к.е.н., викладач

Зосимова Ж.С.

Харківський національний економічний університет

Засади розробки антикризової стратегії підприємства в умовах нестабільного зовнішнього середовища

Процесам планування та управління підприємством в довгостроковому періоді притаманний фактор невизначеності, що породжується нестабільністю навколишнього середовища та передумовами до масових криз.

У цих умовах слід вести мову про стратегічне антикризове управління, як засіб ефективного менеджменту підприємства в ситуації, що склалася.

Історично поняття «стратегія» склалося у військовому лексиконі, де воно визначало планування і запровадження в життя політики держави та військово-політичного союзу ряду країн з використанням усіх доступних засобів [4].

Мета статі – проаналізувати поняття «стратегія», «антикризова стратегія» та запропонувати принципи розробки антикризової стратегії підприємства в умовах нестабільного зовнішнього середовища.

Існує багато модифікацій поняття «стратегія», проведемо морфологічний аналіз (табл. 1.).

Аналіз робіт вітчизняних та закордонних робіт з проблематики стратегічного планування на підприємстві свідчить про відсутність єдиного підходу до визначення цього поняття. Але всі точки зору можна поділити на три групи:

1. Трактування стратегії як генеральної програми, що виявляє пріоритетні проблеми та головні цілі підприємства та формує основні шляхи до їх досягнення. Таке визначення дають В. Пономаренко [18], В. Маркова [15], А. Градов [25], О. Виханський [7].

2. Трактування стратегії як розвитку, який стосується всіх аспектів діяльності підприємства і спрямований на досягнення головних цілей. Такої думки дотримувались: В. Нємцов, Л. Довгань [16].

Таблиця 1

Морфологічний аналіз поняття «стратегія»

Визначення	Ключове слово	Джерело
Це генеральна програма дій, що виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення головної мети. Вона формує головні цілі та основні шляхи їх досягнення таким чином, що підприємство отримує єдиний напрям розвитку	Генеральна програма	[23]
Це генеральна програма визначення головних довгострокових цілей і задач підприємства, прийняття курсу дій та розподіл ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей	Генеральна програма	[28]
Це генеральна програма організації, дотримання якої в довгостроковій перспективі повинно привести її до поставленої мети	Генеральна програма	[8, c. 46]
Це детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення цілей організації та досягнення її мети	План	[2, с. 17]
Це довгостроково якісно визначений напрям розвитку організації, спрямований на закріплення її позицій, задоволення споживачів та досягнення поставлених цілей	Довгостроковий розвиток	[17]
Це узагальнююча модель довгострокових дій організації, що їй необхідно здійснити для досягнення поставленої мети через розподіл і координацію своїх ресурсів	Модель довгострокових дій	[20]
Це мистецтво управління суспільною політичною боротьбою, загальний план ведення цієї боротьби, який виходить з розміщення та співвідношення сил	Мистецтво управління	[21]
Це модель дій, що вказує на яскраво виражений зв’язок даної економічної категорії з процесами, які протікають як усередині підприємства, так і при взаємодії його із зовнішнім середовищем	Модель дій	[11]
Це детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації та досягнення її цілей	Всебічний комплексний план	[12]
Це програма, відповідно до якої діє підприємство протягом тривалого періоду часу	Програма	[19]
Це концепція розвитку підприємства на визначену стратегічну перспективу, що представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій, здатних реалізувати цю концепцію та забезпечити конкурентні переваги в досягненні цілей	Концепція розвитку	[22]

3. Стратегія як план, головною метою якого є забезпечення здійснення цілей організації. Такої думки дотримувався І.Ансофф [1].

Проаналізувавши теоретичні погляди на сутність стратегії наголосимо, що стратегію в даному дослідженні розуміємо як, довгостроковий якісно визначений план дій підприємства, який включає в себе виявлення цілей підприємства та розробку засобів по їх досягненню та розвитку підприємства.

