УДК     631.162:631.11 

 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ СТБІЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Каленіченко А. Ю., студентка ОКР «Магістр», спец. «Фінанси і кредит», 
Полтавська державна аграрна академія

 

У статті розглядається сутність фінансового механізму стабілізації підприємств, визначено та проаналі­зовано основні його принципи та елементи структури.

Ключові слова: фінансовий механізм, стабілізаційне управління підприємством, стабілізація.

I. Вступ. Особлива роль в управлінні підприємством належить фінансовому механізму як найбільш складному й важливому під час прийняття управлінських рішень. Адже, як показує практика, у сучасних умовах господарювання змогли успішно вижити лише ті підприємства, які перебудували свою систему управ­ління відповідно до умов сьогодення. Тому механізм стабілізаційного управління доці­льно впроваджувати як на підприємствах, які є порівняно благополучними і функціо­нують успішно, так і на тих, які опинилися у фінансовій кризі.

Окремі аспекти проблеми формування фінансового механізму стабілізації підприємств ґрунтовно висвітлені в сучасній економічній літературі. Це стосу­ється зокрема праць Г. О. Крамаренко, А. М. Поддєрьогіна, О. О. Терещенка, О. В. Раєвнєвої, Л. О. Лігоненко,    В. С. Пономаренко. Завдяки роботам цих вчених створено підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Визначаючи важливість і практичне значення напрацювань у теоретико-методологічній базі з проблеми формування фінансового механізму стабілізації підприємств, слід зазначити, що теоретичні, методичні та практичні аспекти зали­шаються не розробленими. Отже, брак достатніх інституційних та функціональних пе­редумов для ефективної стабілізації діяльності підприємств значною мірою пояснюється відсутністю систематизованої наукової парадигми. Вона має бути зорієн­тована на вирішення науково-практичної проблеми, пов’язаної з оптимізацією фінансо­вих рішень та вдосконаленням фінансових відносин у рамках стабілізаційного управ­ління підприємством.

II. Постановка завдання. Метою даної роботи є визначення та аналіз сутності, принципів та змістовних характеристик фінансового механізму стабілізації підприємств.

III. Результати. В економічній літературі поширене визначення фінансового механізму як сукуп­ності організаційних елементів.

Так, на думку В. М. Опаріна, фінансовий механізм - це сукупність фінансових методів і форм.

О. М. Ковалюк характеризує фінансовий механізм як систему фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використо­вуються у фінансовій діяльності держави і підприємства за відповідного нормативного, правового, інформаційного їх забезпечення, а також за відповідної фінансової політики на мікро - і макрорівні [2].

А.М. Поддєрьогін фінансовий механізм підприємства ототожнює з фінансовим менеджментом і вважає, що це система управління фінансами, яка призначена для організації взаємодії фінансових від­носин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати ді­яльності підприємства [1].

Проведений аналіз існуючої теоретичної бази й узагальнення понятійного апара­ту дозволяє нам сформулювати визначення фінансового механізму підпри­ємства. На нашу думку, фінансовий механізм підприємства – це найважли­віша складова його господарського механізму, що відображає сукупність фінансових і економічних методів, способів, стимулів, форм взаємодії, інструментів, індикаторів і важелів, за допомогою яких здійснюється регулювання фінансово-економічних проце­сів і відносин з метою підвищення ефективності результатів діяльності підприємств.

Використовуючи елементи фінансового механізму, суб’єкти стабілізаційного управління спрямовують свою діяльність на досягнення цільових значень окремих па­раметрів керованої підсистеми.

Головною метою фінансового механізму ста­білізаційного управління підприємством є підвищення ефективності результатів діяль­ності підприємства, забезпечення стійкого фінансового стану підприємства, попереджен­ня кризових явищ, виявлення фінансових джерел розвитку виробництва та формування і раціональне використання фінансових ресурсів. Фінансовий механізм стабілізації підприємств потрібно розробляти на основі сукупності певних принципів. Пропонуємо власне бачення принципів формування механізму стабілі­заційного управління підприємством (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика принципів механізму стабілізаційного управління підприємством

Принцип

Характеристика

1

2

Принцип ефективності

Сформований на підприємстві механізм повинен підвищувати ефективність результатів діяльності на підставі врахування його реальних і потенційних ресурсних можливостей

Принцип безперервного функціону-вання

Характеризує необхідність оперативного і своєчасного аналізу фінансового стану підприємства, заснованого на моніторингу його внутрішнього та зовнішнього середовища, необхідного для формування управлінських рішень, що дозволяють здійснювати цілеспрямоване функціонування підприємства

Принцип адекватності реагування

Вибір методів стабілізації розвитку підприємства має засновуватись на реальному рівні дисбалансу на підприємстві і бути адекватним цьому рівню, в протилежному випадку або не буде досягнуто очікуваний ефект від проведення стабілізаційних заходів, або підприємство буде мати невиправдано високі витрати

Принцип нових завдань

Механізм стабілізаційного управління підприємством має забезпечувати можливість пристосування до появи нових завдань, джерелами виникнення яких є зміни в середовищі функціонування підприємства, формування нових парадигм його розвитку, заснованих на світових процесах інтеграції та глобалізації.

