Квасній Л.Г., к.е.н, доцент,

Маєвич Р. Й.

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Василя Стефаника

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Отримання прибутку на підприємстві можливе лише в результаті правильного управління його ресурсами. Управління прибутком – це складний та багатогранний процес, який потребує використання широкого спектру теоретичних умінь і практичних навиків. Проте наявність умінь не гарантує позитивного результату господарської діяльності – отримання прибутку. Необхідність виробничих ресурсів, кваліфікованих працівників, при невеликих рівнях доходу зумовлює необхідність ефективного управління ними, що значно впливає на формування прибутку підприємства.

Сам процес управління прибутком, в загальному, передбачає максимізацію доходу при мінімізації витрат – це головне правило ефективного функціонування будь-якого підприємства. Практика свідчить, що не завжди вдається його дотримуватись, оскільки нестабільність як національної, так і світової економіки змушують суб’єктів господарювання втримуватися на ринку будь-якою ціною, яка не завжди є виправданою з точки зору ефективного використання ресурсів.

Управління прибутком на кожному підприємстві здійснюється індивідуально, а для ефективного і законного управління прибутком необхідно чітко усвідомлювати процедуру розподілу доходу, отриманого підприємством від реалізації товарів (робіт, послуг).

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення його різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків за рахунок вилучення у підприємства частини прибутку в держаний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самим підприємством і використовується для забезпечення господарської діяльності.

Принципова схема використання прибутку підприємства показана на рис. 1.

Рис. 1. Схема використання прибутку підприємства

Підприємство самостійно визначає напрямки використання тієї частини прибутку, яка залишилась у його розпорядженні.

Відповідно до Цивільного кодексу України порядок використання прибутку визначає власник підприємства або уповноважений ним орган згідно із статутом підприємства та чинним законодавством. При цьому державний вплив на вибір напрямків та обсягів використання прибутку здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до чинного законодавства України. [1]

Чистий прибуток підприємства може розподілятися та використовуватися за такими напрямами:

Ø формування фінансових резервів у розмірах, рекомендованих чинним законодавством;

Ø спрямування частини прибутку на виплату дивідендів і сплати до державного бюджету (для державних підприємств та їх об’єднань);

Ø поповнення статутного капіталу за рахунок фінансування об’єктів виробничого і невиробничого призначення, що вводяться в експлуатацію (придбання техніки, обладнання та інших основних засобів);

Ø фінансування витрат, пов’язаних з розвитком виробництва (витрати на технічне переозброєння виробництва, науково-дослідні роботи, розробку і освоєння нових видів продукції, технологій, модернізацію обладнання);

Ø спрямування частини прибутку на соціальний розвиток (на утримання об’єктів соціальної інфраструктури, які перебувають на балансі підприємства; придбання путівок робітникам до будинків відпочинку та санаторіїв; на проведення культурно-масових і оздоровчих заходів серед працівників підприємства);

Ø відрахування від прибутку на матеріальне заохочення працівників підприємства (виплата одноразової премії, матеріальна допомога робітникам і службовцям при виході на пенсію, на оздоровлення);

Ø інші напрямки (фінансування благодійних заходів, фінансування приросту власних обігових коштів, представницькі витрати, утримання органів вищих за рангом). [1]

Прибуток як економічний показник, поєднує інтереси держави, підприємства, господарюючого суб’єкта, працівника і власника. Прибуток, як якісний показник, відображає зміни обсягів господарської діяльності, рівня використання ресурсів, поєднує в собі всі сторони діяльності підприємства. [2, с.173]

На формування прибутку підприємства впливають різноманітні чинники. До внутрішніх чинників відносяться: прискорення НТП, рівень господарювання, компетентність керівників, менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва, праці. До зовнішніх чинників, які не залежать від діяльності підприємства, відноситься: кон’юнктура ринку, рівень цін на споживані ресурси, норми амортизації, система оподаткування, вплив світового ринку тощо. [2, с.176]

Незважаючи на те, що прибуток є найважливішим економічним показником, лише його суми не достатньо для повної характеристики ефективності роботи підприємства. Необхідно порівнювати результати (у даному випадку величину прибутку) із витратами та ресурсами, що забезпечили отримання прибутку. [2, с.176]

У процесі діяльності підприємства на його прибуток можуть впливати орендні (лізингові) операції; реалізація (купівля – продаж) цінних паперів; дивіденди на акції; відсотки за коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банків; купівля – продаж іноземної валюти; інших операції.

Отже, в нинішніх умовах функціонування ринку у структурі чинників зростання дохідності та прибутку підприємства головним є зниження собівартості продукції та послуг. Доцільно також враховувати конкурентоспроможність товарів (послуг), які пропонує підприємство. Як правило, збільшення величини прибутку можливе при збільшенні частки на ринку, що стає можливим лише після зміцнення позиції підприємства на ринку, як по окремих сегментах, так і загалом.

Література

1.Економіка та організація виробництва: Підручник / За ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера. – К.: Знання, 2007. – 678 с.

2. Протопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 220 с.