Кисельова С.Ю.
науковий
керівник: д.к.н.,проф Головінов О. М.,
Донецький національний університет
економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського
Антимонопольна політика України на
сучасному етапі
Актуальність антимонопольного законодавства сьогодні є
безперечною, оскільки щодо його порушення постійно проводяться справи, деякі з
яких набувають неабиякого розмаху. Необхідність постійного вдосконалення цього
законодавства пояснюється тим, що фірми-порушники знаходять щоразу нові шляхи,
щоб зробити свої антиконкурентні дії або монопольне становище законними.
Антимонопольна
політика держави є ключовим елементом підвищення конкурентоспроможності національних
компаній у всіх сферах економіки.
Саме умови взаємодії
господарюючих суб'єктів і їх
відносні розміри в сучасній ринковій економіці визначають схильність до інвестицій та інновацій.
Антимонопольна політика прямо впливає
на соціально-економічний
розвиток країни: обсяги виробництва
продукції; продуктивність праці; ціни, прибуток підприємств і їх податкові відрахування; обсяги інвестицій; темпи економічного зростання; конкурентоспроможність
господарюючих суб'єктів на глобальних ринках. Крім того, конкурентні правила повинні
застосовуватися таким чином, щоб стимулювати
як підвищення добробут споживачів, так і
ефективний розподіл ресурсів з обмеженим
доступом, а також забезпечувати економічне зростання в цілому, рішення соціальних
та інших проблем.
В Україні
єдиною монопольною службою держави, крім самої держави, є Антимонопольний
комітет України. Діяльність антимонопольного комітету
України заснована на законних засадах,
гласності, захисту прав суб'єктів господарювання та на засадах їх рівності перед законом та пріоритету прав споживачів.
У 2012 році Антимонопольний комітет України
(АМКУ) значно активізував свою роботу на всіх напрямках. Так, протягом 2012
року органи Комітету розглянули понад 6,5 тис. заяв і клопотань з приводу
порушень конкурентного законодавства. Це на 37% більше, ніж у 2011 році. За
результатами розгляду справ та надання рекомендацій органи Комітету припинили
понад 5,8 тис. порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
За попередніми
даними, розмір накладених штрафів на порушників конкурентного права у 2012 році
перевищив 687 млн. грн., що в 9 разів більше, ніж у 2011 році. Сума сплачених
до державного бюджету штрафів у минулому році збільшилася в 1,7 рази. Як
підкреслив Голова Комітету, економічний ефект припинених Комітетом порушень
перевищив 1,2 млрд. грн. [2]
В умовах ринкової трансформації економіки України питання захисту
конкуренції, недопущення зловживання ринковою владою монополістичних структур є
особливо актуальним.
Необхідно підкреслити, що антимонопольна політика
України спрямована не проти великих виробництв, а проти
монополістичних тенденцій, проти штучного обмеження конкуренції.
На думку спеціалістів, для нашої країни питання антимонопольної політики є
надто новим та незвичним. Сьогодні надмірний рівень монополізації не тільки
зберігся з минулих років, а й певною мірою навіть збільшився, оскільки держава
протягом останніх років, послабивши контроль за виробником, своєчасно не
впровадила механізм його обмеження шляхом створення умов і підтримки
конкуренції.
Основним змістом сучасного етапу антимонопольної політики в Україні є
захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності
функціонування існуючих конкурентних відносин. Це призвело до трансформації
антимонопольної політики держави у конкурентну політику, а антимонопольного
законодавства – в конкурентне законодавство, тобто систему заходів держави щодо
створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних
відносин i конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної
конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних
інтересів підприємців i споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових
відносин, створення конкурентоспроможного вітчизняного виробництва.
В Україні на сьогодні створено законодавчу базу й органiзацiйні засади
здійснення ефективної державної конкурентної політики і тому питання з
обмеження монополізму, підтримки та розвитку економічної конкуренції мають бути
й надалі важливим елементом економічної політики держави.[1]
В українському законодавстві існує
дуже багато прогалин і недоліків, які можна було б усунути, просто
проаналізувавши джерела антимонопольного законодавства інших держав. Однією з
таких прогалин є майже нерозвинуте законодавство щодо монополій у міжнародній
торгівлі. Тобто антимонопольне законодавство розвинутих країн світу поширюється
на компанії самої країни та іноземні компанії, діяльність яких має прямий,
суттєвий і передбачуваний у недалекому майбутньому вплив на комерцію цієї країни.
Антиконкурентна дія територіально може відбуватися як у певній країні, так і за
її межами. Якщо така дія відповідного ринку не стосується, то, як правило,
жодних дій стосовно такого порушника не відбувається. Це мотивується тим, що
інші країни мають свої антимонопольні органи, які зобов’язані за цим стежити.
Таким чином, можна
стверджувати, що в
Україні на сьогоднішній
день антимонопольна політика в цілому спрямована не
проти монополій, а проти зловживання монопольним становищем на
ринку. Основне завдання антимонопольної
політики України не
в захисті інтересів окремих
конкуруючих підприємств, а в застереженні
погіршення умов конкуренції. Отже, питання обмеження монополізму, підтримки і розвитку
економічної конкуренції мають бути
й у подальших
найважливішим елементом економічної
політики держави.
Література
1.
Економічна теорія: Політекономія :
підручник / [за ред. В.Д. Базилевич]. – 6-те вид., переробл. і доп. – К. :
Знання-Прес, 2007.