к.е.н., доц. Ковтун Е.О., Юлія Гуменюк

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

експортно-імпортні операції україни на зовнішніх ринках

Анотація. В статті розглянуто об’єми та структуру зовнішньої торгівлі України з країнами світу. Досліджено зовнішньоторговельну діяльність України протягом періоду після набуття нею членства у СОТ. Зазначено головні напрями підвищення зовнішньоекономічної діяльності та пріоритети імпортної політики України.

Ключові слова: зовнішня торгівля, експорт, імпорт, Світова організація торгівлі, експансія, експортна квота, валовий продукт, економічна інтеграція.

Розвиток зовнішньої торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки будь-якої держави. Україна належить до країн із високою експортною квотою у валовому внутрішньому продукті. В середньому кожний третій український продукт або послуга реалізуються за допомогою зовнішніх економічних зв’язків, що відіграють помітну роль у національній економіці та істотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання, на створення конкурентного ринкового середовища і весь системний трансформаційний процес.

Підприємства, здійснюючи експортно-імпортні операції, повинні враховувати вплив чинників:

- зовнішні ринки пред’являють більш високі вимоги до товарів, їх упаковки, сервісу, реклами тощо;

- постійне вивчення більшої кількості інформації з різних джерел;

- гнучке використання комплексу маркетингових методів: вірного вибору збутової організації, вибору і використання різних методів стимулювання збуту, реклами тощо;

- враховувати вимоги та особливості діючого законодавства, міжнародні правила та ін.

Цілі статті – проаналізувати діяльність України на зовнішніх ринках, дослідити особливості інтеграції до світової економіки в умовах вступу до СОТ та визначити напрямки підвищення експортно-імпортної діяльності України.

Дослідженням особливостей експортно-імпортних операцій України займалися відомі вітчизняні та іноземні фахівці такі як: Ю. В. Макогон, Ю. Г. Козак, В. В. Козик, О. С. Власюк, А. Е. Буковинский, І. Михно, Ф.Моріса, Р.Вольфа та ін.

Об’єми та структура зовнішньоторговельних операцій стають особливо важливою темою у кризові та посткризові періоди. Стан балансу зовнішньої торгівлі є залежним від світових тенденцій розвитку економічних процесів та безпосередньо впливає на цілий комплекс показників в середині держави. Не є виключенням і економіка України, промисловість якої є орієнтованою на експорт та значною мірою залежна від імпорту [6, с.137].

За 2011р. експорт товарів склав 68409,8 млн.дол. США, імпорт - 82606,9 млн.дол. Порівняно з 2010р. експорт збільшився на 33,1%, імпорт - на 36%. Від’ємне сальдо становило 14197,1 млн.дол. (за 2010р. також від’ємне - 9337 млн.дол.). На формування негативного сальдо вплинули окремі товарні групи: палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки (-22913,4 млн.дол.), засоби наземного транспорту, крім залізничного (-4810,1 млн.дол.) та механічні машини (-3541,3 млн.дол.).

Обсяги експорту товарів до країн СНД в 2011 р. становили 38,3% від загального обсягу експорту, Європи - 27% (у т.ч. до країн Європейського Союзу - 26,3%), Азії - 25,9%, Африки - 4,9%, Америки - 3,7%.

Найбільші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації - 29% від загального обсягу експорту, Туреччини - 5,5%, Італії - 4,4%, Польщі - 4,1%, Індії - 3,3%, Китаю - 3,2% та Білорусі - 2,8% [4, 5].

Збільшився експорт товарів до усіх основних країн-партнерів: Китаю - на 65,6% (за рахунок поставок руд та концентратів залізних, органічних хімічних сполук, жирів та олій тваринного або рослинного походження), Індії - на 58,9% (за рахунок поставок жирів та олій тваринного або рослинного походження, чорних металів, добрив), Польщі - на 56,3% (за рахунок поставок чорних металів, руд та концентратів залізних, електричних машин), Російської Федерації - на 47,6%, Італії - на 26%, Туреччини - на 24%.

