к.п.н. Діхтяренко З. М., студ. Нестеренко
О. О.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна
ВОЛЕЙБОЛ
– ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ЗДОРОВЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УМОВАХ БЕЗПЕРЕРВНОГО
НАВЧАННЯ: ОСОБИСТИЙ ДОСВІД
Анотація. У статті звертається увага на
загальний стан фізичного виховання та фізичну культуру молоді. Описується
власний досвід у зацікавленості займатися спортивною грою для самозадоволення,
для реалізації щоденної рухової активності.
Ключові слова:
спортивна гра, волейбол, студентська молодь, особистий досвід, особистісно-орієнтований
підхід, займатися спортом для себе.
«У сучасній системі фізичного виховання учнів з усім
різноманіттям концептуальних та методологічних підходів до навчання, розвитку
та вдосконалення, що ґрунтуються на принципах гуманізації та демократизації
навчально-виховного процесу, останнім часом позначилися процеси «старіння»
освітянських технологій. Протиріччя між вимогами до системи фізкультурної
освіти, які висуваються сучасними соціально-економічними умовами
життєдіяльності (формування фізичної культури учнів як невід’ємного компонента
культури майбутнього професіонала у тій або іншій сфері), та її реальним станом
свідчать про кризу змісту та організації навчально-виховного процесу.
Нині фахівці визнають необхідність організації
навчального процесу з фізичного виховання з урахуванням особистісної орієнтації
учнів у виборі засобів, методів і форм фізкультурно-спортивної діяльності, які
б оптимально відповідали вимогам навчальної, професійної, суспільної та побутової
сфер життєдіяльності.
Серед
навчальних дисциплін навчальних закладів різних рівнів тільки предмет «Фізичне
виховання» містить у своїй назві термін «виховання».
Саме тому мета предмета не обмежується розвитком фізичних
кондицій та зміцненням здоров’я. Суть виховання вимагає формування фізичної
культури учнів, їхньої зацікавленості у систематичних заняттях фізичними
вправами та використанні впродовж усього життя засобів й методів фізичної
культури.
Численні
дослідження свідчать про те, що сучасна система безальтернативних, усереднених
програмних занять фізичним вихованням не сприяє досягненню цієї важливої мети.
Здебільшого фізичне виховання забезпечує виконання учнями певних рухових
завдань, визначених викладачами. Як і будь-які обов’язкові заходи, фізичне
виховання не забезпечує у період шкільних занять ані значного розвитку рухових
можливостей, ані суттєвого зміцнення здоров’я, ані виховання потреби до
систематичних занять фізичними вправами, ані прагнення дітей до самостійних
занять.
Відомо,
що 80 – 90 % юнаків і дівчат, розпочинаючи навчання, уже мають відхилення у
стані здоров’я або недоліки у фізичному розвитку. Більшість із них не знають,
що ці недоліки можна виправити. Провина викладачів полягає у тому, що вони
мислять «глобально», реалізуючи процес фізичного виховання всіх учнів, не
забезпечуючи зацікавленості кожного з них» [1, с. 28].
Мета
статті – описати значення, вплив спортивної гри – волейболу на життя студентів,
які активно ним займаються.
Волейбол
- спортивна
гра з м’ячем, у якій дві
команди змагаються на спеціальному майданчику, розділеному сіткою. Мета гри —
направити м'яч над сіткою таким чином, щоб він доторкнувся до ділянки суперника
та запобігти спробі гравців суперника зробити те саме. Для цього команда має
торкнутися до м'яча не більше трьох разів [2, 3].
Як
відомо, всі, хто намагається навчитися грати любу спортивну гру вивчає [2, 3]:
1. Виникнення спортивної гри (винахідником
волейболу вважається Вільям Джон Морган. 9 лютого 1895 року у спортивному залі
він підвісив тенісну сітку на висоті 197 см, і його учні, число яких на
майданчику не обмежувалося, стали перекидати через неї баскетбольний м’яч.
Морган назвав нову гру «мінтонет». Роком пізніше гра демонструвалася на
конференції коледжів асоціації молодих християн в Спрінгфілді і за пропозицією
професора Альфреда Т. Хальстеда отримала нову назву — «волейбол». У 1897 році
були опубліковані перші правила волейболу. Після закінчення Другої світової
війни стали розширюватися міжнародні контакти. 18—20 квітня 1947 в Парижі
відбувся перший конгрес Міжнародної федерації волейболу (FIVB) за участю
представників 14 країн. За ініціативою Рубена Акости проведено численні зміни в
правилах гри, направлені на підвищення видовищності змагань.