У науковій літературі [5] є декілька класифікацій стратегій. Однією з найбільш повних є класифікація В. Герасимчука (табл. 2).

Таблиця 2

Класифікації стратегій [5]

Основа класифікації	Вид стратегії
Ієрархічність	Загальнокорпоративна, портфельна, ділова,функціональна
Функціональність	Маркетингова, фінансова, розвитку та досліджень, виробнича, структурних перетворень,економічна, соціальна, екологічна
Термін реалізації	Довгострокова, середньострокова, короткострокова
Стадія економічного розвитку, життєвий цикл організації	Зростання, стабільність, відступ
Основні напрямки зростання	Інтенсивний, інтеграційний, диверсифікований
Роль організації в конкуренції	Лідер, претендент на лідерство, послідовник, новачок
Зміна конкурентної позиції	Скорочення, переорієнтація, розширення
Ступінь глобалізації охоплення ринку	Інтернаціоналізації, диверсифікації, сегментації
Масштаби та методи охоплення ринку	Недиференційований маркетинг, диференційований маркетинг, концентрований маркетинг
Переваги у витратах та якості товарів (конкурентні)	Лідерство за рахунок економії на витратах, диференціація, фокусування
Експортно-імпортна політика	Непрямий експорт, прямий експорт, виробництво за рубежем, імпорт

Значення стратегії для кожного підприємства зумовлюється багатьма факторами. Насамперед, вона дає змогу виявити і розвинути ринкові переваги, що є ключовими в конкурентній боротьбі і налагодженні правильні взаємовідносин з конкурентами.

На вибір стратегії, згідно з [3, с. 318] впливають численні та різноманітні фактори. Виділимо найважливіші: вид бізнесу й особливості галузі, в якій працює організація; стан зовнішнього середовища; характер цілей, що ставить перед собою організація; цінності, якими керуються при прийнятті рішень вищі менеджери або власники організації; рівень ризику; внутрішня структура організації, її сильні та слабкі сторони; досвід реалізації минулих стратегії; фактор часу.

Багатофакторність вибору стратегії багато в чому визначає необхідність розробки декількох стратегічних альтернатив, з яких і здійснюється остаточний вибір. Стратегічні альтернативи – набір різних окремих стратегій, що дозволяють досягти стратегічної цілі організації, у рамках обраної базової стратегії й обмежень на використання наявних ресурсів. Кожна стратегічна альтернатива надає організації різні можливості і характеризується різними витратами і результатами.

В ході аналізу літературних джерел [9; 10; 12; 13; 22; 26] можна надати визначення поняттю «антикризова стратегія» у наступному вигляді, яке приведено в табл. 3.

Таблиця 3

Морфологічний аналіз поняття «антикризова стратегія»

Визначення	Ключове слово	Джерело
Це реакція на зміни середовищ та можливість не допущення кризи на підприємстві	Реакція	[22]
Це прискорена та дієва реакція на існуючі зміни навколишнього сере-довища на основі раніше ретельно розробленої системи альтернативних варіантів управлінських рішень		[12]
Це одна з основних програм, що взаємопов’язана із стратегіями усіх інших сфер діяльності підприємства не тільки в умовах кризи, але й в стабільних умовах функціонування підприємства, виступаючи гарантом передбачення та недопущення різного роду кризових ситуацій	Програма	[9]
Це комплексна програма забезпечення антикризової діяльності підприємства, яка покликана виявляти на ранніх стадіях сигнали кризи, а також приймати та реалізовувати управлінські рішення щодо виходу підприємства з кризового стану		[13; 26]
Це програма, що включає в себе різні напрями: зменшення витрат, ліквідацію деяких відділів, скорочення обсягів виробництва, залучення додаткових ресурсів		[10]

На основі проведеного аналізу до визначення поняття «антикризова стратегія» визначення її можна поділити на 2 групи:

1. В рамках першої групи науковці [12; 22] визначають антикризову стратегію, як реакцію, що пов’язана зі змінами в навколишньому середовищі.

