Экономические науки/10.Экономика предприятия

Шевчик Н.І., Гаврилевська О.Я., Ткачів С.М.

Національний університет державної податкової служби України

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ

НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Сучасний етап розвитку економіки України вимагає адаптації економічних відносин до нових умов господарювання. Жорстка конкуренція на ринку змушуєпереглядати існуючі принципи функціонування промислових підприємств. Дослідженню проблем розвитку логістичного підходу в управлінні промисловими підприємствами приділено увагу в працях багатьох вітчизнянихдослідників таких, якМ.А.Окландер, С.В.Крикавський, Н.І.Чухрай, А.Г.Кальченко, В.Е.Ніколайчук, та зарубіжних дослідників таких, як А.Харісон, Д.Уотерс, та ін.

Метою логістики є сервіс – поставка товарів «точно в час», тобто «…ensuringtheavailabilityoftherightproduct, intherightquantityandtherightcondition, attherightplace, attherighttime, fortherightcustomer, attherightcost», що в перекладі «…забезпечення необхідними товарами в необхідній кількості в потрібний час у потрібне місце з мінімальними витратами, що зумовлені переміщенням та зберіганням матеріалів і товарів, при потрібній якості обслуговування споживачів» [3, с.24].

Для того, щоб досягти мети логістики необхідна інтеграція компонентів логістичної системи підприємства, яка повинна здійснюватись у трьох напрямках: 1) функціональних ланках логістики її компоненти повинні бути інтегровані на основі загальних витрат; 2) фізичний розподіл, підтримка виробництва, постачання в одному логістичному зусиллі повинні бути скоординовані в єдиний матеріальний потік, так званий конвеєр продуктопостачання; 3) логістична політика повинна бути взаємозв’язана з усіма іншими частинами економічної політики підприємства, а самемаркетинговою, виробничою, фінансовою, управлінською, інвестиційною [1, с.50].

При формуванні логістичних систем необхідно враховувати принципи: принцип послідовного просування етапами створення системи, тобто система спочатку повинна досліджуватись на макрорівні – взаємовідносини із зовнішнім середовищем, а потім на мікрорівні – всередині власної структури; принцип поєднання інформаційних, ресурсних та інших характеристик систем, що проектуються; принцип відсутності конфліктів між цілями окремих підсистем і цілями всієї системи [2, с.23-24].

При побудові логістичної системи промислового підприємства необхідно керуватися наступними принципами: узгодженістю дій; націленням на інтегральну ефективність; функціональністю взаємодії; досягненням синергійного ефекту. Принцип узгодженість дій передбачає досягнення мети в рамках логістичної системи за рахунок координації дій компонентів. Націлення на інтегральну ефективність, тобто кожний компонент логістичної системи має певну межу досягнення потенційної ефективності. Проте результат діяльності повинен оцінюватись не за реально досягнутою індивідуальною ефективністю, а за внеском у підвищення інтегральної ефективності системи в цілому. В рамках даного принципу увагу слід приділити координації складових частин логістичної системи. За принципом функціональність взаємодії кожний компонент повинен виконувати певну, тільки йому властиву, специфічну функцію. Це дає можливість стимулювати чи створювати перепони координації між ними. Стимулювання має місце, коли функція виконується ідеально, створення перепон – в протилежному випадку. Принцип досягнення синергійного ефекту забезпечується завдяки компонентам, які об’єднані в логістичну систему і діють на комбінованій основі. Збільшення результату називають синергійним ефектом, або ефектом взаємодії, якого поза системою досягнути неможливо. Синергізм виникає, коли частини системи функціонують як взаємопов’язані.

Логістична система промислового підприємства складається з 5 компонентів: місцезнаходження і розпланування, комунікації, транспорт, запаси, склади і упакування. Логістична система націлена на таку оптимізацію транспортних витрат, яка приводить до мінімізації загальних витрат. Непрогнозований час транспортного обслуговування може спричинити виснаження матеріального потоку або його перевантаження.

Концепція логістики передбачає, що в ідеалі здійснення виробничого процесу не потребує утримання запасів. Альтернативою накопиченню товарно-матеріальних цінностей є отримання необхідних матеріалів у необхідній кількості в потрібний час у потрібному місці з мінімальними затратами, пов’язаними з переміщенням, при потрібній якості сервісу.

П’ятий компонент логістичної системи – склади, які є вічним супутником запасів. Вони завжди знаходяться в логістичній системі, коли в ній створюються запаси. Як і запаси, склади неминуче збільшують витрати на зберігання.

Розміщення і розпланування, комунікація, транспорт, запаси – це чотири центральні структуроутворюючі компоненти логістичної системи. Заключна ланка проектування логістичної системи – склади і упакування[3, с.42-50].

Література:

1. Окландер М.А. Логістика: підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. –346с.

2. Крикавський Є.В. Логістика: компендіум і практикум: навч. посіб. / Є.В.Крикавський, Н.І.Чухрай, Н.В. Чорнописька. – К.: Кондор, 2006. – 340 с.

3. Денисенко М. П., Левковець П. Р., Михайлова Л. І. та ін. Організація та проектування логістичних систем: Підручник / за ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Лековця, проф. Л. І. Михайлової. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 336 с.