Дибченко О.І.

Науковий керівник: Мелентьєва О.В.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

Роль Швейцарії в світових фінансах

Роль Швейцарії як світового фінансового центру загальновідома. Швейцарія один з найважливіших фінансових центрів світу. Її банківська система значно перевищує обсяг, необхідний для внутрішніх угод. Крім того, Швейцарія відіграє важливу роль на світовому ринку страхових послуг, особливо у сфері комерційного страхування. Деякі провідні швейцарські страхові компанії більше половини свого доходу отримують від операцій на зовнішньому ринку.

Метою цієї статті є визначення ролі Швейцарії в світових фінансах. Завдання даної роботи - показати історію становлення швейцарських фінансових інститутів, фінансових ринків та фінансових інструментів, провести порівняльний аналіз парадигми розвитку банківської системи в Швейцарії і світі, а також показати парадоксальність щодо пізнього становлення швейцарської банківської системи і унікальність ролі Швейцарії в сегменті ексклюзивних банківських послуг (private banking) на сучасному етапі розвитку світової фінансової системи.

Протягом двох століть фахівці намагаються відповісти на питання, що виділяє Швейцарію на тлі інших світових фінансових центрів, чому саме Цюріх вважається раєм для багатомільйонних статків. Отже, до науковців, що займалися даною проблемою можна віднести П. Нобеля, Л. Красавіну, К. Біндемана, Юн С. Пака та інших.

Ще в 1866 р. К. Хілті, професор міжнародного права в м. Берні, передрікав Швейцарії особливу роль: "В епоху великих національних держав маленька Швейцарія цілком має шанс на те, щоб грати не останню роль на європейській арені." Значним "може бути не тільки держава, що володіє великою армією або крупної територією. Швейцарія може самоствердитися, якщо вона, не наслідуючи великим державам, стане проводити власну політику "[1, С.17].

Про міжнародне значення Швейцарії як фінансового центру можна судити і по тій критиці з-за кордону, яка служить проявом інтенсивної конкурентної боротьби між світовими фінансовими центрами. Успіхи Швейцарії намагаються зводити здебільшого до існуючих тут рамковим умовам в нормативно-правовій та податковій сферах і, зокрема, до принципу таємниці банківських вкладів. Однак цього пояснення недостатньо. Тут безсумнівно взаємодія багатьох складових (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка економічних показників Швейцарії і зони євро за 2010-2012 рр., %

Швейцарія				Зона євро
	2010	2011	2012	2010	2011	2012
ВВП	1,7	1,5	1,8	2,0	1,6	2,0
Інфляція	0,8	1,2	1,1	2,1	1,9	1,6
Безробіття	3,9	3,7	3,4	8,9	8,9	8,9

Штефан Бумбахер, професор економіки Базельського університету, в якості ключових конкурентних переваг Швейцарії на світовій арені називає її центральне географічне положення і традиційний надлишок капіталу. На його думку, характеристики людського капіталу - прагматизм і матеріальність устремлінь, обережність і консерватизм, індивідуалізм і егалітаризм, міжнародна відкритість, стриманість, також дозволяють Швейцарії підтримувати образ зберігача банківських таємниць.

Додатковими чинниками успіху Ш. Бумбахер вважає особливості політичного і правового простору Швейцарії - політичну, соціальну та економічну стабільність, твердість валюти, помірне податкове навантаження, таємницю банківських вкладів [2, С.35]. Все це відіграло важливу роль у формуванні фінансової системи Швейцарії.

Для аналізу країни як фінансового центру пропонуємо використовувати наступний алгоритм:

• місце країни в світовому співтоваристві;

• відносна стійкість економіки і політичної ситуації;

• конфіденційність банківських операцій;

• стабільність законодавства;

• розвинені банківська система і фондова біржа;

• інтернаціоналізація діяльності банків;

• помірність оподаткування;

• низькі процентні ставки по позиках;

• зручне географічне положення;

• кілька офіційних мов.

