Ковальова О.В., Пермінова В.В.

Автомобільно-дорожній інститут

ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», м. Горлівка

Сучасний тероризм як крайня форма прояву соціального конфлікту

Актуальність дослідження тероризму та з’ясування його природи обумовлена тим, що для даної проблеми не існує готових рішень. В сучасних умовах тероризм постійно еволюціонує, набуває нових форм і методів. Тероризм проявляє себе на всіляких рівнях, починаючи із широкомасштабних насильницьких акцій на міжнародній арені й закінчуючи спонтанними терористичними діями окремих одинаків. Найтрагічнішим аспектом при цьому є те, що прояви терористичних акцій набувають характеру соціального конфлікту. Тому актуальним постає питання дослідження залежності між цими двома термінами.

Багато уваги феномену тероризму традиційно приділяється у закордонній літературі, його вивчають такі вчені, як Ю. Авдєєв [1], Б. Дженкінс, У. Лакер, Й. Александер, А. Шмідт, Дж. Белл, Р. Рубінштейн [2], В. Устінов [3] та інші.

Соціальний конфлікт і сучасний тероризм мають дуже багато спільних рис. Відповідно до класифікації соціальних конфліктів, сучасний тероризм є проявом міжгрупового конфлікту. Враховуючи реальне різноманіття соціальних конфліктів, можна сказати, що тероризм має риси, властиві тільки йому. Дослідження феномена тероризму останніх років дозволяє стверджувати, що сучасний тероризм є проявом конфлікту між культурами і типами культур.

Крім того, структура для всіх конфліктів однакова або приблизно однакова. Як соціальний конфлікт, так і тероризм складається зі стадії виникнення конфліктних відносин, стадії передконфліктної ситуації, стадії конфліктної взаємодії та стадії вирішення конфлікту. Для виникнення соціального конфлікту необхідними є дві умови: по-перше, причиною незадоволення потреб має бути діяльність інших людей. Причиною активізації терористичної діяльності є неможливість певних соціальних груп досягти поставлених цілей мирними засобами через перешкоджання сильніших і впливовіших груп. Сучасний тероризм характеризується перш за все тим, як протікає передконфліктна стадія: зростання емоційного напруження, створення образу ворога, що стає домінуючим, відбувається процес деіндивідуалізації. Раціональна поведінка людини в передконфліктній стадії стає специфічною, особливо коли конфлікти мають релігійну та етнонаціональну направленість. Такі конфлікти вважаються найбільш ірраціональними та важкорозв’язуваними. Необхідною, але недостатньою умовою припинення конфлікту є усунення інциденту. Найбільш ефективним вирішенням конфліктної ситуації, що дозволяє загасити конфлікт, вважається усунення причин конфлікту. Але суперечності, що лежать в основі сучасного світового порядку настільки глибокі, що усунення причин тероризму є майже нездійсненним завданням.

Новітні прояви міжнародного тероризму частіше за все асоціюються з поняттям асиметричного конфлікту. На відміну від симетричного конфлікту, конфлікт асиметричний є дисфункціональним і потребує усунення або ж переведення у симетричну площину.

В сучасному світі, поряд із глобалізацією, відбуваються нові процеси, які полягають в тому, що відбувається затвердження взаємотиску культур і цивілізацій. Слід зазначити, що останнім часом прикладами радикального непорозуміння є сутички етнокультурних світів і конфлікти культур. Основою сучасного тероризму є сфера культури і всі ті зовнішні форми її представлення, в котрих вона знаходить свій прояв.

Найголовнішою відмінною рисою цивілізацій є релігія, що здатна мобілізовувати великі маси людей, дати етичну, моральну мотивацію будь-якій дії чи то агресії, насильству або терористичному акту в ім’я нібито високих моральних цілей. Економічна модернізація та соціальні зміни, що сьогодні відбуваються у всьому світі, руйнують традиційну ідентифікацію людей з місцем проживання, а порожнини заповнюються релігією.

Сьогодні відбувається війна між конкурентоналаштованими цивілізаціями, що не розуміють одна одну. Історично сформовані стандарти однієї культури чи цивілізації часом відкидають «цінності іншого світу», особливо коли їх намагаються насаджувати. Фундаментальною тенденцією розвитку західної цивілізації є глобалізація, заснована на проголошенні ідеї західної культури як найвищої цінності. Результатом такого силового експорту демократії став розгул тероризму, міжусобні зіткнення на релігійному ґрунті. Виключна небезпека процесів, котрі розвиваються в суспільствах, які переживають початкові етапи модернізації, полягає в тому, що в цих суспільствах формуються сили, які не приймають глобалізацію політичних процесів та затвердження ліберальних цінностей. Останні сприймаються як західна експансія та вестернізація.

Можна зробити висновок, що тероризм є багатогранним, багатоаспектним феноменом зі складною структурою та широкими мотиваційними компонентами. Сучасний тероризм є наслідком розвитку процесу глобалізації.

Інтенсивне дослідження феномена тероризму останніх років дозволяє стверджувати, що сучасний тероризм є проявом конфлікту між культурами і типами культур. Новітні прояви міжнародного тероризму частіше за все асоціюються з поняттям асиметричного конфлікту, що, на відміну від симетричного, є набагато дисфункціональним і потребує негайного усунення або ж переведення у симетричну площину.

Література

1. Рубинштейн Р.Е. Алхимики революции: Терроризм в современном мире. / Р.Е. Рубинштейн. – М., 1990.

2. Авдеев Ю. И. Терроризм как социально-политическое явление. Современный терроризм: состояние и перспективы / Ю.И. Авдеев; под ред. Е. И. Степанова. – М., 2000.

3. Устинов В.В. Международный опыт борьбы с терроризмом: стандарты и практика. / В.В. Устинов. – М., 2002.