2. До другої групи можна віднести науковців [9; 10; 13; 26] визначають антикризову стратегію, як програму, яка направлена на виведення підприємства з кризового стану.

Слід також зауважити на дуже цікавому підході щодо визначення місця зовнішнього середовища у різних школах стратегій [24]. Базуючись на ньому формування стратегії є різними процесами:

процес осмислення (школа дизайну) – розуміння керівництвом підприємств необхідності відповідності характеристик підприємств можливостям, що визначають позицію підприємства на зовнішньому ринку;

формальний процес (школа планування) – прогнозування змін зовнішнього середовища;

аналітичний процес (школа позиціонування) – визначення позиції підприємства на зовнішньому ринку на основі моделі конкурентного аналізу М. Портера;

процес передбачення (школа підприємництва) – рішучий рух уперед усупереч невизначеності ситуації на зовнішньому ринку без урахування можливих наслідків;

ментальний процес (когнітивна школа) – визначення перспектив розвитку виходячи з інформації, отриманої з зовнішнього середовища;

процес, що розвивається (школа навчання) – визначення стратегії на основі взаємодії з зовнішнім середовищем;

процес ведення переговорів (школа влади) – спонтанне прийняття рішень у формі позиції або прийому виходячи з ситуації на зовнішньому ринку;

колективний процес (школа культури) – пошук внутрішніх можливостей підприємства для зміцнення відчуття напрямку враховуючи мінливість зовнішнього середовища;

реактивний процес (школа зовнішнього середовища) – ідентифікація зовнішніх сил та забезпечення адаптації підприємства до них;

процес трансформації (школа конфігурації) – конфігурація поглядів всіх шкіл та процесів з максимальним урахування мінливості та нестабільності зовнішнього середовища.

На основі наведених поглядів під час визначення сутності антикризової стратегії в статі пропонується визначати її, ґрунтуючись на трансформаційному процесі, оскільки тільки він враховує нестабільність зовнішнього середовища на основі його характеристик – динамічності, складності та невизначеності. Таким чином, доцільним є визначення антикризової стратегії на основі трансформаційного підходу (рис. 1.).

Рис. 1. Формування підходу до визначення антикризової стратегії в умовах нестабільного зовнішнього середовища

У статі під антикризовою стратегією в умовах нестабільного зовнішнього середовища розуміється трансформаційний процес, який включає систему дій щодо реакції підприємства на кризу з метою його адаптації до стану зовнішнього середовища, який характеризується високим рівнем динамічності, складності та невизначеності.

Правильний вибір принципів та врахування індивідуальних особливостей розроблення антикризової стратегії для кожного окремо взятого машинобудівного підприємства дозволить зосередити увагу на відповідних сприятливих можливостях і відкинути ті, які можуть бути потенційно небезпечними для стійкого розвитку та подальшого функціонування даних підприємств.

На основі аналізу наукової літератури [13; 22; 29] можна запропонувати наступні види антикризових стратегій.

Так, Л.О. Лігоненко [14] класифікує концепції здійснення антикризового управління за п’ятьма ознаками. В [29] пропонується сім видів антикризових стратегій (превентивна, пасивної оборони, активної оборони, стратегія стабілізації ситуації на підприємстві, стратегія розрахованого ризику, стратегія послідовного виходу з кризи, стратегія створення умов для усунення наслідків кризи).

Скібіцький О.М. [21] виділяє чотири види антикризової стратегії: попередження кризи, вичікування, стратегію протидії всім явищам кризового характеру та стратегію розрахованого ризику.

На основі аналізу наукової літератури [13, 22, 29] пропонується встановити наступні відмінності між загальними та антикризовими стратегіями, яке наведено в табл. 4.

