Голота Н.С., доц. Жданова І.В.

Кафедра фінансів

Донбаський державний технічний університет

УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ ТА СТРУКТУРОЮ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

У статті розглядаються прикладні проблеми оцінки вартості вітчизняних підприємств на основі застосування сучасного світового методичного інструментарію фінансового менеджменту

Виробнича та фінансова діяльність підприємства починається з формування фінансових ресурсів. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства і ринку. Врешті-решт виграє той, хто зуміє залучити більше ресурсів з найменшими затратами [5, с. 89].

Процес формування капіталу підприємства нерозривно пов'язаний з оцінкою його вартості. Вартість капіталу – це ціна, яку підприємство платить за використання певного обсягу фінансових ресурсів, виражена у процентах до цього обсягу [3, с. 607].

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання потребує постійного підвищення ефективності формування і використання сукупного капіталу, що включає власний, позиковий і залучений капітал, це те від чого в цілому залежить фінансова безпека даного суб’єкта господарювання.

Так, світова практика управління бізнесом та фінансами орієнтується на таку економічну категорію, як вартість економічного суб'єкту (підприємства). Т.В. Момот наголошує, що процес інтеграції української економіки в світову ринкову впливає на формування системи вартісно-орієнтованого корпоративного мислення, внаслідок чого все більше акціонерних товариств розуміють необхідність стратегічного розвитку з використанням вартісних оцінок.

Як аналітична інновація, під вартісно-орієнтованим управлінням розуміється введення нових критеріїв оцінки діяльності підприємства. Вперше цей термін (Value Based Management) застосував Д. Мактаггарт у своїй книзі «Імператив вартості». Д. Мактаггарт під вартісно-орієнтованим управлінням розуміє поєднання переконань, принципів і процесів, які ефективно допомагають підприємству досягти успіху в боротьбі з зовнішніми конкурентами і інституційними імперативами зсередини. Ці переконання, принципи і процеси формують основу системного підходу, що веде до головної мети підприємства.

Вивчення та систематизація літературних джерел, в яких досліджуються  особливості практичного використання концепції вартісно-орієнтованого менеджменту (VBM) [1-3, 5], дозволяє виокремити наступні процедури та рішення, які органічно поєднуються в системі   вартісно-орієнтованого управління підприємством: вибір моделі та процедур визначення вартості підприємства; моніторинг зміни вартості; визначення драйверів (факторів) створення вартості; встановлення чіткого взаємозв’язку між вартістю та бізнес-стратегіями підприємства; розробка та обґрунтування ресурсного забезпечення створення вартості підприємства; визначення механізмів узгодження інтересів власників та менеджерів бізнесу; створення системи вимірювання результатів діяльності та матеріального стимулювання.

З розвитком ринку капіталу та інших інститутів ринкової економіки в країні у вітчизняних підприємств з’являється можливість прямого залучення акціонерного капіталу, а взаємовідносини з інвесторами набувають нового якісного зрізу.

Таким чином, якщо поєднати досвід концепцій управління, можна констатувати, що вартісний підхід відображає якісний стрибок в ідеології оцінювання і прийняття управлінських рішень. Від традиційного аналізу фінансових результатів за період їх співставлення з аналогічними показниками в минулому, менеджмент переходить до довгострокового прогнозу грошових потоків і безперервному моніторингу випереджувальних нефінансових індикаторів. Найважливішою метою стає максимізація вартості підприємства, а основною відмінною рисою управління – націленість на майбутнє. Здатність підприємства як єдиного цілого знаходити та ефективно використовувати можливості для руху шляхом нарощення вартості, формує принципово нову сферу ключової компетентності. Саме створення вартості перетворюється на джерело конкурентної переваги, яке неможливо купити та важко копіювати. 

Фундаментальним елементом концепції вартісно-орієнтованого менеджменту, який визначає архітектуру системи управління підприємством та забезпечує менеджмент практичним інструментарієм для прийняття рішень є фінансова модель вимірювання вартості на основі ресурсних факторів.

Вартісна природа ресурсів (економічний аспект), які є у розпорядженні підприємства, дозволяє досліджувати їх як рух капіталу, тобто процес його формування, відтворення та використання.

Співвідношення між власним та позиковим капіталом характеризують його структуру, яка впливає на середньозважену ціну капіталу. Структура капіталу відіграє важливу роль у формуванні ринкової вартості підприємства. Такий зв’язок опосередкований показником середньозваженої вартості капіталу (характер такого взаємозв’язку наведений на рис 1).

Рис. 1. Система взаємозв’язку показників структури, середньозваженої вартості капіталу і вартості підприємства

Поняття «плата зa капітал» (вартість капіталу) є центральною у вартісній моделі аналізу результатів діяльності підприємства. Так як бізнес-діяльність підприємства розвивається за рахунок власного та позикового капіталу, то очікуваний рівень доходності за капіталом має відображати важелі різних джерел фінансування ресурсів, що залучає підприємство та ціну кожного з них, що знаходить своє відображення у розрахунку величини середньозваженої вартості капіталу (WACC).

