К.е.н Крючко Л.С.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Інститути банкрутства підприємств в Україні

Фінансове оздоровлення неплатоспроможних підприємств з метою їх виходу з кризового стану, як показала практика господарювання минулих років, виявилося одним з найбільш складних завдань перехідної економіки Украъни. А приватизація, на яку були покладені великі надії, як на потужний стимул реструктуризації підприємств і вирішення проблеми їх неплатоспроможності в умовах перехідного періоду, не виправдала себе.

Однією з причин виникнення даної ситуації, за словами Дж. Стігліца, є нерозуміння відмінності між реструктуризацією окремого підприємства, яке працює в умовах розвиненої ринкової економіки та в умовах перехідної або транзитивної економіки: « Коли здійснюється реструктуризації однієї окремо взятої фірми в економіці, що працює при повній зайнятості, звільнення робітників, які зайняті неповний робочий день, здійснює сприятливу дію, певним чином, через те, що вони швидко знаходять нові робочі місця, де використовуються більш продуктивно. Проте в умовах масового безробіття робітники, яких звільняють, стають безробітними, і при цьому чи навряд буде правильно стверджувати, що подібне переміщення призводить до загального підвищення продуктивності економіки, хоча баланс окремої фірми і може стати кращим» .

Крім того, ефективне функціонування інституту банкрутства в Україні в перші роки незалежності було також ускладнене недосконалістю вітчизняного банкрутного законодавства та кризою неплатежів, що охопила всю економіку країни. У таких умовах механізм банкрутства втратив своє економічне призначення.

У зв’язку зі складністю проблеми в Україні існують різні підходи до визначення цілей використання процедур банкрутства в господарській практиці. На мою думку, найбільш адекватними потребам практики сучасного господарювання в Україні є напрями використання інституту банкрутства, визначені в газеті “Бізнес”, де банкрутство в Україні розглядається: як спосіб мінімізації податків; з метою повернення боргу; як інструмент зміни власників; з метою “ консервації ” власності та з метою так званої “ рубки хвостів ”.

В Україні особливої актуальності останні роки набуває використання інституту банкрутства як інструменту зміни власників. При порушенні справи про банкрутство вирішальне значення у прийнятті рішення стосовно застосування щодо боржника певних судових процедур має комітет кредиторів, який може приймати рішення щодо звернення до арбітражного суду про припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення нового, кандидатуру якого вони мають право запропонувати. Останнім часом в Україні зростає кількість фіктивних банкрутств, практика застосування яких уже певний час використовується в Росії, і які на сьогодні набувають все більшого розповсюдження в Україні. Фіктивне банкрутство здійснюється шляхом прямого обману та введення в оману кредиторів з метою доведення до банкрутства платоспроможного підприємства. Однією з цілей таких дій є перерозподіл прав власності шляхом приховування або передачі майна боржника підконтрольним чи спорідненим особам.

Не дивлячись на неоднозначність і суперечливість явища банкрутства в Україні, необхідно розуміти, що банкрутство є нормальною процедурою, спрямованою на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації в разі неможливості подальшої діяльності.

Проте наявність в Україні значної кількості збиткових підприємств унеможливлює використання повною мірою процедур банкрутства. Тому пріоритетним буде застосування щодо неплатоспроможних вітчизняних підприємств санаційних процедур перед ліквідаційними. Крім того, останні роки в Україні сформувався високоприбутковий бізнес на банкрутствах, що зумовило появу підприємств,які займаються саме цим вузькоспеціалізованим видом діяльності.