Основу товарної структури українського експорту складали чорні метали та вироби з них - 31,2% від загального обсягу експорту (збільшення на 28,4% проти 2010р.). Мінеральні продукти становили 15% (збільшення на 52,4%), механічні та електричні машини - 9,9% (збільшення на 19,2%), продукти рослинного походження - 8,1% (збільшення на 39,1%), продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості - 7,9% (збільшення на 54,9%), засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби - 7,1% збільшення на 49,3%), жири та олії тваринного або рослинного походження - 5% (збільшення на 29,8%).

Імпорт з країн СНД становив 45% від загального обсягу, Європи - 32,8% (у т.ч. з країн Європейського Союзу - 31,2%), Азії - 16,1%, Америки - 4,7%, Африки - 1,1%, Австралії і Океанії - 0,2%.

У загальному обсязі імпорту найбільші надходження здійснювались з Російської федерації - 35,3%, Німеччини - 8,3%, Китаю - 7,6%, Білорусі - 5,1%, Польщі - 3,9%, США 2 ,1%, Італії - 2,4% [4, 5].

За результатами табл.1 ми бачимо, що разом із зростанням обсягів експортно-імпортних операцій, імпорт в Україні в останні роки випереджає експорт, а їх різниця досягає часом 8% ВВП [6, с.137].

Необхідно зазначити, що Україна вже чотири роки перебуває членом СОТ, що в свою чергу відзначилось на її експортно-імпортній діяльності. У глобальному вимірі статус члена СОТ відкрив Україні нові інституційні можливості щодо поглиблення інтеграції до світової економіки, зокрема щодо участі у виробленні глобальних правил світової торгівлі, а також сприяв початку нового етапу співробітництва України зі стратегічними торговельними партнерами - Євросоюзом і країнами СНД. Ще до формального отримання Україною повноправного статусу члена СОТ, у 2008 р., почалися переговори про створення розширеної зони вільної торгівлі з ЄС (DCFTA). Базисом цієї угоди є зобов’язання України, зафіксовані в Угоді про приєднання до СОТ. Отже, членство України у СОТ сприяє євроінтеграції України та інтеграції до інших торговельних об’єднань, які розглядають правила СОТ як базові.

Таблиця 1

Зовнішньоторговельний баланс України в 2010-2011 роках (млн.дол. США)

Показники	Експорт		Імпорт		Сальдо
	2010	2011	2010	2011	2010	2011
УСЬОГО (товарів і послуг)	63164,6	82107,4	66189,9	88854,9	-3025,3	-6747,5
Країни СНД	24350,2	32407,9	27637,2	38374,9	-3287,0	-5967,0
Інші країни світу	38814,4	49699,5	38552,7	50480,0	261,7	-780,5
У т. ч. країни ЄС (27)	16240,6	21542,2	22124,7	29101,9	-5884,1	-7559,7
ТОВАРИ	51405,2	68409,8	60742,2	82606,9	-9337,0	-14197,1
Країни СНД	18740,6	26178,7	26697,4	37212,4	-7956,8	-11033,7
Інші країни світу	32664,6	42231,1	34044,8	45394,5	-1380,2	-3163,4
У т. ч. країни СС (27)	13051,9	17969,9	19101,2	25750,6	-6049,3	-7780,7
ПОСЛУГИ	11759,4	13697,6	5447,7	6248,0	6311,7	7449,6
Країни СНД	5609,6	6229,2	939,8	1162,5	4669,8	5066,7
Інші країни світу	6149,8	7468,4	4507,9	5085,5	1641,9	2382,9
У т. ч. країни ЄС (27)	3188,7	3572,3	3023,5	3351,3	165,2	221,0

Водночас приєднання України до СОТ дещо обмежує можливості автономної зовнішньоекономічної політики України на інших векторах економічної інтеграції. Наприклад, відсутність статусу членів СОТ у найбільш економічно розвинених країн СНД обмежує можливості щодо економічної інтеграції України у рамках ЄЕП і Митного союзу Росії, Білорусії та Казахстану. Таким чином членство у СОТ створило для України певні рамки, порушення яких призведе до додаткових витрат у разі порушення Україною взятих на себе зобов’язань.