Діяльність будь-якого підприємства пов'язана з певним ризиком. Ризик, обумовлений структурою джерел капіталу, називається Фінансовим ризиком. Одна з важливих характеристик фінансового ризику - це співвідношення між власним і позиковим капіталом. Залучення додаткових позикових коштів вигідно підприємству з погляду одержання додаткового прибутку, за умови перевищення рентабельності сукупного капіталу над рентабельністю позикового.

При цьому необхідно враховувати, що відсотки за використання позикового капіталу необхідно платити в повному обсязі й у строк. При зменшенні обсягу продажів, перебоїв з поставками комплектуючих або сировини, кадрових проблемах і т. д. рівень фінансової безпеки у підприємства з більшими видатками по обслуговуванню позик значно зменшується.

Співвідношення «борг — власний капітал» як перед, так і після залучення коштів, є помірковано оптимальним. Під терміном «помірковано оптимальний» мається на увазі, що зміна у співвідношенні «борг – власний капітал» не призведе сама по собі до значної зміни показника середньозваженої вартості капіталу. Якщо зміна співвідношення «борг – власний капітал» впливає на середньозважену вартість капіталу, вартість кожного з джерел коштів не може розраховуватись незалежно. Наприклад, збільшення заборгованості може призвести до зростання вартості існуючого власного капіталу.

Ефект фінансового важеля (ЕФР), який виникає за рахунок різниці між рентабельністю активів і вартістю позикових коштів показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів.

Дослідження стосовно впливу гірингу (гіринг - коефіцієнт, суть якого полягає у визначенні співвідношення розміру позикового капіталу, по якому нараховуються відсотки, і власного капіталу) на вартість власного капіталу показує, що на широкому проміжку значень гірингу питома вага боргу має відносно невеликий вплив на вартість капіталу, але це відбувається до тих пір, поки існуюче значення показника гірингу підприємства перебуває у межах пласкої частини «блюдця. Але якщо коефіцієнт гірингу до або після залучення коштів перебуває поза межами пласкої частини «блюдця», зміна гірингу може суттєво вплинути на середньозважену вартість коштів.

Цей факт необхідно враховувати при розрахунку середньозваженої вартості капіталу після залучення нових коштів.

Значення цього коефіцієнта розсіяні на широкому проміжку у кожній з галузей промисловості, хоча спостерігається ледь помітна тенденція концентрації навколо середньої величини. На основі цих даних можна дійти висновку, що на широкому діапазоні значень гірингу значення співвідношення боргу у структурі капіталу компанії справляє незначний ефект на вартість капіталу компанії.

У науковій літературі досить часто вживаються у якості синонімів до поняття «результативність» певна сукупність термінів: «effectiveness» - дієвість, тобто досягнення заданих суб’єктом цілей діяльності соціально-економічної системи; «efficiency» - економічність, тобто забезпечення функціонування соціально-економічної системи з найменшими зусиллями та витратами; «performance» - результативність, або здійснення економічної діяльності у певний період часу та ін. [4] На нашу думку, досить обґрунтованими з наукової точки зору та привабливими для практичного використання є результати дослідження російського вченого Д. Волкова [1], який порівняв показники результатів за ступенем фактичного включення очікувань відносно майбутніх результатів; ступенем складності показника; можливістю формування на базі показника системи створення нової цінності. Однак, на нашу думку, включення очікувань придає дещо протирічний погляд на природу створення вартості: з одного боку вартість формується на основі  очікувань майбутніх потоків вигід, з іншого, показник результатів має сигналізувати не про майбутні результати, а фактично отримані вигоди. Тому, чим в більшому ступені в показник результатів включені очікування майбутніх вигід, тим в більшому ступені даний показник може вважатися коректним (з точки зору створення майбутньої вартості), але тим в меншому ступені він може бути придатним для визначення фактично досягнутих результатів (з точки зору визначення успішності тих чи інших видів діяльності (дивізіонів, підрозділів).

В процесі оцінювання результатів роботи підприємства доцільно використовувати групу показників, які базуються на бухгалтерських оцінках (остаточний операційний прибуток, остаточний чистий прибуток, додану економічну вартість, додану ринкову вартість), тобто показники остаточного операційного та чистого прибутку, які піддаються факторному аналізу, з метою виявлення та управління етапами формування вартості.

На наш погляд застосування показника ринкової доданої вартості (Economic Value Added – EVA) в модифікації розрахунку на основі остаточного операційного та чистого прибутків, є таким, що дозволить не тільки розрахувати приріст вартості бізнесу, а і визначити саму величину цієї вартості.

Література:

1. Волков Д. Л. Теория ценностно-ориентированного менеджмента: финансовый и бухгалтерський аспекты / Д. Л. Волков // СПб.: Издат. дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2006. – 345с.

2. Ивашковская И. В. Финансовые измерения корпоративных стратегий / И.В. Ивашковская // Аудит и финансовый анализ. – 2007. – № 5. – С.150 – 163

3. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент / В.В. Ковалев. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 607 с.

3.   Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємства /О. Г. Мендрул - К.: КНЕУ, 2011. – С.538 – 623

4.  Олексюк О. І. Економіка результативності підприємства: монографія / О.І. Олексюк –  К.: КНЕУ, 2008. – 262 с.

5. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навчальний посібник / В. М. Опарін. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. – К.: КНЕУ, 2002. – 68 с.