Зосимова Ж.С.

викладач

Харківський національний економічний університет

 

Фінансовий аналіз ТОВ «ХЕЛЗ»

 

Слово «аналіз» походить від грецького слова і означає дослідження, визначення шляхом розкладання цілого на складові. Сам термін «фінансовий аналіз» свідчить про спрямованість даного виду аналізу на дослідження фінансів підприємств, точніше, його фінансового стану як взаємини різних складових активів і пасивів між собою. Крім того, фінансовий аналіз досліджує причини, які призвели до певного рівня фінансового стану, і пропонує шляхи для його поліпшення.

Фінансовий аналіз - це область економічної науки, яка досліджує вплив прийнятих і запланованих господарських рішень для зміни фінансового стану підприємства, його здатності вчасно погасити свої зобов'язання, для поліпшення ефективності використання в наявності активів [1].

Метою фінансового аналізу є не тільки, щоб встановити та оцінити рівень фінансового стану підприємства, виявити основні закономірності розвитку, але щоб розробити обґрунтовані рішення фінансової стратегії на майбутні.

Використання капіталу відбувається на придбання та оренду основних засобів, нематеріальних активів, будівництво об'єктів виробничого і невиробничого призначення, закупівлю сировини, матеріалів, палива, енергії, оплату праці працівників підприємства, сплату податків, відсотків за кредити, дивідендів і т.д., т. тобто він може бути вкладений в довгострокові активи і оборотні (поточні) активи.

Від того, як розміщений капітал, в яких сферах і видах діяльності він використовується, багато в чому залежить ефективність роботи підприємства і його фінансовий стан. Тому аналіз капіталу має дуже велике значення при вивченні вихідних умов функціонування підприємства й оцінці його фінансової стійкості.

Процес здійснення діагностики фінансового стану передбачає вико­ристання різних методів, прийомів, концепцій, але основою цього процесу є фінансово-економічний аналіз. Часто поняття "діагностика" і "аналіз" ото­тожнюються. Вони дійсно схожі, взаємопов'язані, але відомі деякі відміннос­ті. Діагностика - це повна система, яка включає методологічні основи еконо­мічного аналізу, господарського обліку, різноманітні концепції, підходи та механізми встановлення слабких сторін підприємства. А аналіз передбачає розгляд, вивчення будь-чого через розкладання, конкретизацію об'єкта на складові, тобто - це більш вужче поняття.

Аналіз, зокрема фінансовий, є тим основним методологічним прийомом, на якому базується система діагности­ки фінансового стану підприємства. Фінансово-економічний аналіз стану під­приємства - це комплексне вивчення особливостей його функціонування для об'єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення напрямків подальшого підвищення прибутку з одночасним забезпеченням достатнього рівня ліквідності [2].

У процесі фінансового діагностування також вивчається:

-                        можливість отримання короткострокових та довгострокових кредитів;

-                        можливість використання альтернативних фінансових стратегій;

-                        величина капіталу підприємства, його структура порівняно з галузевими по­казниками та показниками конкурентів;

-                        структура та величина податків;

-                        робота з власниками майна підприємства, інвесторами та акціонерами;

-                        ефективність контролю за витратами;

-                        ефективність еккаунтинга.

Досвід переконує, що для підтримки фінансової стійкості і розвитку підприємства необхідна постійна системна діагностика його фінансового ста­ну на основі фінансово-економічного аналізу його діяльності.

Фінансовий стан підприємства виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел. Основні завдання аналізу фінансового стану - визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за період, підготовка рекомендацій щодо підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників і розробляються на такі аналітичні блоки:

Структурний аналіз активів і пасивів;

Аналіз фінансової стійкості;

Аналіз платоспроможності (ліквідності);

Аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Основними методами аналізу фінансового стану є горизонтальний, вертикальний, трендовий, коефіцієнтний та факторний. У ході горизонтального аналізу визначаються абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за певний період. Мета вертикального аналізу - обчислення питомої ваги і пасивів на певну дату.

Трендовий аналіз полягає в зіставлення величин балансових статей за ряд років для виявлення тенденції, що домінують у динаміці показників. Коефіцієнтний аналіз зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників, одержуваних на основі звітності або бухгалтерського обліку. При аналізі фінансових коефіцієнтів їх значення порівнюються з базисними величинами, а також вивчається їх динаміка за звітний період і за ряд суміжних звітних періодів. В якості базисних величин використовуються:

Теоретично обгрунтовані або отримані в результаті експертних опитувань величини відносних показників, що характеризують оптимальні або критичні значення з точки зору стійкості фінансового стану підприємства;

Усереднені по тимчасовому ряду значення показників даного підприємства, що належать до минулих сприятливих з погляду фінансового стану періодів; Значення показників, розраховані за даними звітності найбільш щасливого конкурента; Середньогалузеві значення показників [3].

