Горносталь В.А.

Академія муніципального управління, Україна

Управління ефективністю використання необоротних активів підприємств

Досягнутий рівень управління ефективністю використання необоротних активів характеризує фінансово-економічна обґрунтованість процесу виробництва товарної продукції та поступового перенесення їхньої вартості на вироблену продукцію в міру фізичного та морального зношення, підвищення якості й конкурентоспроможності виробленої продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, нагромадження та використання коштів для відновлення засобів виробництва на новітній техніко-технологічній базі. Задіяні необоротні активи підприємств, зберігаючи свою натуральну форму,внаслідок виробничо-економічного використання у кожному кругообороті фондів зменшують свою вартість. Відповідне зменшення вартості не компенсується коштами у випадках невикористання необоротних активів чи простоїв. Водночас надмірне фізичне та моральне зношення призводить до виникнення стійких загроз руйнування виробничого потенціалу підприємства, галузі та економіки країни, в цілому.

Обмеження відзначених загроз та активне розгортання управлінського процесу їх уникнення, спирається на застосування комплексу стратегічних і тактичних заходів з організації ефективного використання необоротних активів у всіх ланках виробничо-збутової діяльності підприємства. Формування достатніх коштів для відновлення вартості зношених необоротних активів на інноваційній основі потребує такого обсягу амортизаційного фонду, використання якого сформує достатню фінансову основу інноваційних інвестицій у розширене відтворення досконаліших засобів виробництва. При цьому ефективне регулювання процесу оновлення техніки й технологій вимагає застосування оптимальних фінансово-економічних правил прийняття управлінських рішень, найраціональнішого використання необоротних активів і досягнення найвищих фінансових результатів із найменшими витратами [1].

В той же час в ряді підприємств України трапляються певні випадки

неефективного управління процесом використання необоротних активів. Зокрема помилкові розрахунки рівня рентабельності придбаних нововведень зумовлюють тривале заморожування грошових коштів і погіршення фінансово-економічного стану. Потребує обґрунтованого вдосконалення облік,прогнозування й планування процесу експлуатації необоротних активів залежно від їхнього призначення та цілей організації.

Оскільки швидкість обертання елементів основних засобів,значною мірою, підвищує ефективність їх використання, то підприємствам України належить першочергово оптимізувати питому вагу машин і обладнання. В той же час встановлені норми амортизації не відповідають рівню сучасного науково-технічного прогресу,чим гальмується інновація основних засобів.

Досягнення прогнозованих результатів управління вимагає застосування дієздатних форм координації та погодження спільної праці функціональних підрозділів і зосередження достатньої кількості управлінських функцій в керівних структурах підприємства. Важливими формами керівних дій в досягненні цілей оновлення техніки й технологій стають обґрунтоване визначення потреб у поновленні необоротних активів для збільшення обсягів виробництва, забезпечення ефективного використання раніше сформованих і нововведених основних засобів та нематеріальних активів, формування фінансових ресурсів для відтворення оптимальної структури необоротних активів [2].

Розробка реалізації фінансово-економічної стратегії своєчасного відновлення й ефективного використання необоротних активів потребує опрацювання ряду етапів, що включають аналіз стану, обсягу і складу необоротних активів та формування оптимальних для життєдіяльності підприємства нормативів амортизаційних відрахувань, що стимулюють своєчасне оновлення й ефективне використання необоротних активів. До амортизації амортизаційних відрахувань спонукає ринковий механізм реалізації продукції та конкурентне середовище, яке вимагає системного нагромадження достатніх фінансових ресурсів і наступного їх вкладання у

придбання більш прогресивного устаткування і досконалих технологій [3].

Прискорення процесу інновацій та модернізації техніки й технологій в багатьох країнах світу забезпечувалося законодавчим впровадженням умов прискореної амортизації ключових елементів необоротних активів. Це дозволяло відраховувати до амортизаційного фонду підприємств і фірм не лише частину вартості зношених засобів виробництва, а й стимулювати акумулювання частини прибутку, тому що вона не підлягала оподаткуванню. Внаслідок цього суттєво збільшена частка нагромаджених ресурсів, раціонального використовувалася для прискореного відшкодування вартості зношених засобів та модернізації зростаючих необоротних активів на основі якісно нової техніки й технологій. Такий досвід можна реалізовувати і в Україні.

Підсумовуючи відзначені аспекти стану управління ефективністю використання необоротних активів підприємств в Україні, доцільно наголосити, що кінцевою метою організаційно-економічних і нормативно-законодавчих заходів має стати зміцнення виробничо-збутового й фінансового-економічного потенціалу, системне нагромадження коштів для застосування нових, досконаліших організаційно-економічних відносин, вдосконалення виробництва і піднесення якості товарної продукції. Процес прискореного оновлення провідних складових необоротних активів підприємств вимагає від менеджерів підприємств системного дослідження ефективності їх використання, контролю виробничо-збутової діяльності та впровадження оптимальних умов і норм фінансування. Водночас вдосконалення управління потребує адекватного врахування податкової,інвестиційної та грошово-кредитної політики органів державної влади.

Література :

1. Гриньова В.М. Фінанси підприємств : навч.посібник. / В.М. Гриньова, В.О Коюда. – Прес, 2004. – 424с.

2. Єфимова О.В. Необоротні активи організації та їх аналіз / О.В Єфимов // Бухгалтерський облік. – 2006. - №19. – С 72-78.

3. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз - К. : МАУП, 2007.-152с.