Харишин В.В.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Вплив Податкового кодексу України на стан надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів

Місцеві податки і збори є важливим джерелом формування доходів місцевих бюджетів, оскільки саме за фактичним обсягом місцевих податків і зборів можна робити висновки щодо фінансової спроможності регіону. Проте, динаміка та стан надходження коштів до місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) свідчить про їх низьку питому вагу у загальних надходженнях доходів місцевих бюджетів.

Так, в результаті внесених змін місцеві бюджети виявилися позбавлені таких вагомих джерел надходжень, як комунальний податок, податок з реклами та ринковий збір. Вони складали 70-80 % у структурі місцевих податків та зборів, зокрема ринковий збір – до 66,7 %, особливо у містах із достатньою кількістю торгівельних площ.

Частково проблеми, пов’язані із роллю місцевих податків і зборів у фінансовому забезпеченні повноважень органів місцевого самоврядування, а також механізмом їх справляння, розглядались у працях вчених-економістів Біленчука П.Д., Буковинського С.А., Василика О.Д., Вишневського В.П., Геєця В.М., Данілова О.Д., Кириленко О.П., Кравченка В.І., Кульчицького М.І., Луніної І.О., Огонь Ц.Г., Опаріна В.М., Павлюка К.В., Пасічника Ю.В., Піхоцької О.М., Сунцової О.О., Тарангул Л.Л., Чугунова І.Я., Юрія С.І. та ін.

Прийняття Податкового кодексу України [1] викликало як ряд позитивних змін, так і негативні фактори в оподаткуванні.

Із 14 місцевих податків і зборів у кодексі передбачено 5, зокрема: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; збір за місця для паркування транспортних засобів; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; туристичний збір; єдиний податок.

Позитивними наслідками, що впливають на збільшення дохідної частини місцевих бюджетів, є:

- скорочення кількості місцевих податків і зборів;

- впровадження податку на нерухомість. Очікувані надходження до місцевих бюджетів від запровадженого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є мізерними, оскільки базою його оподаткування визначено лише житлову нерухомість. При цьому зменшено податок для квартир –на 120 кв.м., для житлового будинку –на 250 кв.м., тобто майже вся нерухомість цієї категорії. Тому, запровадження в існуючому вигляді податок на нерухоме майно буде не дуже неефективним і незначним фінансовим ресурсом для місцевого самоврядування, а тому його адміністрування все ще вимагає змін;

- віднесення до місцевих податків і зборів єдиного податку та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. До складу місцевих податків і зборів передано податки, що належали до загальнодержавних, але згідно з Бюджетним кодексом та законами України про Державний бюджет на відповідні роки зараховувалися до суми доходів місцевих бюджетів (єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності). Податковий кодекс України [1] фактично відновив сплату готельного збору (скасованого з 1.01.2004 р.), об’єднавши його з курортним збором, впровадивши справляння туристичного збору;

- заміна збору за паркову автотранспорту на збір за місця для паркування транспортних засобів, та відповідно, визначення нового об’єкту оподаткування;

- заборона місцевим радам надавати індивідуальні пільги;

- визначено статус податкового агента та його відповідальність за стягнення місцевих податків і зборів;

Переважна частина місцевих податків і зборів (4 із 5) переведена на сплату безпосередньо їх платником, а не податковим агентом, як це було раніше. Відтепер через посередництво податкового агента сплачується лише туристичний збір. Це суттєве вдосконалення законодавства, яке значно спрощує адміністрування місцевих податків і зборів, позитивно впливає на податкову дисципліну платників податків і на надходження платежів до місцевого бюджету [2].

Найбільш суттєвими недоліками оподаткування місцевими податками і зборами в Україні є:

- незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів;

- вузький перелік місцевих податків і зборів, а саме такий, що не дає можливості оподатковувати у складі місцевих податків і зборів такі об’єкти оподаткування, як природні ресурси та доходи громадян;

- відсутність самостійних прав у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на їхній території власних місцевих податків і зборів;

- відсутність взаємозалежності між рівнем громадських послуг, які надаються на певній території, з податковими зусиллями населення;

- зволікання із запровадженням суто місцевого податку – на нерухоме майно;

- нерозвиненість податків, які відображають політику органів місцевого самоврядування;

- відміна таких платежів, як ринковий збір, який займав основну питому вагу в надходженнях місцевих податків і зборів.

Підсумовуючи викладене, оскільки вплив Податкового кодексу України [1] на стан надходжень до місцевих бюджетів є незначним та не здійснив значного перевороту в структурі надходжень місцевих бюджетів на предмет збільшення надходжень по місцевих податках та зборах, існує гостра необхідність внесення змін щодо розширення переліку місцевих податків та зборів, щодо об’єктів та бази оподаткування ними, надання можливості органам місцевого самоврядування регулювати ставки. Необхідно, щоб місцеві податки стали найвагомішим дохідним джерелом у місцевих бюджетах, яким вони є в розвинених демократичних країнах [3, с. 184]. Необхідно внести такі зміни до законодавства, згідно з якими місцеві податки та збори займали б левову частку в доходах місцевих бюджетів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гривнак К. Спрощена система оподаткування для юридичних осіб [Текст] / Гривнак К.// Вісник податкової служби України. – 2012. - № 1.

2. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua.

3. Синцова О.О. Місцеві фінанси. Навчальний посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2005., - 387 с.