Крім фінансових коефіцієнтів в аналізі фінансового стану велику роль відіграють абсолютні показники, що розраховуються на основі звітності, такі, як чисті активи (реальний власний капітал), власні оборотні кошти, показники забезпеченості запасів власними оборотними коштами. Дані показники є критеріальними, оскільки з їх допомогою формулюється критерії, користуються визначити якість фінансового стану.

Власний капітал підприємства - це частка активів, що зостається за вирахуванням забов'язаннь. Резервний капітал складає 25,60 тис грн. Він утворюється в цілях забезпечення можливих у майбутньому тимчасових фінансових ускладнень. Величина резервного капіталу визначається установчими документами як максимальний процент від розміру статутного капіталу. В акціонерних товариствах резервний капітал повинен становити не менш ніж 25% розміру статутного капіталу.

Утворюється він за рахунок щорічних відрахувань від прибутку у передбаченому установчими документами відсотка ( в акціонерних товариствах - не менш 5% чистого прибутку). Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати по промисловому та соціальному розвитку, на поповнення обігових засобів підприємства, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів по привелігированим акціям ( на випадок недостачі прибутку ) та інші заходи, які враховані установчими документами. У нашому випадку резервний капітал складає всього 3,7% величини статутного фонду. Це може свідчити про недостатність прибутку, або про використання його на покриття збитків. Нерозподілений прибуток складає 365.00 тис. грн. на кінець періоду.

Вертикальний аналіз – це структурний  аналіз  абсолютних величин, який дає змогу за даними відносних величин вивчити структуру активів та зобов’язань, тобто частку (відсоток) окремих їх видів у загальній сумі розділів та в цілому активів і зобов’язань. Перевагою цього виду  аналізу  є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати ті зміни, які відбуваються в їх структурі. Проведення вертикального аналізу нам дало змогу побачити структурні зміни по окремим статтям (групам статей) у абсолютному на відносному виразі, окремо по активу та пасиву балансу за кожним з трьох аналізуємих років. В активі значну питому вагу займають запаси, на другому місці основні засоби.

Можна зробити висновок, про те що найменш ефективно підприємство працювало у 2009 році. Зокрема такий висновок можна зробити з показника чистого збитку. На кінець 2009, порівняно з початком збиток зріс на 155,7 тис . грн., або на 112,6% у відносному вираженні. У 2010, порівняно з 2009, збиток підприємства скоротився на 59,8 тис. грн. або на 20,3%.  А у 2011 році підприємству вдалось скоротити збитки до 107,52 тис. грн.

За даними розрахунками виявлено, що кредиторська заборгованість  суттево перевищує дебіторську.  Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж вилучає з обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості.

У 2011 році підприємству вдалось суттєво скоротити збитки, що на мою думку, це  пов’язане з наслідками кризових явищ, які підприємству вдається подолати.

Провівши фінансовий аналіз ТОВ «ХЕЛЗ» можна зробити загальний висновок, що криза 2008 року негативно вплинуло на діяльність підприємства. Вони перебувало у дуже нестабільному стані та працювало збитково. Для забезпечення роботи підприємству прийшлось залучати кошти зі сторони. Також для покращення стану підприємства та для збільшення власних коштів, у 2011 році було збільшено статутний капітал до 900 тис. грн.

Оскільки підприємство мале, то воно складає лише дві форми звітності: «Баланс» та «Звіт про фінансові результати», тому деякі дані відсутні і деякі показники не вдалось розрахувати.

З 2011року ми бачимо покращення фінансового стану підприємства за багатьма показниками, зокрема балансовій прибуток набув позитивного значення в порівнянні з кількома попередніми роками.

Таким чином проведений фінансовий аналіз дає підґрунтя керівництву для прийняття управлінських рішень, для розробки стратегічних та оперативних планів діяльності підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

 

1.        Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємств// Фі­нанси України. - 2002, № 6. - С. 53-61.

2.        Економічна енциклопедія.: У трьох томах, т.1/ Редкол.: С.В. Мочерний та ін. - К.: Академія, 2000.

3.        Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретично-методологіч­ні засади та практичний інструментарій. - К.: КНТЕУ, 2001.