Проблеми використання інноваційних технологій в сучасній школі: фізична культура

Вілігорський О.М.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Актуальність. Пріоритетним завданням системи фізичного виховання у світлі рекомендацій Національної доктрини розвитку освіти в Україні та в низці дотичних державних документів і програм означено формування відповідального ставлення людини до власного здоров'я як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Таким чином, для забезпечення ефективного функціонування системи фізичного виховання школярів в умовах радикальної мінливості українського суспільства виникає гостра проблема пошуку новітніх оптимальних та ефективних систем фізичного виховання і оздоровлення молодого покоління.

Адже саме фізичному вихованню відведено роль суспільного фактора адекватного реагування на порушення здоров'я школярів, дестабілізацію їхньої поведінки та зміну життєвих орієнтацій. Законодавчими актами України про освіту („Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту”, Міжгалузева комплексна програма „Здоров'я нації” на 2002-2011 рр., Концепція фізичного виховання в системі освіти та ін.) передбачено пріоритетні підходи суспільства до реформування існуючої системи фізичного виховання всіх верств населення України.

Процес взаємодії фізичного та естетичного виховання розглядає Т. Ротерс, аспекти професійного зросту вчителя фізичного виховання аналізують В. Сіткар, Б. Мельникович. Фізичний розвиток школярів в широкому аспекті вивчає І. Васкан, Е. Вільчковський, Б. Фадєєв, Б. Шиян.

Трактування та характеристику інноваційних технологій у галузі фізичної культури аналізують Л. Вікторова, З. Абасов та інші.

Виклад основного матеріалу. Розглянемо та проаналізуємо категоріально-понятійне поле та сутність понять теорії інноваційної педагогіки. У загальновизнаному тлумаченні „інновація” означає „нововведення” [2]. У сучасній педагогічній науці існують такі трактування поняття „інновація”:

– оновлення, зміни, впровадження нового [3, С. 6];

– процес створення, розповсюдження і використання нововведень [1, С. 57].

В. Слободчиков визначає інновацію як кінцевий результат творчої діяльності у вигляді нової чи удосконаленої продукції, нового чи удосконаленого технологічного процесу [7, с. 5];

У широкому розумінні „інновація” – це синонім успішного розвитку певної сфери діяльності на базі різноманітних нововведень [6, с.3]. Головною ознакою інновації в аспекті ефективного фізичного виховання: позитивні зміни, які виникають в роботі освітніх установ в результаті спеціально організованої інноваційної діяльності.

Впровадження такої технології змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені чи нові: освітні, дидактичні, виховні системи; зміст освіти; методи, форми, засоби розвитку особистості, організацію навчання і виховання; технології управління навчальними закладами, системою [4, С.70].

Тому логічним є висновок, що і для педагогіки як науки про виховання, освіту і навчання, якій протягом довгого періоду часу було притаманним педагогічне новаторство як оновлення освітньої системи, провідним і визначальним критерієм її життєздатності, відповідності соціальним запитам і потребам, конкурентноспроможності є інноваційність.

Відповідно до статті І Закону України „Про фізичну культуру і спорт” фізична культура – це „складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості” [5, С. 14].

Сама мета гармонійного (всебічного) розвитку особистості є продуктом історії розвитку людства. Але умови для її реалізації особистість одержує лише на певному етапі історичного розвитку.

Всебічний розвиток людині необхідний для того, щоб мати можливість брати участь у всіх напрямках діяльності (професійній, громадській, спортивній, художній та ін.). Це можливо за умови різноманітності змісту, форм і способів діяльності людини та їх оптимального поєднання у процесі її культурного розвитку.

У процесі творчої діяльності особа створює нові культурні цінності, виступаючи в даному випадку як суб'єкт культурної творчості (пошук нових шляхів, засобів, раціональних методів фізичного виховання тощо).

Отже, саме нові шляхи, засоби і раціональні методи фізичного виховання, що створені в процесі творчої діяльності людства виокремлюємо як інноваційні (новітні) технології фізичного виховання. Вважаємо важливим наголосити, що до таких технологій ми відносимо також запозичені з метою творчого використання оздоровчі системи різних народів світу (хатха-йога, карате, бусідо, сумо, східні танці тощо).

Визначимо та проаналізуємо деякі із сучасних інноваційних технологій, що вдало впроваджені педагогами і вчителями фізичної культури. Скейтбординг – масове захоплення молоді 80-х років ХХ століття, що у 90-х перетворилось у вид спорту. Катання і виконання трюків на скейті – це не просто активне часопроведення, це долучання до так званої екстремальної культури – зі своєю модою, музикою, сленгом, манерою поведінки.