Таблиця 4

Відмінності між загальними та антикризовими стратегіями*

Показники	Стратегії
	Загальні	Антикризові
Цілі	Збалансоване функціонування, прогрес	Швидкий вихід з нестабільного стану
Основна увага	Довгостроковим програмам	Секторам та етапам робіт для долання їх недоліків
Ресурси	В основному з зовнішніх джерел	В основному з внутрішніх джерел
Бізнес	Магістральне виробництво, орієнтоване на великі сегменти ринку	Диверсифікація, створення дрібносерійних виробництв для багатьох дрібних сегментів ринку
Виробництво	Розширення масовості і велико-серійності, лідерство за витратами	Диверсифікація, підвищення якості традиційних виробів, орієнтація на товарно-диференційний маркетинг

* розроблено на основі [13, 22, 29]

Загальні стратегії та антикризові стратегії мають свої відмінності та особливості.

Значення антикризової стратегії для кожного підприємства зумовлюється багатьма факторами. Насамперед, вона дає змогу виявити і розвинути ринкові переваги, що є ключовими в конкурентній боротьбі і налагодженні правильних взаємовідносин з конкурентами.

Антикризова стратегія повинна бути прискореною і дієвою реакцією на існуючі зміни навколишнього середовища на основі раніше ретельно розробленої системи альтернативних варіантів управлінських рішень.

Антикризова стратегія машинобудівного підприємства повинна бути не резервною стратегією, а однією з основних, універсальною стратегією, бо саме тоді вона буде наперед спланованою і взаємопов’язаною із стратегіями усіх інших сфер діяльності підприємства не тільки в умовах кризи, але й в стабільних умовах функціонування підприємства виступаючи гарантом передбачення та недопущення різного роду кризових ситуацій.

Вибір антикризової стратегії доцільно проводити з урахуванням узагальнюючих показників за напрямами оцінювання рівня кризового стану підприємства, а також стану зовнішнього середовища. Через те, що дані показники по різному впливають на рівень кризового стану підприємства, то однозначну їх оцінку при виборі антикризової стратегії буде здійснити важко.

Таким чином, можна зазначити, що для вибору антикризової стратегії в умовах нестабільного зовнішнього середовища необхідно, по-перше, оцінити стан зовнішнього середовища на основі аналізу факторів зовнішнього середовища за ознаками динамічності, складності та невизначеності; й, по-друге, оцінити кризовий стан підприємства за ознакою наявності або ймовірності виникнення кризових ситуацій.

Список використаних джерел

1.Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб. : Изд-во „Питер”, 1999. – 416 с.

2.Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф; сокр. пер.с. англ. – М. : Экономика, 1989. – 520 с.

3.Антикризисный менеджмент / М.А. Федотова, А.Н. Мыринюк, А.Г. Грязнова и др.; под ред. А.Г. Грязновой; Ассоц. авт. и изд. «Тандем». – М. : ЭКСМОС, 1999. – 366 с.

4. Афанасьев М.В. Стратегія підприємства / М.В. Афанасьєв, Г.О. Селезньова. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2007. – 272 с.

5. Багол А. Г. Структура современных механизмов формирования стратегии предприятия / А. Г. Багол, Н. Л. Кусик // Економіка. Менеджмент. Підприємництво: збірник наукових праць. – Луганськ : Видавництво СНУ ім. В. Даля, 2009. – № 21. – С. 35.

6. Бланк И.А. Словарь-справочник финансового менеджера / И.А. Бланк. – К. : „Ника-Центр”, 1998. – 480 с.

7.Виханский О.С. Стратегическое управление / О.С. Виханский. – М. : Изд. МГУ, 1995. – 360 с.

8.Герус А. Виходя из пике / А. Герус, Е. Самусенко // Гвардия. 500 самых богатых компаний Украины. – 2009. – С. 64–71.

9. Дойль П. Маркетинг – менеджмент и стратегии / П. Дойль; пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. – 3-е изд. – СПб. : Питер, 2002. – 544 с.