 

Продовж. табл. 1

1

2

Принцип гнучкості

Свідчить про те, що механізм стабілізаційного управління має породжувати такі управлінські рішення, які були б орієнтовані або на пристосування до стохастичних змін зовнішнього середовища, або на обмежене управління цими змінами

Принцип необхідного різноманіття

полягає у виборі необхідного і достатнього переліку фінансових індикаторів, на підставі яких здійснюється діагностика фінансового стану підприємства

Принцип використання єдиної інтегрованої бази даних

Забезпечує необхідність формування єдиної бази даних підприємства, яка містить показники, що відбивають його діяльність у ретроспективі, а також передбачає можливість її поповнення і коректування

Принцип обов'язкового зворотного зв'язку

Дозволяє за допомогою процесу стабілізації розвитку підприємства формувати адекватні та несуперечливі управлінські дії, що дозволяють оперативно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства

Принцип своєчасності прийняття управлінських рішень

Реалізація цього принципу вимагає безперервного моніторингу стану суб'єкта господарювання, раннього виявлення ознак кризового стану, швидкого реагування на них проведенням відповідних стабілізаційних заходів

Принцип багатоваріантності розробки заходів

Стабілізаційний механізм має містити правила та алгоритми вибору найбільш доцільного рішення з урахуванням аналізу максимально можливої кількості альтернативних варіантів на підставі зіставлення їхньої результативності і витрат

Принцип комплексності

Стабілізаційне управління, спрямоване на фінансове оздоровлення підприємства повинно мати ефект синергетичного впливу на всі сфери його життєдіяльності

Принцип придатності для використання під час вирішення різнопланових практичних завдань

Інструменти механізму припускають проведення аналізу фінансового стану підприємства, розробку бізнес-плану, плану санації та реструктуризації, оцінку ефективності антикризової програми та інвестиційної привабливості, визначення санаційної спроможності та вартості бізнесу та ін

 

Фінансова стабілізація підприємства в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється за такими основними етапами: усунення неплатоспроможності; відновлення фінансової стійкості; зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання. Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні механізми, які у практиці фінансового менеджменту поділяють на оперативний, тактичний і стратегічний. Схематично це зображено на рис. 1

Рис. 1 Етапи та механізм реалізації фінансової стабілізації підприємства

 

Оперативний механізм фінансової стабілізації – система заходів, яка, з одного боку, передбачає зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства, а з іншого – збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов'язання. Принцип «відсікання зайвого», що лежить в основі цього механізму, визначає необхідність скорочення розмірів як поточних потреб, що викликають відповідні фінансові зобов'язання, так і окремих ліквідних активів із метою їх термінової конвертації у грошову форму.

Тактичний механізм фінансової стабілізації є системою заходів, що засновані на використанні моделей фінансової рівноваги в довгостроковому періоді. Фінансова рівновага підприємства забезпечується за умов, що обсяг позитивного грошового потоку з усіх видів господарської діяльності (виробничої, інвестиційної, фінансової) у певному періоді, що дорівнює запланованому обсягу негативного грошового потоку.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації є системою заходів, що заснована на використанні моделей фінансової підтримки прискореного економічного зростання підприємства. Ця система заходів визначає необхідність перегляду окремих напрямів фінансової стратегії підприємства. [3]

IV. Висновки. Отже, фінансовий механізм стабілізації має велике значення для діяльності підприємства. Від правильної організа­ції фінансового механізму, вибору методів, важелів у конкретних ситуаціях залежить ефективність діяльності підприємства. Розвиток фінансового ме­ханізму стабілізації, розширення та поглиблення змісту, обґрунтування структури побудови і методичне забезпечення його функціонування дозволять поліп­шити показники роботи підприємств у нових умовах господарювання. Тому доцільни­ми будуть подальші дослідження механізму стабілізації діяльності підприємств з урахуванням галузевих особливостей.

 

Список використаних джерел:

1. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. / Г. Г. Кірейцев. - К: ЦУЛ, 2002.  - 496 с.

2. Ковалюк О. М. Фінансовий механізм економіки України /                О. М. Ковалюк // Фінанси України. - 2001. - № 9 - С. 22-28.

3. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій: монографія / Л. О. Лігоненко. - К: Київ. нац. торг. - екон. університет, 2001. - 580 с.