Ще одним прикладом вдалого використання інноваційних технологій у галузі фізичної культури визначаємо бейсбол (софтбол). В історичному контексті дотичні ігри „oina” і „лапта” вважались румунським, українським та російським населенням нашого краю національними. Бейсбо́л (англ. baseball) – спортивна гра з м'ячем, який б'ють битою. Різновид бейсболу із більшим м'ячем називається софтболом.

Простота правил гри, досить значна кількість гравців, чітко виокремлені правила – це компоненти вдалого використання гри в процесі фізичного виховання дітей та молоді. Певний час лапта входила в програму фізичного виховання дошкільнят.

Оптимальне навантаження під час цієї досягається за рахунок чергування руху (відбивання, бігу, стрибку, кидка і ловіння) з відпочинком. Вважаємо лапту, софтбол та бейсбол вдалим прикладом використання інноваційних технологій на уроках та заняттях фізичною культурою.

Система фізичного виховання школярів в умовах сучасного навчального закладу повинна бути побудована таким чином, щоб фізичні вправи були доцільними не тільки з точки зору фізіологічної та функціональної, а й виховної та естетичної.

Сприраючись на це, різноманітні новітні технології фізичного вдосконалення, що включають різноманітні танцювальні та ритмічні вправи (різновиди аеробіки: степ-, тайбо-, аква-; бейлі-денс, шейпінг тощо) сприятимуть формуванню правильної постави, гарної ходи, розвитку ритмічності та координації рухів.

Здоровий інтерес фахівців, педагогів, спортсменів викликає рукопашний бій як вид фізичної активності з огляду на можливості його використання в практиці загальноосвітніх шкіл.

Проте, є і певні проблеми: недостатність кваліфікованих кадрів та спортивних залів або майданчиків, нестача фінансування змагальної діяльності тощо.

67% учнів старших класів Чернівецької області ( анкетуваня проведено в рамках засідання методичного об'єднання вчителів фізичної культури ЗОШ регіону) виявили зацікавленність і бажання займатись рукопашним боєм на уроках фізичної культури, а лише 14% виявили обізнаність аспектами цього виду фізичної активності. Розвиток спритності, винахідливості, здатності ухвалення нестандартних рішень, висока інтенсивність занять та емоційно-вольовий настрій, дисципліна – це виховні характеристики рукопашного бою в аспекті фізичного виховання молоді.

Висновки. Система фізичного виховання школярів в умовах сучасного навчального закладу повинна бути побудована таким чином, щоб фізичні вправи були доцільними не тільки з точки зору фізіологічної та функціональної, а й виховної та естетичної.

Отже, різноманітні новітні технології фізичного вдосконалення, що включають різноманітні танцювальні та ритмічні вправи (різновиди аеробіки: степ-, тайбо-, аква-; бейлі-денс, шейпінг тощо) сприятимуть формуванню у дівчат правильної постави, гарної ходи, розвитку ритмічності та координації рухів. Відповідно панкратіон, рукопашний бій сприяють розвитку сили і спритності, виховують дисципліну і волю.

Здійснене дослідження не вичерпує актуальності інших аспектів порушеної проблеми. Доцільним до подальшого вивчення розглядаємо ґрунтовне вивчення східних систем фізичного виховання в аспекті порушеної проблеми.

Література:

1. Абасов З. Понятийно-терминологический аппарат инновационной педагогической деятельности / Абасов З.А. // Философия образования. – 2006. – №1(15). – С. 56-62.

2. Викторова Л. Инновационные процессы в образовании / Викторова Л.В. // Инновации в образовании. – 2002. – №2. – С.6.

3. Даниленко Л. Управління процесом здійснення інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти / Даниленко Л.І. // Післядипломна освіта в Україні. – 2003. – №3. – С.70-74.

4. Книга вчителя фізичної культури: довідково-методичне видання / [упоряд. С.І. Операйло, А.І. Ільченко, В.М. Єрмолова, Л.І. Іванова]. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 464 с.

5. Остапчук О. Методологія інноваційних процесів – крок до розуміння сутності / Остапчук О. // Рідна школа. – 2004. – Листопад. – С. 3-6.

6. Остапчук О. Інноваційні процеси в освіті: пошук істини триває / Остапчук О. // Підручник для директора. – 2003. – №4. – С. 3-8.

7. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів [В 2-х ч.] / Богдан Михайлович Шиян. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001.