Узагальнюючи результати економічної динаміки у період набуття Україною членства у СОТ зазначимо, що цей період характеризується початком нового етапу розвитку відкритої моделі національної економіки України, що знайшло відображення, передусім, у зміні структури торгівлі з її основними партнерами. В цілому, динаміка географічної структури торгівлі після вступу України до СОТ (з 2008 по 2011 рік) продемонструвала відмінні, порівняно з періодом економічного відновлення 2000-2007 рр., тенденції. Зокрема, у торгівлі товарами домінуючими залишаються два провідні географічні вектори: країни СНД та країни ЄС. При цьому, з-поміж всіх інших країн світу, у товарній торгівлі сформувався як важливий також азійський географічний вектор. У сфері торгівлі послугами спостерігається аналогічна ситуація, проте, окрім азійського вектору, вагомим також став північноамериканський напрямок [2].

Проте вплив членства СОТ на якісні характеристики зовнішньоекономічної позиції України є обмеженим, про що свідчать наступні чинники:

По-перше, приєднання України до Світової організації торгівлі практично не мало впливу на обсяги торгівлі з членами СОТ, зокрема з країнами ЄС. Питома вага європейського регіону у зовнішній торгівлі України поступово зменшувалася протягом 2008 - 2011 рр., що засвідчило:

1) уразливість торговельних партнерів з розвинутих країн до світової кризи,

2) певне вичерпання потенціалу сформованої моделі торгівлі Україна-ЄС (в основному ця модель сформувалася у період 2000-х років),

3) запровадження дискримінаційних обмежувальних процедур всупереч ліберальній доктрині СОТ,

4) наявність об’єктивних передумов до переорієнтації торговельних відносин національних господарюючих суб’єктів під час кризи на країни, які зберегли позитивну економічну динаміку та характеризувалися схожими рівнями економічного, технологічного розвитку та однаковим характером формування конкурентних переваг на міжнародних ринках; це стосується передовсім країн СНД (що не є членами СОТ).

В результаті Україна не отримала бажаних вигід від доступу на ринки розвинених країн, проте і не мала значних втрат, про які попереджали негативно налаштовані щодо СОТ експерти.

По-друге, чотири роки членства України в СОТ, фактично, зміцнили чинну зовнішньоторговельну модель України, що характеризується перевагами ресурсного характеру, доповнивши її позиціонуванням України на світових ринках як провідного постачальника сільськогосподарської продукції. Україна не зазнала суттєвого впливу щодо покращення структури експортної пропозиції: високий рівень товарної концентрації експорту не тільки знизився, але навіть дещо зріс; без змін залишилися також і відповідні індикатори низької диверсифікації та низької технологічності експорту. На даний час експортоорієнтована та малодиверсифікована модель національної економіки має відносно кращі показники, ніж, наприклад Російська Федерація (що є крупним постачальником на світові ринки енергетичної сировини та низки товарів, що конкурують з аналогічними українськими), та значно гірші показники, ніж конкуренти з країн, що розвиваються.

По-третє, сучасна зовнішньоекономічна позиція України має певний потенціал зростання, обумовлений значним скорочення експортоорієнтованого виробництва у 2009 році та залученням нових виробничих потужностей аграрного комплексу внаслідок проведення структурних реформ у галузі та зростання зовнішнього попиту на продовольство.

Потенціал членства в СОТ в аспекті експансії на зовнішні ринки практично вичерпано переважно через чинник протекціонізму та високої конкуренції на традиційних для України ринках. Водночас невикористаним потенціал членства в СОТ залишається в аспекті внутрішніх реформ: гармонізації законодавства, що відкриє доступ на ще закриті товарні ринки для українського експорту (актуально для ринків продовольства) та структурні та інституційні реформи, що сприятимуть інтенсифікації економічного розвитку країни.

