К.е.н., доцент Даценко Г.В., Латушко І.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Контроль за нарахуванням і сплатою акцизного податку

Акцизний податок є одним із різновидів непрямих податків на споживання окремих видів товарів (продукції) визначених як підакцизні, що включаються до ціни таких товарів (продукції) [1].

Стратегічна орієнтація зовнішньоекономічної політики України на інтеграцію до світового співтовариства сприяє зростанню кількості національних підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, та іноземних суб’єктів господарювання, які діють на території нашої держави. Від їх ефективної діяльності залежить рівень надходжень до державного бюджету. А це, в свою чергу, тісно пов’язане з налагодженням механізму нарахування і справляння податків від здійснення зовнішньоекономічних операцій та валютного контролю у сфері зовнішньої торгівлі товарами та послугами.

При деталізації видів платників акцизного податку виокремлюються групи резидентів і нерезидентів. У цьому випадку кожен із зазначених видів платників, що диференціюються залежно від характеру діяльності, пов’язаної з

операціями з підакцизними товарами, можна розмежувати на резидентів і нерезидентів, що виготовляють чи ввозять на митну територію України підакцизні товари або продукцію. Така диференціація вкрай необхідна, тому що поділ виробників підакцизних товарів на групи базується в цьому випадку на відмінних податкових режимах. Якщо резиденти України діють відповідно до загального податкового режиму, відчуваючи загальний рівень податкового тиску, поведінка яких регулюється нормами національного податкового законодавства, то податковий режим нерезидентів передбачає змінений рівень податкового тиску, корегування їхнього статусу цілим рядом міжнародних угод з оподаткування.

За характером діяльності пов’язаної з операціями з підакцизними товарами платників акцизного податку умовно можна класифікувати на імпортерів та виробників підакцизних товарів. Специфікою регулювання кола платників акцизного податку щодо товарів ввезених на митну територію, є безумовна кореспонденція податкового й митного законодавства. Своєрідним варіантом зобов’язаної особи при виконанні податкового обов’язку з акцизу є декларант - особа яка переміщає товари й транспортні засоби, або митний брокер як посередник, що робить від власного імені операції з митного оформлення [2].

Контроль за цільовим використанням товарів, оформлених у митному відношенні з метою вільного використання на митній території України, здійснюється податковими органами. У разі виявлення під час документальної перевірки податковим органом факту нецільового використання суб’єктом підприємницької діяльності товарів або факту заниження суми податкового зобов’язання, заявленої цим суб’єктом у податковій декларації, податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника за кожним з податків і застосовує штрафні санкції та пеню.

Інформація про такі факти надсилається податковим органом, який проводив перевірку, до митного органу, що здійснив митне оформлення цих товарів, для подальшого застосування до порушника санкцій, передбачених Митним та Податковим кодексами України[3].

Якщо митним органом виявлено, що встановлена імпортером у декларації максимальна роздрібна ціна на підакцизні товари менша митної вартості таких товарів з урахуванням ввізного мита, він у термін, що не перевищує двох робочих днів з моменту митного оформлення підакцизних товарів, письмово інформує Держмитслужбу України та Державну податкову адміністрацію України про факт митного оформлення підакцизних товарів. В інформації зазначаються реєстраційний номер декларації, дата її прийняття Держмитслужбою, а також відомості про суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, номер та дату оформлення вантажної митної декларації. У разі використання під час митного оформлення з метою вільного використання на митній території України товарів, які були ввезені з-за меж митного кордону України або з територій спеціальних економічних зон, податкових пільг, що надаються законодавчими актами України за умови цільового використання таких товарів, платник податків має надавати митним і податковим органам у порядку та в строки звіти про напрями використання таких товарів.

Податкові органи здійснюють контроль за: своєчасністю, достовірністю, повнотою визначена своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов’язань та погашенням їх чи податкового боргу за операціями з продажу на митній території України товарів, попередньо ввезених на митну територію України; наявністю марок акцизного податку під час реалізації таких товарів на митній території України[4].

У зазначеному порядку вказано, що у термін, що не перевищує двох робочих днів з моменту прийняття Держмитслужбою України Декларації про встановлені імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, на які встановлено ставки акцизного податку у процентах до обороту з продажу, Держмитслужба України передає копію цієї декларації до Державної податкової адміністрації України із відміткою про дату її прийняття та реєстраційний номер прийнятої декларації.

Література:

1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2275-VI // Голос України.– 2010.– № 229-230.– 4 грудня.

2. Податковий кодекс України: постатейний коментар: у 2 ч. / Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенка, О.А. Лукашев та ін.; за ред. М.П. Кучерявенка. – Х. : Право, 2012. – Ч. 2. – 1128 с.

3. Глущенко В. В., Риженко І. Є. Вектори розвитку податкового аудиту в Україні // Фінанси України.– 2011.– № 1.– С. 59 – 63.

4. Тимченко О. М. Ефективність податкового аудиту в Україні // Економіка і держава : науково-практичний журнал. – 2010.– № 3.– С. 19 – 22