Швейцарія - високорозвинута індустріальна країна з прогресивними наукомісткими галузями експортної орієнтації, величезною сферою послуг. Її специфікою є висока конкурентоспроможність не масових, а дорогих першокласних товарів, забезпечених надійним післяпродажним обслуговуванням. Вона займає перше місце в світі з експорту годин, друге-обладнання по переробці паперу, четверте-обладнання для текстильної і харчової промисловості. Країна виробляє 10% споживаних у світі медикаментів. Вона знайшла свою нішу в "невидимому" експорті - у сфері консультацій з управління, страхування, туризму, банківських послуг.

Одиницею грошових розрахунків у країні з 1848 р. є швейцарський франк. Рівень інфляції в порівнянні з іншими державами дуже низький (табл.1). Саме тому в Швейцарію прагнуть ті, хто розраховує зробити вкладення не на кілька років, а на кілька поколінь.

Швейцарські банки відомі своїми традиціями поваги до приватного життя. Правова гарантія банківської секретності закріплена в Конституції, Цивільному кодексі, Зводі обов'язків, частково в Кримінальному кодексі, а також в Законі про швейцарських банках від 1934 р. Секретність, дотримувана швейцарськими банками, і стабільність основ законодавства виняткові для сучасної фінансової системи.

У країні надзвичайно розвинений і відіграє важливу роль як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні ринок акцій. В останні роки велике значення придбав ринок акціонерного капіталу та похідних фінансових інструментів. Сталося це завдяки прийняттю загального федерального законодавства про біржі і злиття трьох найбільших бірж - Цюріхської, Женевської і Базельської - утворили Швейцарську фондову біржу.

Розширення спектру банківських продуктів позитивно відбилося на обсязі торгів.

Слід зауважити, що 55% клієнтів швейцарських банків - іноземці, в тому числі приватні (25%) і корпоративні (30%) вкладники. Майже 31.2% приватного майна представників всього світу знаходиться в управлінні швейцарських банків, тобто за даним показником Швейцарія випереджає провідні фінансові центри (%): Карибські острови -15,6, Лондон – 11,4, Люксембург – 11,4, Нью-Йорк - 10, Сінгапур – 7,7.

У країні налічується 147 іноземних банків. У свою чергу, 100 швейцарських банків у різних інституційних формах працюють за кордоном, в тому числі в офшорних зонах.

Ставка ПДВ (7,6%) - найнижча в Європі. Федеральний податок на прибуток – 7,8%, проте диференційовані кантональні і муніципальні ставки цього податку вище. Швейцарія підписала угоди про уникнення подвійного оподаткування більш ніж з 100 країнами.

Завдяки притоку іноземного капіталу і високій нормі заощаджень в Швейцарії низькі процентні ставки по позиках, що привертає банківських клієнтів-позичальників;

Зручне географічне положення - ще одна конкурентна перевага Швейцарської Конфедерації. Невипадково перші великі банки з'явилися в Женеві та Базелі - містах, найменш віддалених від Франції та Німеччини.

У країні офіційно використовуються чотири мови (німецька - 63.6% населення, французький - 20,4, італійський – 6,5, ретороманська - 0,5), п'ятим фактично стала англійська. Володіння кількома мовами сприяє безпосередньому спілкуванню банкірів з клієнтами.

Ще однією перевагою Швейцарії є більш висока, ніж в інших європейських державах, норму накопичення: експорт швейцарського капіталу став можливим завдяки тому, що обсяг внутрішніх заощаджень істотно перевищував рівень, необхідний для внутрішніх потреб .

Ще один фактор, благотворно вплинув на успіхи країни, у тому числі і в банківській справі, - національний характер, відмінні риси якого - витривалість і працездатність.

Швейцарське банківська справа - явище відносно недавнє: у нього не було власних попередників, яких можна було б порівняти з великими банківськими утвореннями італійських, нідерландських і німецьких торгових міст XV-XVII ст. Лише в середині XIX в. воно встало на ноги, досягло рівня міжнародного стандарту і нині по своїй діловій активності і ефективності займає провідне місце в світі.