10. Доронина М.С. Оценка кризисного состояния предприятий / М.С. Доронина, И.Н. Чмутова // Экономика и управление. – 1998. – №1. – С. 26–28.

11. Кизим Н.А. Организация крупномасштабных экономико производственных систем / Н.А. Кизим. – Х. : Бізнес Информ, 2000. – 108 с.

12. Клебанова Т.С. Моделирование и методы координации в крупномасштабных экономических системах // Т.С. Клебанова, Е.В. Мол-давская, Х. Чанг. – Х. : Бизнес Информ, 2002. – 148 с.

13. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій / Л.О. Лігоненко. – К. : КНЕУ, 2001. – 580с.

14. Лутицька (Зосимова) Ж.С. Діагностика кризи за допомогою моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємств машинобудування / Ж. С. Лутицька (Зосимова) // Матеріали науково-практичної Інтернет-конференції «Важелі і механізми формування сталого розвитку економіки в умовах світової глобалізації» (Тернопіль, 9-10 грудня 2010 р.). – Тернопіль : Тернопільський інститут АПВ НААНУ. 2010. – Ч. 1. – С. 368–369.

15. Мартиненко В. П. Стратегія життєздатності підприємств промисловості: науково-дослідний економічний інститут / В. П. Мартиненко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 328 с.

16. Немцов В.Д. Стратегічний менеджмент / В.Д. Немцов, Л.Е. Довгань. – К.: ТОВ „УВПК ЕКСОБ”, 2001. – 392 с.

17. Осадник В. Значение интеграции рыночного и ресурсного подходов для стратегического управления предприятием / В. Осадник // Проблемы теории и практики управленияю. – 2000. – № 4. – С.80 – 85.

18. Пономаренко В.С. Стратегічне управління підприємством / В.С. Пономаренко. – Х. : Основа, 1999. – 620 с.

19. Портер М. Международная конкуренція / М. Портер; пер. с англ. – М. : Междунар. отношения, 1993. – 869 с.

20. Пушкарь А. И. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы : научное издание / А.И. Пушкарь, А.Н. Тридед, А.Л. Колос. – Х. : ООО «Модель Вселенной», 2001. – 452 с.

21. Скібіцький О.М. Антикризовий менеджмент : навч. посібн. / О.М. Скібіцький. – К. : Центр навч. літ-ри, 2009. – 568 с.

22. Сторчак Н. О. Місце антикризового управління в економічній стратегії фірми / Н. О. Сторчак // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – 2009. – № 3 (19). – С. 59–63.

23. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Под общ. ред. А. П. Градова, Б. И. Кузина. – СПб. :Специальная литература, 1996. – 398 с.

24. Тесленок І.М. Визначення місця зовнішнього середовища у стратегічному управлінні підприємством / І.М. Тесленок // Економічний простір. – 2009. – №21. – С. 270–275.

25. Экономическая стратегия фирмы / под ред. А.П. Градова. – СПб. : Спец. лит, 2000. – 589 с

26. Юрик Н.Є. Обґрунтування основних аспектів розроблення антикризової стратегії машинобудівного підприємства / Н.Е. Юрик // Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент» : Збірник наукових праць. – Луцьк : Луцький національний технічний університет, 2010. – Вип. 7 (26). Ч. 3. – С. 3–9.

27. Юрик Н.Є. Обґрунтування основних принципів та аналіз аспектів розроблення антикризової стратегії машинобудівного підприємства / Н.Є. Юрик // Механізм регулювання економіки. – 2011. – №1. – С. 255–260.

28. Якубовський М. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року / М. Якубовський, В. Но-вицький, Ю. Кіндзерський // Економіка України. – 2007. – №11. – С. 4–20.

29.Business Basics / David and McLarty Robert Grant. – Oxford : University Press, 2009. – 88 p.