МІКРОБІОЛОГІЯ

Буткус А.В., Скляр Т.В., Крисенко О.В., Вінніков А.І.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна

СТІЙКІСТЬ ДО АНТИБІОТИКІВ ТА ФАГОТИПУВАННЯ СТАФІЛОКОКІВ, ВИДІЛЕНИХ ІЗ ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ЛЮДИНИ

У сучасній клінічній практиці найбільше значення в патології людини мають стафілококи. Стафілококи у людини викликають цілу низку захворювань, в тому числі, і інфекції верхніх дихальних шляхів.

Стафілококи - типові представники мікрофлори шкіри і слизових оболонок людини. Актуальність інфекцій, що викликаються патогенними стафілококами зростає в усьому світі. Стафілокок золотистий вражає багато органів і систем, і може призводити до смерті при відсутності ефективного лікування [1].

Стафілококи присутні у більшості людей і є частиною нормальної мікрофлори шкірних покривів, слизових оболонок і нижнього відділу кишечника [4].

Фактори патогенності, а саме – ферменти (гіалуронідаза, фібринолізин, лецитиназа), гемолізини і токсини, ентеротоксини, проявляються стафілококами в залежності від існуючих умов [3]. Жоден з факторів патогенності стафілококу не може сам по собі забезпечити розвиток патологічного процесу, однак, якщо імунітет макроорганізму послаблений, то комплекс факторів патогенності проявляється повною мірою.

З огляду на те, що в більшості випадків стафілококові інфекції протікають легко і без серйозних ускладнень (проте, зустрічаються і важкі випадки таких інфекцій), а також через велику різноманітність і постійну мінливість стафілококів, вакцини проти цих мікробів не існує [1].

Стафілококові інфекції частіше розвиваються і важче протікають в умовах зниження природної резистентності організму і при імунодефіцитних станах. Інфекції, що викликаються каоагулазонегативними стафілококами, зазвичай мають млявий та слабкий характер і проявляються не одразу, а через деякий час. Коагулазопозитивні стафілококи синтезують полісахарид, який маскує їх від імунного розпізнавання. Якщо спостерігається дефект системи фагоцитоза, то майже завжди розвивається інфекція, що зумовлена саме такими стафілококами [4].

У людей є значний природний імунітет до стафілокока. Специфічні антитіла виявляються в сироватці крові більшості людей. Поява їх пов'язана з перенесеними, так званими, "малими" стафілококовими інфекціями шкіри і слизових оболонок. Набутий імунітет може виконувати певну захисну функцію, але практично не може служити серйозним захистом проти стафілококової інфекції [1]. Будь-який з видів стафілококу здатен набути гени резистентності шляхом обміну із штамом стафілокока, який містить ці гени незалежно від належності до одного чи різних видів. Стійкі штами виникають усюди і не є потомками одного штаму, який набув резистентності [1].

В даний час для ідентифікації стафілококів застосовується метод фаготипування, заснований на специфічному лізисі стафілококів фагами. Цей метод застосовується при епідеміологічному аналізі і, зокрема, для встановлення джерела та шляхів передачі інфекції [2]. Фаготипуванню піддають коагулопозитивні штами. Міжнародним підкомітетом з фаготипування стафілококів рекомендований набір з 22 типових фагів, розділених по літичній спорідненості на 4 групи [3].

Метою даного дослідження було виділення з верхніх дихальних шляхів людини штамів стафілококів та вивчення їх біологічних властивостей, визначення фаготипів досліджених мікроорганізмів та встановлена чутливість до антибіотиків.

Матеріали та методи. Для реалізації мети виділено штами патогенних стафілококів, а саме Staphylococcus аureus. Досліджувалася мікрофлора верхніх дихальних шляхів 28 людей. У групу обстежуваних не входили пацієнти з вираженими інфекційними хворобами. Вік пацієнтів перебував у межах від 9 до 57 років і в середньому становив 33 роки.

Матеріалом для виявлення Staphylococcus аureus служили відокремлюване зіву і носу. Зразки досліджуваного матеріалу висівалися на диференційно-діагностичні поживні середовища: жовточно-сільовий та кров’яний агари. Підозрілі колонії відвивали на скошений агар для виділення чистої культури, готували препарати, фарбували за Грамом та піддавали мікроскопуванню. При виявленні Staphylococcus аureus відзначали їх морфологічні і тинкторіальні властивості.