2. Правила (м'яч вводиться до гри
через подачу: гравець, що подає, завдає удару по м'ячу направляючи його у бік
суперника. Розіграш кожного м'яча триває до приземлення м'яча на майданчик,
виходу в «аут» або порушення правил. У волейболі команда, яка виграла розіграш,
отримує очко (за системою «кожний розіграш — одне очко»). Коли команда, що
приймає подачу, виграє розіграш, вона одержує очко і право подавати, її гравці
переходять на одну позицію за годинниковою стрілкою. Гра ведеться на
прямокутному майданчику розміром 18х9 метрів. Майданчик розділений посередині
сіткою. Гра ведеться сферичним м'ячем колом 65—67 см вагою 260—280 г. Кожна з
двох команд складається максимум з 12 гравців, а на полі одночасно знаходяться
6. Мета гри — ударом добити м'яч до ігрової поверхні майданчика половини
супротивника або примусити його помилитися. Гра починається введенням м'яча в
гру за допомогою подачі. Після введення м'яча в гру подачею і успішного
розіграшу подача переходить до тієї команди, яка виграла очко. Майданчик по
кількості гравців умовно розділений на 6 зон. Після кожного переходу права
подачі від однієї команди до іншої в результаті розіграшу очка, гравці
переміщаються в наступну зону за годинниковою стрілкою.
Розрізняють подачі:верхню пряму та верхню бокову
подачі.Виконує подачу гравець, який в результаті останнього переходу переміщається
з другої в першу зону. Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією
ігрового майданчика. Завдання гравця, що подає, відправити м'яч на половину
супротивника. До того як гравець не торкнеться м'яча при подачі, жодна частина
його тіла не повинна торкнутися поверхні майданчика (особливо це стосується
подачі в стрибку). У польоті м'яч може торкнутися сітки, але не повинен
торкатися антен або їх уявного продовження вгору. Якщо м'яч торкнеться поверхні
ігрового майданчика, команді, що подавала, зараховується очко. Якщо гравець,
який подавав порушив правила або відправив м'яч до ауту, то очко зараховується
команді, що приймала. Не дозволяється блокувати м'яч при подачі, перериваючи
його траєкторію над сіткою. Якщо очко вигране командою, яка подавала м'яч, то
подачу продовжує виконувати той же гравець.
Приймання. Зазвичай приймають м'яч
гравці, які стоять на задній лінії, тобто в 5, 6, 1 зонах. Проте прийняти
подачу може будь-який гравець. Гравцям команди, що приймає, дозволяється
зробити три торкання і максимум після третього перевести м'яч на половину
супротивника. Обробляти м'яч на прийомі можна в будь-якому місці майданчика і
вільного простору, але тільки не на половині майданчика супротивника. При цьому
якщо доводиться пасом переводити м'яч назад на свою ігрову половину друга
передача з трьох не може проходити між антенами, а обов'язково повинна
проходити поза ними. Під час прийому не допускається затримка м'яча при його
обробці, хоча приймати м'яч можна будь-якою частиною тіла.
Атака. При успішному прийомі м'яч приймається гравцями
задньої лінії (1-е торкання), доводиться до зв'язкового гравця (2-е торкання),
який передає м'яч гравцеві атаки (3-е торкання). При ударі м'яч, повинен пройти
над сіткою, але в просторі між двома антенами. При цьому м'яч може зачепити
сітку, але не повинен зачіпати антени або їх уявного продовження вгору. Гравці
передньої лінії можуть атакувати з будь-якої точки майданчика. Гравці задньої
лінії перед атакою повинні відштовхуватися за спеціальною триметровою лінією.
Заборонено атакувати (тобто завдавати удару по м'ячу вище за лінію верхнього
краю сітки) тільки ліберо.
