Физическая культура и спорт/4.Исследование

физической трудоспособности у спортсменов.

Селіверстов С.І.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

Навантаження у спортивних тренуваннях

Під навантаженням у спортивному тренуванні варто розуміти вплив фізичних вправ на організм спортсменів, що викликають активну реакцію його функціональних систем. За спрямованістю навантаження можуть бути поділені на тренувальні і змагальні, специфічні і неспецифічні. За величиною - на малі, середні, значні великі. Навантаження можуть бути спрямовані на удосконалювання координаційної структури рухів, компонентів психічної підготовленості чи тактичної майстерності й ін. За координаційною складністю варто розрізняти навантаження, які виконуються в стереотипних умовах, що не вимагають значної мобілізації координаційних здібностей, або пов'язані з виконанням рухів високої координаційної складності.

Навантаження можуть розрізнятися за приналежністю до того чи іншого структурного утворення тренувального процесу. Зокрема, варто розрізняти навантаження окремих тренувальних і змагальних вправ чи їхніх комплексів, навантаження тренувальних занять, днів, сумарні навантаження мікро- і мезоциклів, періодів і етапів тренування, макроциклів, тренувального року. Величина тренувальних і змагальних навантажень може бути охарактеризована з зовнішньої і внутрішньої сторони. Зовнішня сторона навантаження у найбільш загальному вигляді може бути представлена показниками сумарного обсягу роботи. Розкрити ці загальні характеристики зовнішньої сторони тренувального навантаження можна, виділяючи обсяги навантаження, що відбивають планування в загальному обсязі роботи, виконуваної з підвищеною інтенсивністю чи сприятливому переважному удосконалюванню окремих сторін підготовленості. З цією метою визначають, наприклад, відсоток інтенсивної роботи в загальному її обсязі, співвідношення роботи, спрямованої на розвиток окремих якостей і здібностей, засобів загальної і спеціальної підготовки тощо. Для оцінки зовнішньої сторони навантаження широко використовують показники її інтенсивності. До таких показників відносяться темп рухів, швидкість їхнього виконання, час подолання тренувальних відрізків і дистанцій, величина обтяжень, подоланих у процесі розвитку силових якостей, і т.п. Однак найбільше повно навантаження характеризується з внутрішньої сторони, тобто за реакцією організму на виконувану роботу. Тут, поряд з показниками, які несуть інформацію про терміновий ефект навантаження, що виявляється в зміні стану функціональних систем безпосередньо під час роботи і відразу після її закінчення, можуть використовуватися дані про характер і тривалість перебігу періоду відновлення. Про величину навантаження при цьому можна судити по всіляких показниках, що свідчить про ступінь активності функціональних систем, які переважно забезпечують виконання даної роботи. До таких показників відносяться час рухової реакції, час виконання поодинокого руху, величина і характер зусиль, що розвиваються, дані про біоелектричну активність м'язів, частота скорочень серця, частота подиху, показники вентиляції легень, хвилинного обсягу кровообігу, споживання кисню, швидкість нагромадження і кількість лактату в крові. Величина навантаження, крім цих показників, може бути охарактеризована відновленням працездатності, запасами глікогену, активністю окисних ферментів, швидкістю і рухливістю нервових процесів й ін.

Зовнішні і внутрішні характеристики навантаження є взаємозалежні. Збільшення обсягу й інтенсивності тренувальної роботи приводить до посилення зрушень у функціональному стані різних систем і органів, до виникнення і поглиблення процесів стомлення. Однак цей взаємозв'язок виявляється лише у визначених межах. Наприклад, при тому самому сумарному обсязі роботи, при одній і тій же інтенсивності може спостерігатися принципово різний вплив навантаження на організм спортсмена.

Співвідношення зовнішніх і внутрішніх параметрів навантаження змінюються під впливом рівня кваліфікації, підготовленості і функціонального стану спортсмена, його індивідуальних особливостей, характеру взаємодії рухової і вегетативної функцій. Наприклад, таж сама за обсягом й інтенсивністю робота викликає різну реакцію в спортсменів різної кваліфікації Більш того, граничне навантаження, що природно припускає різні обсяг і інтенсивність роботи, але приводить до відмови від її виконання, викликає в них різну внутрішню реакцію. Виявляється це, як правило, у тім, що в спортсменів високого класу при більш вираженій реакції на граничне навантаження відновлювальні процеси протікають інтенсивніше. Спрямованість навантаження визначається особливостями застосування і порядком сполучення таких її компонентів, як тривалість і характер окремих вправ, інтенсивність роботи при їхньому виконанні, тривалість і характер пауз між окремими повтореннями, кількістю вправ в окремих структурних утвореннях тренувального процес-окремих заняттях і їхніх частинах, мікроциклах та ін. Іноді зміною навіть стабільних характеристик одного-двох зазначених компонентів можна в корені змінити спрямованість тренувального навантаження.

За спрямованістю впливу навантаження можуть носити вибірковий (переважний) і комплексний характер. Навантаження вибіркового характеру пов'язані з переважним впливом на одну функціональну систему, що забезпечує рівень прояву тієї чи іншої якості чи здатності. Навантаження комплексного характеру передбачають забезпечення роботи двома чи декількома функціональними системами. Однак планування локальних навантажень, дозволяє викликати максимальну мобілізацію окремих з них, що забезпечують конкретну функцію, при невисокому ступені участі інших.

Література:

1. Введение в теорию физической культуры: Учебное пособие для ЛФК / Под общей редакцией Л.П.Матвеева. – М.: Физкультура и спорт, 1983. – 183 с.

2. Теория спорта / Под общей редакцией В.Н.Платонова. – Киев: Вища школа, 1987. – 338 с.

3. Воробйов О.О., Романів Л.В., Ячнюк Ю.Б., Ячнюк І.О. Відновлювальні засоби працездатності у ФК і спорті – Чернівці: Книги-XXI, 2008. – 309 с.