Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Дібровенко М. В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Активізація інноваційної діяльності в Україні

На сучасному етапі розвитку економіки стає значущим чинником активізація інноваційної діяльності, що викликано, в першу чергу, підвищенням ролі нововведень та більш жорсткою конкуренцією, оскільки тільки за умов розвитку науки, техніки, технологій можливий випуск конкурентоспроможної продукції та послуг. Інноваційна діяльність спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. Розвиток і активізація інноваційної діяльності має велике значення як для окремого підприємства, так і для зростання економічного потенціалу держави завдяки збільшенню обсягів випуску наукомісткої продукції.

Протягом останнього часу в Україні певною мірою спостерігається активізація інноваційної діяльності. Кількість підприємств, що витрачали кошти на інноваційну діяльність у 2012 році порівняно з 2011 зросла більш ніж на 20%. При цьому основним джерелом фінансування інноваційної діяльності були власні кошти підприємств, обсяг яких становив 7,6 млрд.грн. (проти 4,8 млрд.грн. у 2011р.). Кредити на інноваційну діяльність у розмірі 5489,5 млн.грн. у 2012 р. (проти 626,1 млн.грн. у 2011 р.) отримали 60 підприємств. Коштами іноземних інвесторів в обсязі 56,9 млн.грн. у 2012 р. (проти 24,4 млн.грн. у 2011 р.) скористалися 11 підприємств, вітчизняних інвесторів в обсязі 45,4 млн.грн. у 2012 р.(проти 31,0млн.грн. у 2011 р.) - 14 підприємств. Підтримку держави у розмірі 161,4 млн.грн. у 2012 р. (проти 92,7млн.грн. у 2011 р.) отримало 51 підприємство. Протягом 2012 року як успішні інноватори заявили себе 1327 підприємств, що на 9% більше, ніж у 2011р. Загалом в 2012р. як інноваційні себе позиціонували 1686 підприємств. Кожне десяте інноваційно активне підприємство було задіяне у виконанні внутрішніх НДР, 5,0% – придбали їх результати у інших підприємств і організацій.

Але слід зауважити, що на шляху активізації інноваційної діяльності існує ряд проблем. Основним фактором, що стримує інноваційну діяльність, є відсутність коштів для фінансування інноваційних змін. Це багато в чому зумовлено низьким ступенем зацікавленості економічних суб’єктів в інвестуванні капіталу в інноваційні процеси. Інший бік цієї проблеми - держава не може постійно лише субсидувати. Необхідне масове залучення приватного і банківського капіталу до кредитування та інвестування новітніх досліджень та їхнього впровадження. Ситуація погіршується ще й через відсутність організаційно-економічних механізмів інвестування масштабних технологічних змін. Існуючий порядок фінансування державних науково-технічних програм, як правило, не забезпечує досягнення заданих кінцевих результатів. Органи виконавчої влади на різних рівнях неефективно використовують кошти для інноваційної трансформації. У той же час недержавні комерційні структури поки ще не зацікавлені в здійсненні довгострокових проектів, що забезпечували б базові технологічні зміни. Крім того, мають місце чинники, пов’язані зі співробітництвом та інформацією, а також із наявністю кваліфікованого персоналу, і ринкові чинники: домінування певних підприємств (сильні конкуренти), невизначений попит на інноваційні товари або послуги. Ринки насичуються, спостерігається дуже жорстка конкуренція і тенденція до скорочення циклу виробництва.

Створення умов для розвитку інноваційної діяльності передбачає ряд конкретних заходів, а саме:

- формування нормативно-правової бази та механізмів здійснення інноваційної політики;

- визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

- створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

- забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

- здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

- фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

- сприяння розвитку інноваційної інфраструктури;

- інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

- підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Впровадження зазначених заходів дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні та залучені зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність.

Від того, наскільки значною буде інноваційна складова економічного розвитку країни, залежить її роль і місце у світовій економічній системі, стабільність і рівень розвитку національної економіки на даному етапі і в майбутньому. Дане питання є особливо актуальним для України, яка активно шукає своє власне місце у світовій економічній і політичній системі.