студентка спеціальності «Фінанси і
кредит»
Львівський національний університет імені Івана Франка
Системи
масових платежів в Україні під впливом глобалізаційно-інтеграційних процесів
Фінансова глобалізація є наслідком і
складником економічної інтеграції, яка досить інтенсивно розвивалася, починаючи
з другої половини ХХ ст. Посилення процесів глобалізації, взаємодія
національних фінансових систем між собою та їх включення до світової фінансової
системи приводять до поглиблення процесів інтеграції національних платіжних
систем і систем розрахунків до світової економіки.
На території України
функціонує 23
міжнародні системи переказу коштів, створені нерезидентами. Учасниками таких
систем є близько 150 банків України, ПрАТ "Українська фінансова
група" та національний оператор поштового зв’язку – УДППЗ
"Укрпошта" [3].
Функціонування систем
переказу коштів в Україні має як переваги, так і недоліки.
Перевагами є:
- можливість зручного, доступного та швидкого переказу
коштів фізичній особі через платіжну систему;
- відсутність додаткових витрат часу на відкриття рахунку
(достатньою є наявність паспорта);
- захищеність переказу коштів.
До недоліків належать:
- недосконалісь законодаства;
- труднощі переказів через підвищені стандарти
фінансового моніторингу;
- труднощі, повязані з конвертацією валюти;
- непрофесійність банківських працівників.
Системи масових платежів в Україні не
можуть бути ефективним без належного функціонування системи Інтернет-платежів,
які виконують важливі соціально-економічні функції: акумулювання і прискорення
оборотності коштів, скорочення суспільних витрат, стимулювання розвитку
електронної торгівлі, регулювання грошового обміну.
Реальний річний обіг переважної більшості
популярних інтернет-магазинів в Україні перевищує 1 млн. дол. США. Очевидно
тому Україна демонструє вельми високі темпи здійснення електронних угод та
операцій — 40—50 % на рік. Водночас ринок електронної торгівлі поки що є
непрозорим і практично недоступним для фінансово контролюючих органів. Відчутною
проблемою платіжно-розрахункових операцій стали грошово-електронні махінації [1, с. 114 – 115].
Сьогодні
платіжно-розрахункова система перебуває в такому стані, коли класична
банківська система роздрібних платежів, яка базується на використанні платіжних
карток, невдовзі зіллється з альтернативними (принципово не банківськими)
електронними платіжними системами. Так, мобільні інтернет-оператори вже
створили альтернативну платіжну систему, яка за ефективністю перевищує
карткову. Набуває нових ознак “мобільний банкінг”. У банківській сфері можливим
є доступ з мобільного телефону до банківського рахунку. Водночас інноваційні
здобутки відкривають якісно інші можливості. На місце звичного розуміння
“мобільного банкінгу” приходить більш сучасне його застосування. Це, зокрема,
злиття (поєднання) мобільного банкінгу та електронних грошей. Таким чином, у
цій моделі банківський рахунок стає непотрібною ланкою [1, c.115].
Для удосконалення систем
масових платежів в Україні доречно перейняти досвід західноєвропейських країн.
Відповідно до Директиви про
платіжні послуги, прийнятої Європейським парламентом 24.04.2007 р., була
утворена Єдина платіжна зона євро (Single Euro Payment Area) – SEPA. Банки
Європи сьогодні розглядають варіанти побудови у рамках SEPA суверенної
пан-європейської системи банківських платіжних карток, яка б, зокрема, давала
змогу не сплачувати іноземним компаніям комісійні за обслуговування операцій у
межах Євросоюзу [4, с.32].
Проектом SEPA передбачено
застосування в усіх країнах ЄС єдиних платіжних інструментів (схем) – зокрема
таких, як платежі з банківського рахунку, пряме дебетування рахунку, принципи
роботи з платіжними картками та управління готівкою.
Єдині вимоги функціонування
платіжних карток у SEPA Cardframework (SCF) визначені специфікаціями EMV
(Eurocard-Mastercard-Visa), де зазначено, що підвищення рівня безпеки картки
повинні мати замість магнітної смуги електронний чіп у комбінації з пін-кодом.
Платіжні картки повинні обслуговувати на всій території ЄС, у всіх банкоматах і
POS-терміналах. Трансакції повинні опрацьовувати всі процесингові компанії
незалежно від того, в якій країні ЄС емітовано картку і де її використовують як
платіжний засіб [2, c. 41].
Щоб створити конкурентні
умови та протидіяти дуополії платіжних систем VISA та MasterCard на
європейському картковому ринку, а також на виконання рекомендацій регулятивних
органів Євросоюзу шість провідних національних систем європейських країн
об’єднались, утворивши альянс “Euro Alliance of Payment Schemes s.c.r.l.
