Д.п.н., професор Н.Т. Тверезовська,

к.п.н., доцент Т.В Тарнавська

Національний університет біоресурсів і природокористування, Україна

Передумови розвитку інформатизації освіти

Сучасний етап розвитку цивілізації визначається як перехід від індустріального суспільства до інформаційного. Зростання обсягів накопиченої людством інформації та зміни засобів її передачі та зберігання відбуваються такими стрімкими темпами, що А. Ракітов виділяє в історії цивілізації п’ять інформаційних революцій.

Перша інформаційна революція приблизно 40000 років тому ознаменувала появу мови як механізму накопичення та передачі інформації. Близько 5000 років тому поява писемності відкрила нові перспективи для накопичення знань і була названа другою інформаційною революцією. Проблеми, притаманні цьому періоду, – дорожнеча носія інформації та неможливість створення його копії – були вирішені через дві з половиною тисячі років, коли сталася третя інформаційна революція, пов’язана з книгодрукуванням, що перетворила інформацію на продукцію масового споживання. Винахід у 90-х роках ХІХ століття радіо – засобу передачі інформації на відстань – викликав четверту інформаційну революцію: на початку ХХ століття були здійснені перші спроби передачі відеосигналу, з’явилась можливість передавати на відстань живу мову і зображення, миттєво та масово розповсюджувати інформацію.

Нарешті, сьогодні ми є свідками п’ятої інформаційної революції, характеристиками якої є створення надшвидкісних обчислювальних пристроїв; створення, постійне наповнення та розширення гігантських автоматизованих баз даних і знань; створення і швидке зростання трансконтинентальних комунікаційних мереж. Знищені всі перепони на шляху поширення інформації і ліквідовані всі недоліки аналогових носіїв. Зв'язок «людина – інформаційний простір» з симплексного перетворюється на дуплексний, контакти з односторонніх перетворюються на двосторонні. Користувачі отримують можливість самостійно змінювати інформацію в Інтернеті, який здатен запропонувати кожному невичерпні інтелектуальні багатства. Припинив діяти закон Г. Мура: обчислювальна потужність кремнієвих центральних і графічних процесорів перестала подвоюватись кожні 18-24 місяців. Але це тільки прискорює пошуки нових рішень. На думку Б. Даллі, використання паралельних алгоритмів забезпечить подальше збільшення загальної продуктивності систем.

Комп’ютерна революція, на думку А. Ракітова, «виявилася не етапом у поступальному розвитку глобальної надсистеми, а сумарним індикатором переходу до принципово нового цивілізаційного стану»: «Якщо врахувати, що вже зараз обговорюється можливість створення комп'ютерів, здатних виконувати тисячі трильйонів операцій за секунду (10¹⁵), а обсяг інформації та знань, що містяться в інформаційних ресурсах Інтернет, зросте в сотні й тисячі мільярдів разів, то уявити собі силу впливу цього фактора на глобальні, регіональні та локальні процеси і трансформації можна лише граничним напруженням нашої уяви, здатної створювати найфантастичніші образи майбутнього. Отже, все начебто підводить нас до інформаційного суспільства» [1].

Першим кроком на шляху інформатизації освіти була Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів середніх навчальних закладів і широкого впровадження електронно-обчислювальної техніки в навчальний процес» (2.03.1985 № 271). Нині в Проекті Концепції розвитку професійної освіти і навчання в Україні на 2010-2020 роки серед шляхів розв’язання проблем щодо забезпечення випереджувального розвитку професійної освіти і навчання визначені її інформатизація та створення єдиного інформаційного простору.

Важливими подіями стали видання першої в світі Енциклопедії кібернетики В. Глушкова (1974), його монографії «Основи безпаперової інформатики» (1982) і прийняття рішення про створення в рамках Академії наук СРСР відділення інформатики, обчислювальної техніки і автоматизації (1983). В ініційованих М. Амосовим наукових напрямках біокібернетики – фізіологічного (моделювання фізіологічних функцій організму), психологічного (моделювання розумових і психічних функцій), соціологічного (моделювання людини як соціальної істоти) – знайшов відображення загальносистемний підхід до вивчення природи людини. Гіпотеза про механізми переробки інформації мозком людини (1964) отримала подальший розвиток у працях «Моделювання мислення і психіки» (1965), «Моделювання складних систем» (1968), «Штучний розум" (1969), «Алгоритми розуму» (1979). Свого часу (середина 70-х ХХ століття) В. Глушков умовно поділив усіх кібернетиків на «сухих» і «мокрих» – в залежності від використання ними точних математичних методів. «Мокрі» кібернетичні теорії та гіпотези М. Амосова про психічну діяльність мозку та ідея створення штучного інтелекту нині почали активно відроджуватись, оскільки для активного співробітництва з людиною комп'ютер повинен розуміти її цілі і завдання, вміти оперувати образною інформацією тощо. На сучасному рівні розвитку обчислювальної техніки ідеї М. Амосова можуть дати новий шанс як для розуміння роботи мозку, так і для створення його штучного аналога.

Оскільки темпи змін в системі «людина-машина» не тільки не зупиняються, а й постійно зростають, визначення подальших шляхів застосування інформаційних технологій у навчальному процесі потребує ретельного вивчення та виявлення тенденцій вдосконалення електронно-обчислювальної техніки та наукових досліджень у цій галузі.

Література:

1. Ракитов А.И. Наука, технология, культура в контексте глобальных трансформаций и перспективы устойчивого развития России / А.И. Ракитов [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://istina.inion.ru/HTML/R_RAKIT_SB.htm, свободный. – Загол. с экрана.