По-четверте, прогнози, що передували вступу у СОТ, щодо впливу участі України в СОТ на розвиток національної економіки значною мірою не підтвердились через низку факторів, найбільш значним з яких був чинник фінансово-економічної кризи; номінально найбільшу вигоду у період набуття членства України у СОТ отримала аграрна галузь, експорт якої збільшився більш ніж вдвічі; водночас внесок лібералізації торговельного режиму за правилами СОТ виглядає менш значущим поруч з світовою продовольчою кризою та значним ростом попиту на продовольчі ресурси у світі [2].

Отже, аналізуючи стан зовнішньої торгівлі України, можемо зробити висновок, що головними напрямами підвищення здійснення експортно-імпортної діяльності підприємств України мають бути:

- створення потужного експортного сектору;

- залучення іноземних інвестицій на основі створення СП, інших форм спільного підприємництва з іноземним капіталом;

- лібералізація і поліпшення товарної структури імпорту;

- гнучка податкова, цінова, депозитна, кредитна, фінансова і валютна політика, що стимулює диверсифікацію експортно-імпортних операцій;

- сприяння заходів щодо інтеграції економіки в європейські і світові господарські об’єднання та організації [3].

Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішніх ринках великого значення набуває організація в країні ефективної системи сертифікації експортної продукції. Наприклад, як варіант, можна рекомендувати створення в країні державної інспекції з якості експортних товарів [1, с.221].

Крім того, серед пріоритетів у розвитку експортного сектору має стати агропромисловий комплекс, спрямований, у першу чергу, на країни СНД і партнерів із числа країн, що розвиваються. З цією метою необхідно розвивати виробництво в агропромисловому комплексі та забезпечити високу якість сільськогосподарської продукції, що відповідала б вимогам світових стандартів [3].

Отже, важливим напрямком підвищення ЗЕД є зміна товарної структури експорту товарів на користь високотехнологічних товарів. Сучасна структура ж експорту характеризується значної часткою експорту сировинних ресурсів та низькоякісних товарів. Серед пріоритетів імпортної політики України на перше місце необхідно поставити ввезення сучасної техніки і технології, ноу-хау, інжинірингових послуг для створення високотехнологічного виробництва та сфери послуг. Перспективи зміцнення ринку зовнішньоекономічних послуг вбачаються в розвитку ринку сучасних конкурентоспроможних технологій; просуванні науково-технічних розробок і наукомісткої продукції на зовнішній ринок, що включає маркетинг, рекламну і виставкову діяльність, патентно-ліцензійну розробку; залученні іноземних інвестицій; розвитку сприятливих умов для реалізації туристичних послуг, які повинні бути наближеними до світових стандартів.

Список використаних джерел

1. Акімова О.В. Проблеми зовнішньоекономічної діяльності та напрямки оптимізації експортно-імпортних потоків України / О.В.Акімова, А.В.Чепіга // Научный вестник ДГМА. – 2011. - №1. – С.215-222.

2. Баєва О.В. Розвиток зовнішньої торгівлі України в умовах її членства у СОТ / О.В. Баєва // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pips/2012/018.pdf

3. Голованенко Н.В.Особливсоті експортно-імпортних операцій підпримств України / Н.В. Голованенко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://s-journal.cdu.edu.ua/base/2008/v6/v6pp60-62.pdf

4. Експрес-випуск Державної служби статистики України «Зовнішньоторговельний баланс України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/express/expr2012/02_12/28.zip

5. Експрес-випуск Державної служби статистики України «Стан зовнішньоторговельного балансу України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/express/expr2012/03_12/53.zip

6. Небрат В.Г. Зовнішньоторговельний баланс, як показник економічної безпеки України / В.Г. Небрат // Вісник Донецького національного університету. – 2012. – Вип.1. – С.137-140.