К.е.н. Жаданова Ю.О., маг. Прозорова Ю.В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Нормування як один з основних напрямків підвищення ефективності використання оборотних засобів підприємства

Особливе місце в системі норм і нормативів, що встановлюються підприємством, відводиться нормативам оборотних активів.

Вихідними умовами для нормування оборотних активів є:

- характер господарських зв’язків – стійкість, надійність;

- особливості відтворювальної структури оборотного капіталу;

- рівень виробничих затрат як основи визначення необхідності в оборотному капіталі і динаміки його вартості;

- розмір будь-якого елементу оборотних активів повинен бути мінімальним для умов функціонування підприємства (умов постачання, збуту тощо) і в той же час достатнім, щоб не створювати перешкод виробничому процесу.

Нормування – це один із основних методів оптимізації рівня оборотних коштів, що усуває їх незбалансованість.

Основними завданнями нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів [18].

Незбалансованість оборотних засобів може викликати:

а) у випадку їх дефіциту:

- затримки в постачанні сировиною і матеріалами і, як наслідок, - збільшення тривалості виробничого циклу і зростання витрат;

- зниження обсягів продаж через недостатність запасів і готової продукції;

- додаткові витрати на вирішення задач фінансування.

б) надлишок оборотних коштів:

- фізичне або моральне старіння запасів;

- зростання витрат на зберігання надлишків запасів;

- банкрутство боржників;

- збільшення податку на майно з причин наявності великого обсягу ТМЦ і готової продукції;

- зменшення реальної вартості дебіторської заборгованості і грошових коштів з причин інфляції.

Нормування – це процес обчислення цієї частини оборотних активів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків [1].

Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва і т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активів в грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Мінімальна кількість оборотних активів на підприємстві, що забезпечується нормуванням, сприяє зміцненню платіжно-розрахункової дисципліни, створює економічні передумови безперервного виробництва і реалізації продукції, стійкого фінансового стану [2]. А визначення розміру оборотних активів є завданням для менеджерів. Отже, можна зробити висновок, що правильно сформована політика управління нормуванням є гарантією високоефективного використання підприємством оборотних засобів. Тому актуальним як і завжди залишається кваліфікація менеджерського складу, що створює систему контролю рівня запасів.

Розрахунку норм та нормативів власних оборотних активів на підприємствах повинна приділятись особлива увага. Від того, наскільки економічно обґрунтовано вони визначені, залежить ефективність використання оборотних активів, прискорення їх оборотності та фінансовий стан підприємства. Також важливим для стійкого фінансового стану підприємства повинна стати висока ефективність розміщення оборотних засобів, що можна досягнути наступним чином:

- відносне зменшення частки обігових коштів, які є низьколіквідними (матеріали, сировина, а також частково незавершене виробництво);

- переведення дебіторської заборгованості в більш ліквідні засоби, такі я грошові кошти, короткострокові вкладення;

- впровадження політики продажу простроченої дебіторської заборгованості зацікавленій компанії (комерційному банку, факторинговій компанії) в обмін на отримання основної суми дебіторської заборгованості за вирахуванням винагороди (дисконту від операційної суми) за ризикові послуги;

- мінімізувати ризик отримання простроченої дебіторської заборгованості шляхом укладання міцних людяних відносин з перевіреними клієнтами, та надання певних переваг перед іншими клієнтами у вигляді системи знижок на послуги (товари) при подальшому співробітництві;

- застосування нових форм розрахунків з постачальниками та покупцями.

Література:

1. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления фінансами: навч. пос. / И.А. Бланк // Киев: МП «ИТЕМ лтд», СП «АДЕФ-Украина». – 1996. – 534 с.

2. Петленко Ю.В. Проблеми забезпечення обіговими коштами виробничих підприємств в умовах економічної кризи / Ю.В. Петленко // Фінанси України. – 1998 . – №9. – C. 106-109.