Відповідь на питання про причини щодо пізнього розвитку банківської справи необхідно шукати в специфіці економічного розвитку, ринковому співвідношенні грошей і капіталу первинних структур. У зв'язку з цим деякі дослідники виділяють три сфери попиту на банківське обслуговування, які пояснюють вельми пізнє становлення Швейцарії як світового фінансового центру: надання кредитів; пропозицію фінансових майнових вкладень; полегшення системи розрахунків [3, С.11].

Аналізуючи тенденції розвитку Швейцарії як фінансового центру в XX-XI ст., слід відзначити, що, крім вільних позикових капіталів, активізації світових фінансових центрів сприяють розвинена кредитна система, пільгове податкове та валютне законодавство, існування ринку золота[4,С.65] (табл. 2).

Таблиця 2

Структура кредитної системи Швейцарії

	Число	Активи
		млрд.шв.фв.	%
Кантональні банки	24	343	10,7
Гроссбанки	2	2,198	68,8
Регіональні банки	78	86	2,7
Інші фінансові інститути	226	567	17,8

Всіма цими умовами володіє Швейцарія. Розглянемо їх докладніше. Так, кредитна система Швейцарії розвивалася за тими ж законами, що і в інших країнах.

В наш час в Швейцарії склалася кредитна система, яка характеризується надзвичайно розгалуженою мережею. Вона включає в себе кантональні банки, гроссбанки, регіональні банки та інші фінансові інститути. У країні функціонують 2.7 тис. банківських установ, або один на 1.2 тис. жителів (у Японії та Великобританії - на 4 - 5 тис.).

Серед банків, що здійснюють особливі операції, слід виділити Швейцарський національний банк - центральний емісійний банк, створений в 1907 р. Це - акціонерне товариство. Серед його акціонерів інші банки та фізичні особи. У 1912 р. він отримав право регулювати кредитну політику інших банків, зберігати національні золоті запаси і служити установою для взаємних розрахунків всієї країни. Діяльність ШНБ регулюється федеральним законом, прийнятим у грудні 1953 р.

Домінуюче положення в експорті, імпорті та реекспорті капіталів, в операціях із золотом і валютою займають великі комерційні банки - гроссбанков, або "цюріхські гноми". Спочатку це була трійка, куди входили United Bank of Switzerland, Swiss Bank Corporation, Credit Suisse. Однак в 1995 р. перші два банки об'єдналися, в результаті чого виник UBS AG.

Володіючи порівняно невеликим власним капіталом, "цюріхські гноми" через систему участей контролюють активи, що перевищують ВВП країни. Сильні позиції цих банків у Швейцарському об'єднанні банкірів, тісні стосунки з провідними промисловими монополіями забезпечують їм значний вплив на політику уряду.

Гроссбанков універсальні. Вони здійснюють всі види банківської діяльності. Основна частка прибутку припадає на операції з іноземною валютою і дорогоцінними металами, управління портфелями цінних паперів.

Кантональні та регіональні банки в основному працюють з місцевими вкладниками і спеціалізуються на традиційних банківських операціях - кредитуванні та розрахунково-касовому обслуговуванні. Велика їх частина належить державі, а частина організована у формі товариств. Але незалежно від форми власності їх ринок носить локальний характер. Найчисленнішою (понад 1 тис.) є група позичкових кас (Darlehenkasseri), організованих по німецькій системі Reiffesen і тому званих Райффайзеновскімі.

Причина непопулярності Швейцарії як кредитора полягає в тому, що її банки більшою мірою орієнтовані на "невидимий експорт" - надання консультаційних послуг.

Одна з найбільш важливих і прибуткових сфер діяльності швейцарських банків - управління активами. На неї припадає 50% ВВП, створюваного у всьому банківському секторі, і така ж частка робочих місць. По частині податків цей сегмент дає всі 70% [5, С.44]. Згідно з рядом оцінок, більша частина активів, що належать приватним іноземним клієнтам і знаходяться на депозитах в Швейцарії, не охоплена контролем фіскальних органів в країні проживання інвесторів. Цим пояснюється той тиск, який чиниться на Швейцарію у відношенні прийнятого тут режиму банківської таємниці.

