і це є тим гальмом, яке не стимулює до впровадження біопалива. До України на даний час не застосовують жодних санкцій, але мине зовсім небагато часу і в 2012 році буде проведено оцінку викидів та доведено ліміти на підставі нинішньої ситуації, і тоді будь-яке українське підприємство, яке захоче розвиватися, не матиме такої можливості й муситиме купувати ліміти за кордоном. В розвитку біопалива в Україні головне місце належить науці, а фінансують її, як відомо, дуже незадовільно й не систематизовано. Тобто міністерство аграрної політики в цьому напрямі має свій ліміт досліджень, міністерство енергетики − свій, міністерство економіки здійснює свої дослідження і т. д. Тому, на думку науковців, маємо повну розпорошеність і відповідний наслідок. Розпочати розвиток біопалива в Україні ми можемо тільки з розвитку біопалива першого покоління. Коли відпрацюємо економічні механізми підтримки, технологічні моменти, технічні, варіанти логістики і все це об’єднаємо в комплекс, тільки після цього зможемо одержати позитивний ефект [3].

Наразі Україна використовує трохи більше 10 млн світових нафтопродуктів. Якщо зважити на те, що їх виробляють в Україні, то за технології виготовлення мінеральних палив використовуємо 5–15% метилового спирту. Якщо взяти 5%, то це буде 500 тис. т канцерогенних речовин.

Отже, вихід один − впроваджувати біопаливо, але йти тим шляхом, яким пройшла Європа. Мовиться лише про 5% наповнення нашого ринку біопаливом, а нафтові компанії не зацікавлені розвивати це питання. В Україні працює близько 90 спиртових заводів, реконструкцію для переробки біоетанолу здійснюють лише на 11 з них, і до кінця цього року вони матимуть потужність близько 30 тис. т, а до кінця наступного потужність становитиме 200 тис. т. Ми маємо олійно−жирові комбінати, які можуть переробляти 7,5 млн т олійних культур, тож варто скористатися такою нагодою, щоб виробляти біопаливо в Україні. В нашій країні тільки здійснюються перші кроки до наукового дослідження даної проблеми й початкові, не досить впевнені, практичні рішення. Зокрема, Національна академія наук України затвердила програму досліджень “Біомаса як паливна сировина”, результати яких дадуть змогу визначити найбільш ефективні рослини в якості сировини для виробництва біопалива, а також одержати відповіді з цієї проблеми. Проте теоретичні та практичні дослідження економіко−правових основ розвитку ринку біопалив в нашій країні тільки започатковуються, що є стримуючим фактором виробництва біопалив [1].

Якщо говорити про виробництво біогазу, то наукові інститути мають розрахунки, в яких пропонується збудувати в Україні близько 3 тис. біогазових установок з різними об’ємами. Для прикладу візьмімо Німеччину: сьогодні вона має 4,3 тис. біогазових установок, до 2020 року їх буде вже 43 тис., і біогаз виробляють тут із усіх органічних речовин, відходів промисловості тощо. За розрахунками експертів, Україна може стовідсотково за рахунок біогазу забезпечити себе газом, для цього лише потрібно висіяти 5 млн га кукурудзи, причому ГМО. Але цього питання практично ніхто не розглядає.

Наразі в Україні основні інвестиції спрямовані, переважно, у галузь сировинної бази, оскільки іноземні та вітчизняні інвестори зацікавлені у збільшенні експорту насіння ріпаку, а не у переробці його на біопаливо [1].

Тому, для вирішеня проблим розвитку біоенергетики в Україні, потрібно: прийняти політичне рішення на рівні перших осіб держави; створити єдиний виконавчий орган у системі виробництва біопалива; визначити проблемні питання з упровадження біопалив у розрізі зацікавлених міністерств, відомств і накреслити шляхи їхнього вирішення; забезпечити достатнє фінансування науково-дослідних установ; визначити пріоритети упровадження біопалив; створити сприятливі економічні умови для розвитку біопалив та залучити потрібні інвестиції; збільшити використання біомаси для виробництва біопалива, що виробляється із сільськогосподарської продукції [2].

Наразі в світовій науці дедалі більшу роль відіграє генна інженерія, яка дає можливість переглянути стереотипи виробництва біоетанолу на основі енергетичних культур. Біотехнології, котрі базуються на досягненнях генної енергії, дадуть змогу розширити різновидність цукро− та інуліноносних культур, що зменшать собівартість виробництва біоетанолу.

Аналіз сучасного ринку технологічно обладнання і технологій доводить, що з технічного боку немає істотних перешкод для промислового виробництва біоетанолу. Економічний ефект від застосування буде підвищуватися завдяки правильному вибору технології вирощування та переробки, обґрунтованому розташуванню необхідного обладнання в місцях накопичення сировини, а також комплексному використанню отриманих в процесі переробки продуктів.

Аналізуючи світовий досвід, слід визначити, що для виробництва біоетанолу в Україні потрібно інтенсивніше впроваджувати альтернативні культури, які є потенційною сировиною для переробки на біоетанол і можуть бути конкурентоспроможними [3].

Отже, з впровадженням та стимулюванням розвитку альтернативної енергетики та ширшого використання нових видів палива необхідна державна програма наукових розробок виробництва біопалива з альтернативних джерел сировини, пільгова підтримка кредитних ресурсів та послідовна інвестиційна політика держави щодо створення фінансових фондів з метою сприяння науковим дослідженням у галузі альтернативних цукроносних культур.

Очевидно, що ефективний розвиток ринку біопалива можливий за умов побудови взаємовідносин виробників біосировани та біопалива на основі кооперації й інтеграції. Враховуючи високі темпи будівництва нових біопаливних заводів у країнах Європи та їх відсутність в Україні можна очікувати, що наші сільськогосподарські товаровиробники стануть лише постачальниками рослинної сировини для іноземних виробників.

Список використаної літератури

1. Калетнік Г. М. Розвиток ринку біопалив в Україні. – Монографія. Електронне джерело: http://www.disslib.org/rozvytok-rynku-biopalyv-v-ukrayini.html

2. Перспективи та проблеми виробництва біодизелю в Україні [Текст] / Б. Оверченко // Пропозиція : Інформаційний щомісячник. Український журнал з питань агробізнесу. - 2009. - № 3. - С. 110-115

3. Як створити процвітаюче пелетне виробництво [Текст] / В. Атаманчук // Пропозиція. - 2010. - N 3. - с.120