(EAPS)” [4, c. 34]. Не може залишатись осторонь цих процесів і Україна.
Глобалізаційні тенденції
розвиваються таким чином, що все більш актуальним і одночасно близьким до
практичного вирішення постає завдання розробки концептуальних засад єдиного
національного платіжного простору (ЄНПП) для України. Системи масових платежів
повинні: по-перше, базуватися на сучасній законодавчо-нормативній базі, яка
визначає чіткі й зрозумілі правила для суб’єктів і учасників платіжної системи;
по-друге, передбачати можливість виникнення та забезпечувати своєчасне й
ефективне управління платіжними ризиками; по-третє, базуватися на сучасному
програмному забезпеченні та оптимальному інформаційному супроводженні, яке
максимально влаштовує користувачів; по-четверте, демонструвати й забезпечувати
високий рівень безпеки та операційної надійності, обов’язково включати резервні
механізми своєчасного завершення опрацювання платежів і здійснення розрахунків
упродовж операційного дня; по-п’яте, забезпечувати концентрацію на платіжних потребах
усіх учасників та користувачів, гарантуючи так загальноекономічний
відтворювальний процес; по-шосте, забезпечувати орієнтацію й базування всієї
інфраструктури платіжно-розрахункової системи на принципі найширшої доступності
широкого спектра належних послуг [1, с. 117].
Підсумовуючи викладене
вище, можемо зробити такі висновки:
1. Глобалізаційні та
інтеграційні тенденції зумовлюють стрімке нарощування кількості міждержавних
угод, які відчутно збільшують обсяги платіжно-розрахункових операцій, сприяють
розробленню та використанню спільних стандартів та правил щодо проведення
валютних переказів, платежів та розрахунків.
2. Реалізація концепції
ЄНПП забезпечить зменшення валютних платежів банків-учасників у міжнародні
платіжні системи; скорочення страхових депозитів банків-учасників, розміщених
на вимогу міжнародних платіжних систем в іноземних банках; формування сучасної
платіжної та розрахункової інфраструктури і підвищення надійності виконання
внутрішньодержавних операцій; прийняття зрозумілих та послідовних операційних
правил, що зумовлюють транспарентні відносини між банками-учасниками;
формування єдиного еквайрингового простору, що забезпечуватиме приймання карток
у всій торговельній мережі задля прискорення безготівкових розрахунків;
створення умов для консолідації діючих національних платіжних систем та
впровадження єдиного національного карткового бренда, що поширить частку
внутрішньодержавних карток в обігу; впровадження національної системи
моніторингу й оперативного припинення шахрайських операцій та передбачення
контролю за законністю платіжних операцій; впровадження нових національних
платіжних та інформаційних сервісів для покращання переказів з карткових
рахунків в одних банках на карткові рахунки в інших банках, автоматизації
запитів щодо залишків на карткових рахунків тощо; запровадження національних
систем клієнтського сервісу та VІР-обслуговування;
створення умов для організації за запитом банків каналів до міжнародних систем,
що можуть бути використані спільно всіма банками-учасниками.
3. На жаль, вітчизняна
платіжно-розрахункова система не прагне фінансувати інноваційні технології,
спрямовані на розроблення власних ефективних інструментів для проведення
платіжно-розрахункових операцій на міжнародному просторі. Понад 83 % всіх
емітованих в Україні карток належать зарубіжним платіжним системам — MasterCard Worldwide та
VISA International.
Замість того, щоб використовувати зарубіжні технології та програми і на цій
основі створювати національний інструментарій платежів та розрахунків, ми орієнтуємося
на використання зарубіжного готового продукту.
4. Безготівкові розрахунки
набули широкого використання в Україні, що призвело до скорочення поточних
витрат та прискорення часу доступу клієнтів до своїх вкладів, прискорення руху
грошових коштів. Досвід попередніх років показав позитивні тенденції щодо
перспектив розвитку безготівкових розрахунків в Україні.
Література:
1. Ковальчук
Т. Т. Сучасні платіжні системи / Т. Т. Ковальчук, В. С. Лук’янов. – К: Знання,
2010. – 190 с.
2. Крамаренко
Г. На шляху до єдиного європейського платіжного простору / Г. Крамаренко, С.
Левшаков // Вісник НБУ. – 2010. – № 10. – С. 40 – 44.
3.
Офіційна Інтернет-сторінка Національного банку України :
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua
4. Харченко
В. Банківські платіжні картки: передумови створення Єдиного національного
платіжного простору в Україні / В. Харченко, Р. Капралов // Вісник НБУ. – 2009.
– № 2. – С. 32 – 37.