Таблиця 3

Значення банків для економіки Швейцарії за 2011 р

	ВВП				Податки
	млрд. шв.фр	%	тис.	%	млрд. шв.фр.	%
Швейцарія в цілому	434,6	100	3177	100	59,7	100
Фінансовий сектор	62,9	14,5	177,9	5,6	5,1	8,6

Зростання фондового і боргового ринків, які служать основними джерелами прибутку заможних фізичних осіб та основних користувачів даного банківського продукту, протягом останніх десяти років призвів до того, що комерційні банки управляють майном вартістю 30 трлн. дол по всьому світу, більше 10% яких знаходяться під управлінням трьох банківських інститутів - UBS, Citigroup і Merrill Lynch [6, С.13].

Банківська галузь Швейцарії має визначальне значення для національної економіки. Банківський сектор важливий і як джерело надходження податків.

Швейцарські банки діють в умовах невеликого, але відкритого народного господарства, а тому зв'язку за межами національних кордонів мають життєво важливе значення. Це важливо і тому, що інституційні бар'єри на шляху надання транскордонних фінансових послуг поступово знімаються. Наслідком цього стала експансія швейцарських банків на різних національних ринках Європи (наприклад, програма UBS "European Wealth Management Initiative", або "Європейська ініціатива з обслуговування великого приватного капіталу", орієнтована на ринки Великобританії, Франції, Німеччини, Італії та Іспанії) [7, С.21].

Про роль Швейцарії як фінансового центру говорить високий ступінь залученості Швейцарії в міжнародні фінансові ринки і наявність значних капіталовкладень за кордоном. Угоди, що здійснюються за кордоном, включають операції як з клієнтами-нерезидентами, так і з банками.

Сприятливим чинником є і ліберальне валютне законодавство. Право не публікувати звітів про значної частини банківських операцій, необмежено ввозити і вивозити валюту та золото сприяли зростанню привабливості Швейцарії як світового фінансового центру.

Таким чином, Швейцарії вдалося завоювати панівне становище як у галузі міжнародних фінансів, так і в сфері індивідуального банківського обслуговування завдяки таким особливостям та перевагам, як:

• політична і фінансова стабільність;

• стійкість національної валюти;

• нейтралітет, який робить неможливим закриття банківських рахунків з політичних причин і не допускає таких заходів, як виконання Закону про ворожої власності;

• банківська секретність;

• географічно вигідне положення (в центрі Європи);

• правова система, організована простіше, ніж, наприклад, в США;

• добре підготовлені кадри (з володінням кількома мовами).

Перераховані фактори характерні для багатьох країн, проте мало де вони проявляють себе з такою повнотою.

Економіка Швейцарії ніколи не була настільки обширною, щоб природним чином зробити країну центром міжнародної торгівлі і фінансів. Тим часом фундаментальні політичні й економічні чинники, а саме: високий ВВП, низька інфляція, активний зовнішньоторговельний баланс, стабільна держава і універсальна банківська система - зробили швейцарський фінансовий ринок одним з найбільш привабливих у світі. Існує достатньо держав, в чиїй економіці і політиці проявляються схожі риси. Однак тільки Швейцарія так довго зберігає всю їх сукупність.

Література

1) Цит. по: Петров І. Нариси історії Швейцарії. М., 2009. С. 6.

2)Nobel P. Swiss Finance Law and International Standards. Berne, 2010. P. 10.

3) Журнал "Швейцарський погляд / Swiss Vision", № 6-7, вересень 2011.

4) Девід Фейрлемб. Швейцарія: прощай, ілюзії! - Журнал «Bussines Week», № 32, 2012.

5) International Monetary Fund. Statistical Appendix, September 2011.

6) Swiss National Bank. Banks in Switzerland 2010. Report 38a “Holdings of securities in bank custody accounts, by domicile of custody account holder, business sector”. - http://www.snb.ch/en/iabout/stat/statpub/bchpub/stats/bankench

7) http://media.swissre.com/documents/AR2010_Financial_Report_EN.pdf