Череп А.В.

д.е.н., професор

Запорізький національний університет

ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ ЯК СКЛАДОВА

ІННОВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ

Одним із важливих елементів інноваційного менеджменту є механізм технологічного трансферу. Мова йде про передачі технологій, розроблених в державному секторі, в підприємницький сектор. Важливість такого механізму пов'язана з тим, що багато відкриттів і важливі технічні рішення отримано в державних НДІ, але для їх комерціалізації необхідне здійснення додаткових витрат, причому, у ряді випадків значніших, ніж ті, які проведені на дослідницькій стадії. У держави немає достатніх засобів для фінансування стадій впровадження, тому було б правильно надати підприємницьким структурам можливість використання у виробництві таких розробок. Для організації даного трансферу, необхідно вирішити наступні завдання:

- визначити принципи і форми передачі технологій;

- сформулювати критерії відбору технологій, які можуть бути передані для подальшої комерціалізації в підприємницький сектор промисловості;

- визначити методологію ціноутворення на передаванні ліцензії і патенти;

- створити зацікавленість організацій-розробників в такій передачі;

- створити інформаційну інфраструктуру взаємодії реципієнта і розробника.

Представляється важливим перш за все визначити принципи передачі

технологій. На нашу думку, вони повинні бути наступними: відшкодування, контрольованість напрямів використання, подальший науково-технічний розвиток, відсутність негативних наслідків для оборонних і стратегічних галузей. Критерії відбору технологій для передачі в промисловість можуть бути представлені двома групами: критеріями, що характеризують потребу виробництва і ринку, і критеріями, пов'язаними з можливістю передачі. Склад цих груп в детальнішому розбитті представлений на рис.1.

Рис.1 Критерії відбору технологій для передачі в промисловість

Залежно від характеру технологій, які передаються, можуть бути використані різні форми такої передачі. Пропонується наступний комплекс таких форм:

1. продаж ліцензій і патентів;

2. залучення промислових підприємств до досліджень в державних НДІ з подальшим наданням промислової власності;

3. створення державно-приватних підприємств і консорціумів по сумісному впровадженню результатів вже закінчених НДДКР, виконаних за рахунок державного фінансування;

4. створення на промислових підприємствах науково-технічних центрів, що працюють по комплексних дослідницьких програмах, спільно керованих і таких, що фінансуються;

5. створення в рамках державних НДІ госпрозрахункових підрозділів, розробок, що займаються впровадженням, в кооперації з промисловими підприємствами.

Комбінування форм, що рекомендуються, повинне здійснюватися з урахуванням особливостей конкретних технологій. Можна виділити наступні їх види: результати фундаментальних НДР, впровадження яких може привести до появи базисних нововведень, аналогічні результати прикладних НДР, перед конкурентні цивільні технології, конверсійні цивільні технології, технології подвійного призначення. Зрозуміло, цінність кожного з перерахованих видів різна. Неоднакові також можливі наслідки їх впровадження.

Важливим питанням передачі технологій є створення інформаційної інфраструктури, покликаної обслуговувати цей процес. Ця інфраструктура повинна забезпечувати розповсюдження інформації про передавання технології, а, крім того, містити елементи біржового (аукціонного, тендерного) характеру, що дозволяють здійснювати торгівлю технологіями, а в окремих випадках сприяти їх конкурсному розповсюдженню.