Регламент: Волейбольна партія не
обмежена в часі і триває до 25 очок. При цьому якщо перевага над супротивником
не досягла 2 очок, партія триватиме до тих пір, поки не буде досягнута потрібна
перевага. Матч триває до того, як одна з команд виграє три партії. У п'ятій
партії (тай-брейк) рахунок ведеться до 15 очок. У кожній партії тренер кожної з
команд може попросити два тайм-аути по 30 секунд. Додатково у перших 4 партіях
призначаються технічні тайм-аути після досягнення однієї з команд 8 і 16 очок
(по 60 секунд). У кожній партії тренер має право провести не більше 6 замін
польових гравців.
Що
стосується організації навчально-тренувального процесу, то велике значення має
організація навчання та виховання. У спортсменів виховується багато важливих
рис характеру. Чітка організація умінь, збільшення вимог, подолання труднощів у
процесі навчання і т.д. Зразкова організація навчального процесу значною мірою
впливає на успіх цього процесу.
Важливе
місце у системі тренування посідає організація та проведення спеціальних вправ
з м’ячем. Найбільш відповідальною є організація команди на змаганнях. Після
змагань тренер проводить аналіз зустрічі, дає оцінку команди і окремих її
гравців.
Головне
завдання тактичної підготовки – навчити вихованців ведення гри в складних
умовах змагань. Необхідно мати високий рівень фізичної, технічної, тактичної,
психологічної та ігрової підготовки. Недостатня підготовка впливає на зниження
загального рівня гри спортсменів.
Розрізняють передачі: верхню, нижню. За напрямком може бути:
вперед, назад, вбік. Вони бувають: короткі
( у межах 1 зони ), середні ( із 2 зони в 3 )
і довгі ( із 2 в 4). Нижня, як і верхня виконується також двома руками.
Блокування. Це спосіб
зупинити атаку суперників після того, як їх гравець зробив удар по м’ячу. Воно
складається з переміщення, стрибка,
винесення і поставлення рук над сіткою, приземлення. Розрізняють: одиночне
блокування, групове блокування.
Я
студентка Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
Під час навчання систематично відвідую секцію з волейболу, яка діє на базі
нашого університету. Тренування проводяться для юнаків та дівчат, але у різний
час, три рази на тиждень. З 12 років я почала систематично тренуватися у
спортивній дитячо-юнацькій школі (смт. Теплик, Вінницька обл.). У 16 років мені
було присвоєно ІІ дорослий розряд після обласних змагань у м. Вінниця.
Після ігор судді визнали мене кращим зв’язуючим гравцем турніру та вручили відповідні
кубки (2008 р., 2010 р.).
Що ж можна сказати особисто про себе, то волейболом займаюсь вісім років.
Він став частиною мого життя і мене. Завдяки тренуванням, змаганням, турнірам мала
змогу познайомитися з багатьма відомими людьми у спорті, здобула досвід у грі,
побачила багато різних міст, рівень спортивної підготовки та культури
спортсменів, особисто для мене це дуже цікаво. Хотілося б відзначити спортсменів,
з якими я займалася та грала раніше і тепер. На даний час ми хороші подруги, хоча
граємо у різних командах. Для злагодженої гри дуже важливо, щоб гравці команди ладили між собою та капітаном.
Маючи певний досвід капітана команди, можу впевнено сказати, що там, де нема зібраності,
дружності у команді, не може йти мова про нормальний рівень гри, про перемогу.
Що ж можна сказати про майбутнє, то воно, тільки, у моїх руках, потрібно
виходити на новий спортивний рівень, більше тренуватися та, звичайно,
виховувати нове покоління (я ж майбутній педагог). Спортивна гра волейбол – це
не лише гра, а й метод виховання.
Отже, можна зробити висновки:
1.
Волейбол займає своє почесне місце у житті студентської
молоді, які ним займаються. Ця гра виховує витримку, характер, витривалість,
дисциплінованість, формує дружні стосунки між людьми.
2.
Описаний власний досвід у зацікавленості
займатися спортивною грою для самозадоволення, для збільшення кругозору та
гарних друзів, для реалізації щоденної рухової активності.
Література:
1. Майборода І. А.
Формування зацікавленості до самовдосконалення учнів за умов диференційного
оцінювання // Фізичне виховання в школах України. - 2009. - № 3. –– С. 28 - 31.
2. Штейнбахк В. Л.
Велика олімпійська енциклопедія. — К. : «Олимпия Пресс», 2006. — Т. 1-й том
(А—Н). — 784 с.