Чутливість бактерій Staphylococcus аureus до антибіотиків визначали принципом диско-дифузного методу, заснованого на інгібіції антибіотиком поверхневого, видимого росту мікроорганізмів на щільному (агаровому) середовищі. Застосовували стандартні диски просочені антибіотиком. Досліджували ізольовані колонії із твердих поживних середовищ після посіву клінічного зразку.

У дослідження включали антибактеріальні препарати, які володіють природною активністю щодо виділених мікроорганізмів, що клінічно підтверджено ефективністю при відповідних інфекціях. Для виділення спектра чутливості виділених стафілококів використовували наступні антибіотики: азитроміцин, амоксицилін/клавуланова кислота, оксацилін, рокситроміцин, кліндаміцин, ципрофлоксацин, левофлоксацин, гентаміцин.

З метою фаготипування суспензію відомого фага вносили в чашку зі свіжою культурою досліджуваного мікроба, що підлягає типуванню. Якщо стафілокок чутливий до дії даного фага, він лізував і зростання на середовищі не давав. На чашці з’являлися, так звані, «бляшки» або негативні колонії.

Результати дослідження та їх обговорення. В результаті бактеріологічних посівів у 16 людей (57,14%) було виявлено штами Staphylococcus аureus. У виділених штамах спостерігалися I і II ступені зростання колоній, що свідчать про носійство та контамінацію мікроорганізму.

На чашках з жовточно-сільовим агаром патогенні стафілококи виростали з утворення зони просвітління (протеолітична активність) навколо колонії і райдужного віночку, що свідчить про наявність ферменту лецитовітелази. На чашках з кров’яним агаром спостерігалися колонії діаметром 2-3мм, оточені прозорою зоною гемолізу.

При мікроскопуванні встановлено, що Staphylococcus аureus – Г+ бактерії кулястої форми, колонії спостерігаються у вигляді золотих скупчень, що свідчить про наявність золотистого пігменту.

Загалом у вивченні чутливості виділених штамів Staphylococcus аureus до антибіотиків встановлено, що найменша чутливість спостерігалася до амоксициліну (12,5%); більшість штамів було чутливі до левофлоксацину (68,75%), що дозволяє рекомендувати цей препарат для лікування пацієнтів. Кліндаміцин можна рекомендувати як препарат вибору (чутливість 56,25%).

Методом фаготипування визначено належність досліджуваних зразків штамів Staphylococcus аureus. З них до І групи фаготипів відносяться 4 штами, до ІІ групи – 4 штами, до ІІІ групи – 8 штамів стафілококів (25%:25%:50%).

Таблиця

Фаготипування виділених штамів Staphylococcus аureus

Номер штаму St. аureus	Група фагу	Номер фагу
1	І	52
2	ІІ	71
3	ІІІ	6
4	І	79
5	І	52
6	ІІІ	75
7	ІІІ	47
8	ІІІ	54
9	ІІ	71
10	І	79
11	ІІІ	6
12	ІІ	84
13	ІІІ	83А
14	ІІІ	83А
15	ІІ	71
16	ІІІ	47

Згідно таблиці бачимо, що найбільш частіше зустрічаються штами, які відносяться до ІІІ групи фаготипів, при цьому штами cтафілококів 3 і 11, 7 і 16, 13 і 14 – мають однакові групи фаготипів.

Підсумки результатів дослідження свідчать про достатню резистентність Staphylococcus аureus, що свідчить про їх стійкість до антибіотиків, що були використані в експерименті.

Планомірна систематична бактеріологічна і епідеміологічна оцінка ступеня розповсюдженості набутої резистентності бактерій до антибактеріальних засобів покликана стати науковою основою для розробки схем раціональної антибактеріальної терапії та заходів по упередженню глобального розповсюдження резистентних та мультирезистентних штамів бактерій у біосфері.

Література:

1. Дерябин Д.Г. Стафилококки: экология и патогенность / Д.Г. Дерябин. Екатеринбург, 2000. - 240 с.

2. Перьянова О.В. Биологические особенности коагулазоположительных стафилококков, выделенных у бактерионосителей / О.В. Перьянова, В.А. Тюльпанова, И.С. Акопова // Бюллетень лабораторной службы. Красноярск, 1996. -№3.- 30-31c.

3. Петровская В.Г. Микрофлора человека в норме и патологии / В.Г. Петровская, О.П. Марко. М.: Медицина, 1976. - 231с.

4. Покровский В.И., Поздеев О.К. Медицинская микробиология. М.: ГЭОТАР-МЕД, 2001. - 764с.