Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Марченко М.Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Методи калькулювання собівартості продукції

Собівартість продукції відіграє важливу роль в сучасних економічних процесах. Як грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції собівартість характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки у ній відображаються: рівень організації виробничого процесу, технічний рівень виробництва, продуктивність праці та інше. Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства. При цьому важливе значення надається методам обліку собівартості.

Метод обліку собівартості характеризується сукупністю способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об’єктами і прийомів визначення собівартості калькуляційних одиниць. При цьому облік витрат і обчислення собівартості продукції може бути організований на підприємстві різними способами залежно від виду виробництва, його організації і технології, організаційної структури, потреби управління витратами тощо.

Існують різні напрями класифікації методів обліку собівартості:

1. За об’єктом обліку витрат:

- позамовний метод;

- попередільний метод.

2. За повнотою обліку витрат:

- облік повної собівартості;

- облік неповної собівартості.

3. За оперативністю обліку і контролем витрат:

- облік нормативних витрат;

- облік фактичної собівартості.

Позамовний метод використовується в тих випадках, коли виготовляється складна продукція з тривалим циклом виробництва. При цьому собівартість продукції обчислюється по кожному індивідуальному виробу чи партії виробів, об’єднаних одним замовленням.

Щодо попередільного методу, то він використовується на виробництвах, для яких характерна наявність послідовних виробничих процесів (переділів). Виділяють простий, однопередільний та багатопередільний способи калькулювання, калькулювання собівартості еквівалентної одиниці продукції.

В свою чергу, простий метод калькулювання може бути застосований підприємствами, що випускають однорідну продукцію та в яких незначні або практично відсутні залишки незавершеного виробництва. Фактична собівартість продукції визначається сумою всіх витрат.

При способі багатопередільного калькулювання собівартість продукції визначається як сума витрат звітного періоду і незавершеного виробництва на початок періоду за мінусом незавершеного виробництва на кінець періоду. При цьому калькулюється спочатку собівартість продукції першого переділу, яка списується на витрати другого переділу, і після цього обчислюється собівартість другого переділу.

Система калькулювання повної собівартості передбачає включення до собівартості об’єкта всіх витрат, які пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, незалежно від їх поділу на постійні і змінні, прямі і непрямі. При цьому методі собівартість продукції включає прямі виробничі витрати, а також постійні та змінні виробничі накладні витрати.

Облік неповної собівартості або „директ-костинг” передбачає включення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат, а постійні виробничі витрати розглядаються як витрати періоду і списуються на фінансовий результат. Існує два варіанти „директ-костингу”: простий, що базується на калькулюванні лише змінних виробничих витрат; розвинутий (верібл-костинг), який передбачає включення до собівартості всіх змінних витрат (виробничих, адміністративних, збутових та інших операційних). Калькулювання повної собівартості використовується для складання зовнішньої фінансової звітності, а змінних витрат – для прийняття поточних управлінських рішень.

Облік нормативних витрат („стандарт-костинг”) полягає в нормуванні всіх витрат, організації обліку з виділенням нормативних витрат і відхилень фактичних від нормативних.

Відтак, кожен метод калькулювання має свої переваги і недоліки та обирається керівництвом підприємства самостійно, з огляду на специфіку фінансово-господарської діяльності.

Слід зазначити, що на практиці не завжди собівартість продукції є повним відображенням дійсних витрат на її виробництво: одні з них мають відношення до процесу виробництва продукції, але відшкодовуються за рахунок прибутку; інші – включаються в собівартість, але не мають прямого зв'язку з виробництвом. При цьому знання закономірностей зміни собівартості продукції в процесі виробництва дає можливість управляти витратами на нього.