Педагогические науки/ 5. Современные методы преподавания.

Котова А. В.

доцент кафедри англійської мови Харківського національного університеу

імені В. Н. Каразіна

Роль ділової гри у навчально-виховному процесі другої половини ХХ століття

Одним із найважливіших завдань вищої школи сьогодні є не тільки надання студентам ґрунтовних знань, необхідних для їхньої подальшої професійної діяльності, але й підготовка творчих, самостійно мислячих та психологічно підготовлених до професійної діяльності спеціалістів, які здатні приймати відповідальні рішення, нестандартно підходити до вирішення проблемних моментів, які можуть виникнути у процесі роботи.

Підготовці таких спеціалістів значною мірою сприяє застосування у навчальному процесі ділових ігор, які сприяють створенню позитивної мотивації у студентів, ґрунтовнішому засвоєнню інформації, необхідної для подальшої професійної діяльності, розумінню особливостей обраного ними фаху.

Питання організації ділових ігор у навчально-виховному процесі ВНЗ досить широко висвітлювалося у науковій літературі. Зокрема, А. Вербицьким, В. Коваленко, П. Олійник, І. Черняк вивчалися особливості впровадження та застосування ділових ігор з метою професійної підготовки студентів, М. Бірштейн, В. Галушко, М. Крюков та ін. розглядали можливості ділової гри як засіб підвищення кваліфікації управлінців. Разом з тим, досвід використання ділових ігор у вищій школі другої половини ХХ століття, протягом якого широко почали використовувати ділові ігри у навчальному процесі та з’явилося багато нових ідей щодо їх організації, недостатньо висвітлено в науковій літературі.

Отже, мета нашої роботи − висвітлити деякі моменти використання ділових ігор у ВНЗ другої половини ХХ століття з метою застосування педагогічно цінних ідей минулого у навчально-виховний процес сьогодення.

Досвід проведення ділових ігор як під час аудиторних занять, так і позааудиторної роботи студентів засвідчив, що ділова гра являла собою рушійну силу для засвоєння навчального матеріалу, вимагала від студентів швидкості прийняття рішень у проблемній ситуації, була емоційним стимулом для навчання, дозволяла активізувати творчість молодих людей, сприяла формуванню доброзичливої атмосфери у колективі, допомагала розв’язати психологічні конфлікти, вчила оцінювати свої можливості, порівнювати їх з можливостями інших молодих людей тощо [1, с. 31; 4, с. 113].

На практиці було доведено, що для досягнення необхідного педагогічного результату необхідно застосовувати такі прийоми як «випробування на собі»; «співвідношення «Я» дійсного та «Я», що оцінює»; «самозвіт». Отже, студенти під час ділових ігор студенти відтворювали ігрові ситуації, про які до цього часу вони мали тільки теоретичне уявлення, що, у свою чергу, сприяло кращому розумінню особливостей майбутньої спеціалізації, після того, як різні студенти відтворювали одну й туж ігрову ситуацію, аналізували отримані результати на намагалися зпроектувати їх на реальні події [1].

Ділові ігри також широко використовувалися для організації самостійної роботи студентів. Так, у рамках ділової гри студентам педагогічних спеціальностей надавалася змога провести частину заняття. Причому, деякі педагоги вважали доцільним застосування таких ігрових ситуацій з першого курсу навчання у вищому навчальному закладі, інші наполягали на організації ділових ігр на старших курсах. Проведенню студентами фрагменту заняття передувала консультація з викладачем, який акцентував увагу на головних моментах заняття. Після проведення міні-пари викладач коментував правильність її проведення з методичної точки зору Досвід засвідчив, що студенти охоче брали участь у такій діловій грі, а потім організовували активне обговорення навчального матеріалу, що сприяло закріпленню їх професійних навичок [2, с. 85; 3].

Ділові ігри також активно проводилися зі студентами інших спеціальностей, що дозволяло студентам ознайомитися з деякими труднощами та особливостями обраного ними фаху, вчили вирішувати конфліктні ситуацій або уникати їх взагалі.

Отже, теоретичні ідеї та досвід організації ділових ігор у другій половині ХХ століття можуть бути творчо осмислені та впроваджені у навчальний процес сучасних ВНЗ з метою активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів.

1. Аникеева Н. П. Анализ имитационных педагогических игр / Н. П. Аникеева // Игра в педагогическом процессе : межвуз. сб. научн. трудов. – Новосибирск : изд-во НГПИ, 1989. – С. 28 – 37.

2. Болгова Л. С. Самостоятельная и индивидуальная работа студентов / Л. С. Болгова, В. Ф. Яровая // Вопросы методики преподавания иностранных языков. – 1970. – Вып. 2. – С. 72 – 85.

3. Назарова С. Н. Взаимосвязь самостоятельной работы и семинарских занятий / С. Н. Назарова // Самостоятельная работа студентов как приоритетная форма учебного процесса : межвед. науч. сб. – Вып. 92. – Киев : Лыбидь, 1992. – С. 81 – 85.

4. Яновская М. Г. Эмоционально-ценностный аспект игры / М. Г. Яновская // Игра в педагогическом процессе : межвуз. сб. научн. трудов. – Новосибирск : изд-во НГПИ, 1989. – С. 110 – 117.