Рожкова Н.О.

Науковий керівник: Єрмак С.О., к.е.н. ст.викладач

ДонНУЕТ

Прибуток як основний фактор діяльності підприємства

Побудова ефективної стратегії розвитку суб'єктів господарювання у будь-якому секторі національної економіки тісно пов'язана з кінцевими результатами, найважливішим з яких є прибуток, при цьому головне завдання підприємства в умовах ринку – організувати свою діяльність з метою задоволення потреб споживачів та отримання максимального прибутку. А також прибуток є найважливішим показником, який узагальнено характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів. Прибуток є основним джерелом розширення основних і оборотних фондів, дієвим фактором, який стимулює (шляхом створення та використання фондів економічного стимулювання) до досягнення якомога вищих показників виробництва, джерелом доходів державного бюджету.

Економічній категорії прибутку приділяється достатньо уваги в науковій та практичній літературі, оскільки саме прибуток визначає ефективність функціонування підприємства. Усе це зумовлює потребу дослідження теоретичних засад функціонування прибутку і його впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення. Цим питанням присвячені роботи французького економіста Андре Бабо, англійських дослідників Артура Томпсона і Джона Формбі, а також Мільтона Фрідмана, Девіда Соломона, А.-Л. Шадо, Фрідріха Найта, Франсуа Перру, Ф. Махлупа, російських вчених М.М. Крейнина, С.Л. Вигодський, В.В.Ковальова, С.А. Кошечкіна, М.С.Мокія, Л.Г.Трубочкіной, А.Д.Шеремета, Р.С.Сайфуліна, Н.В.Колчіной, Я.В.Соколова, вітчизняних вчених І.О.Бланка, В.І. Іващенка, Л.Г. Мельника, В.Г. Гриньова, Д. С. Молякова, , С. Ф. Покропивного, А.В. Сидорової, А. М. Поддєрьогіна, П.В. Осипова, О.О.Орлова та інших.

С. Ф. Покропивний розглядає прибуток як частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства [1, 436]. Але таке розуміння прибутку відображає цю категорію лише з кількісного боку та не розкриває його економічної природи. Російський економіст Д. С. Моляков під прибутком розуміє грошове втілення частини вартості додаткового продукту. А. М. Поддерьогін визначає прибуток як частину новоствореної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Так, наголошується на важливості процесу реалізації виробленого продукту за кошти [2].

І. А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику й доходу увизначенні сутності прибутку. На думку вченого, прибуток − це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності [3, 156].

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану.

Прибуток є основним джерелом збагачення власників підприємства, розширення і модернізації виробництв. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти з фактичними витратами. Тому прибутковість підприємства вимірюється за двома показникам, - прибутком і рентабельністю. Прибуток - це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб’єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх складових елементів діяльності підприємства [2]:

- виробництво і реалізація;

- якість і асортимент;

- ефективність використання виробничих ресурсів;

- собівартість продукції.

Також існує визначення: прибуток - це кінцевий фінансовий результат від здійсненої підприємством підприємницької діяльності, який є приростом усього фінансового потенціалу суб’єкта господарювання. Він характеризує ефективність господарювання підприємства за всіма напрямками діяльності: виробничим, збутовим, постачальницьким, інвестиційним, фінансовим. Таким чином він є основою економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами.

Крім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, а також найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: до доходів бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки його власні фінансові потреби, а й потреби держави у фінансуванні суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров’я. Таким чином, у збільшенні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Література:

1. Покропивный С. Ф. Экономика предприятия: Учебник. – К.: КНЕУ, 2003. – 608 с.

2. Поддерьогін А. М. Фінанси підприємств [Електронний ресурс] : навч. посіб. / А. М. Поддерьогін//Экономический факультет. – Електрон. текст. дані. – [Б. м.], 2008. – Режим доступу: http://books.efaculty.kiev.ua/finpd/2/. – Назва з екрана.

3. Бланк І.А. Управління прибутком. К.: Ніка – Центр, 1998 р.