К.філос.н. Данилова Т.В.

Родина М., студентка 3 курсу факультету комп’ютерних наук і економічної кібернетики

Національний університет біоресурсів та природокористування, Україна

Дилема сучасної людини: мати vs бути

Безперечно, проблема людини як «одиниці» людства є центральною для свідомості нашої епохи. Частиною цієї проблеми є дилема «мати чи бути?», яка має глибокий сенс для кожного з нас. Що ж має пріоритетне значення для людини, що розкриває її істинну сутність: наявність землі, будинків, квартири, дачі, машини або відчуття радості, щастя від усмішки незнайомця, від допомоги тим, хто потребує цього?

На думку Е. Фромма, сучасне суспільство - це суспільство хронічно нещасливих людей, які відчувають самотність і страхи, людей залежних і принижених, схильних до руйнування, людей, які радіють вже від того, що їм вдалося «вбити час», який вони постійно намагаються заощадити.

Е. Фромм підкреслював, що неможливо створити здорове суспільство без розвитку гармонійної здорової людини і висував конкретний проект створення такого суспільства. Для мислителя здорове суспільство - це суспільство, яке є здоровим морально, духовно, для якого людські якості, духовні цінності мають більше значення, ніж матеріальні блага. А метод побудови здорового суспільства - переорієнтація характеру кожної людини, актуалізація ціннісної установки на буття, яка і визначить відповідний тип людського існування.

В якості обов'язкової передумови буття як способу існування психоаналітик вказував на наявність у людини незалежності і критичного мислення, які приводять у решті-решт до продуктивної орієнтації характеру. Е. Фромм доводив, що продуктивну орієнтацію характеру здатні мати всі людські істоти, тому що потреба в ній укорінена в самій людській природі. Але, на жаль, вона пригнічується установкою на володіння, ринковою орієнтацією характеру, яка в сучасному суспільстві є універсальною. Тобто володіння як сенс життя стає для людини нав'язливою ідеєю.

Отже, людина прагне до володіння. І її мало хвилюють наслідки цього володіння. Люди, задовольняючи свої бажання, хочуть отримати задоволення, часто не замислюючись над тим, що це задоволення є миттєвим, що після задоволення бажань може наступити таке душевне спустошення, з яким складно впоратися навіть професіоналам. Але найстрашнішим є прагнення людини до володіння не тільки квартирою, машиною, певним статусом, славою, землею, але й живими істотами. Люди прагнуть володіти іншими людьми. І причиною цього психоаналітики називають підсвідомість.

Навіть найбідніша людина має хоч «щось» і боїться це «щось» втратити. Так само і багатій боїться втратити своє майно, оскільки він знає: в разі втрати матеріальних благ його статус теж буде втрачено (зникне повага інших, самоповага і, не виключено, любов). Адже статус людини асоціюється з матеріальними благами, які вона має. На жаль, таке ставлення до світу в контексті споживання культивується сучасними засобами масової інформації, де найчастіше найпопулярніші новини - це всілякі аспекти модусу володіння: «Рейтинг найдорожчих речей», «Пан N купив нову дачу», «Актриса М придбала сукню за n-ну суму», «Мільйонер K купив футбольну команду», «Работорговці викрали дівчину і продали в країну L». Сьогодні, як і в давнину, люди продають і купують собі подібних. У чому ж тоді різниця між суспільством ХХI ст. і, наприклад, суспільством IV-III ст. до н.е.? Цілком ймовірно, відмінність полягає лише в обчисленні часу.

На думку Е. Фромма [1], модус володіння проявляється і в багатьох інших відношеннях, наприклад, у ставленні до лікарів, юристів, начальників і підлеглих. Прагнення до володіння відображає і мова людини; кажучи про друзів або знайомих, люди підкреслюють: мій друг, мій знайомий. Почуття і рухи теж сприймаються як власність: мій біль, мій курс лікування, моя хода. Людина забуває, що це все їй не належить, це не є вона сама. Таким чином, навіть внутрішнє життя більшості людей в значній мірі засноване на певній власності. Результатом такого ставлення до життя, на думку Е. Фромма, є стан спустошення.

Аналізуючи відмінності між двома способами існування - модусами володіння і буття, - Е. Фромм підкреслює тенденцію до володіння в сучасному суспільстві, яка яскраво виявляється у відношенні індивіда до власності: якщо в XIX столітті людина, роблячи покупку, бажала її надовго зберегти, то в наш час акцент перенесено на сам процес споживання. Купівля предметів споживання робиться за схемою: придбання - тимчасове володіння - викидання - придбання нової моделі. Яскравим прикладом такого кола придбання служить автомобіль. Аналізуючи настільки часту зміну автомобіля, Е. Фромм дійшов висновку, що в західному суспільстві автомобіль служить символом статусу його власника, що розширює межі його влади. Автомобіль престижнішої марки вказує на більш високий статус його володаря. Мислитель поділяє володіння на екзистенціальне - володіння предметами, необхідними для виживання, і характерологічне - палке бажання утримати і зберегти те, чим володієш. Е. Фромм підкреслює, що цей стан свідомості не є вродженим, а формується в результаті впливів соціальних умов. Екзистенціальне володіння не вступає в конфлікт з буттям.

Розрізняючи поняття володіння і буття, славетний психоаналітик доходить висновку, що володіння відноситься до речей, тоді як буття відноситься до екзистенціального досвіду людини, який, на відміну від речей, не піддається опису і саме який розкриває внутрішню сутність людини.

Література

1. Фромм Э. Иметь или быть / Фромм Э.; пер. Э.Телятниковой. – М.: АСТ, 2007. – 320 с.