Милян О.С.

Національний авіаційний університет, Україна

Адаптація бізнес-моделі вітчизняних авіакомпаній до європейського конкурентного середовища, як один з необхідних заходів в процесі інтеграції України та ЄС в сфері авіації

Для динамічного розвитку національної економіки, що є необхідною умовою інтеграції України та ЄС, необхідно адекватно реагувати на виклики глобалізації світового господарства та своєчасно і ефективно здійснювати структурні економічні зміни.

За умов підвищення складності ведення бізнесу та появи нових факторів впливу у глобальному бізнес-середовищі, більшість авіакомпаній повинні зосереджувати свої зусилля на формування збалансованої бізнес-системи, яка враховувала б інтереси споживачів, власників, партнерів, персоналу компанії та інших сторін.

Кожна авіакомпанія намагається обрати для себе найбільш адекватну бізнес-модель, тобто таку, яка відповідає її можливостям і дозволяє найоптимальнішим чином досягнути загальноорганізаційних цілей та, як наслідок, пройти процес євроінтеграції з понесенням найменших можливих втрат.

Адаптація авіакомпанії, як така, передбачає усвідомлення загроз та можливостей зовнішнього середовища, в даному випадку європейського ринку авіації, (збір та оцінку інформації, аналіз загроз/можливостей, визначення рівня чутливості до цих змін), розробку адаптаційних заходів із урахуванням усіх аспектів діяльності підприємства та його потенціалу та активну адаптацію (реалізацію заходів щодо адаптації та оцінку їх ефективності).

На думку автора, оптимальна бізнес-модель авіакомпанії – це сукупність бізнес-операцій та бізнес-функцій перевізника і елементів його внутрішнього середовища, що беруть участь у забезпеченні її успішного функціонування на ринку, з можливістю довгострокового розвитку та отримання прибутку, збереження стійкості в кризових ситуаціях, гнучке реагування та адаптацію до змінних умов зовнішнього середовища і є базою при формування конкурентних переваг підприємства.

Більшість дослідників виокремлюють такі основні види бізнес-моделей авіакомпаній, як:

· регулярні (мережеві) – виконують авіаперевезення пасажирів/вантажів на регулярній основі з високим рівнем сервісу, володіють розгалуженою маршрутною мережею та великим парком ПС, формують власну цінову політику, використовують GDS та FFP (Lufthansa, British Airways, Аеросвіт, Аерофлот та ін.).;

· регіональні – функціонують на спеціалізованих ринках авіаперевезень, здійснюють перевезення на маршрутах, обмежених географічно, сполучають регіональні та міжнародні аеропорти (SkyWest Airlines, American Eagle та ін.).;

· чартерні – здійснюють одиничні рейси з певного пункту до пункту на мережі маршрутів з високою частотою, прямий продаж послуг клієнтам, володіють уніфікованим парком ПС, знижують витрати на наземне обслуговування пасажирів (Thomson Airways, MyTravel Airways, Condor Flugdienst, та ін.).;

· низькобюджетні («low cost carriers») – зосереджують діяльність на максимальному зниженні всіх витрат зі збереженням рівня безпеки польотів, зниженні тарифів, найбільш ефективно експлуатуючи парк ПС (Ryanair, Air Berlin, JetBlue Airways, AirTran Airways та ін.).;

· вантажні – пасажирські авіакомпанії, які перевозять вантажі (British Midland, CSA); - комбіновані авіакомпанії, які мають відокремлені спеціалізовані на вантажних перевезеннях підрозділи (British Airways, Air France, Lufthansa); - чисто вантажні авіакомпанії, які здійснюють регулярні/чартерні перевезення (Cargolux); - авіакомпанії, які здійснюють перевезення для інших перевізників та консолідаторів на основі ACMI-контрактів.;

· консолідатори (експрес - перевізники) – надають комплексні послуги з перевезень «від дверей до дверей» для вантажовідправників і, таким чином, контролюють канал продажів і процес перевезення, використовують мережі типу «hub-and-spoke», які включають основні та другорядні хаби у кожному регіоні по всьому світу (DHL, FedEx, TNT, UPS).

· «гібридні» – в основному, невеликі авіакомпанії, які здійснюють пошук ринкових ніш. Вони використовують не типові бізнес-моделі, а певний їх комплекс (зокрема, Air Berlin, AerLingus, TNT Airways, Intersky).

При розробці адаптаційних заходів, у процесі євроінтеграції, вітчизняним авіакомпаніям необхідно враховувати такі ситуаційні чинники, як: ресурсний потенціал підприємства, зокрема його фінансовий стан; ступінь турбулентності (швидкості зміни, динамічності) середовища компанії; ступінь складності стратегії компанії і організаційної структури управління.

Останнім часом у регіоні ЄС-27 спостерігається суттєве зменшення питомої ваги перевізників з мережевою бізнес-моделлю (в середньому на 4-5% щороку), у той же час, значно зростає частка низькобюджетних авіакомпаній. Більшість європейських чартерних авіакомпаній зараз є частиною вертикально інтегрованої організації, до якої належить туроператор, туристичне агентство, авіакомпанії, а також готелі і компанії, що забезпечують наземні перевезення.

Слід зазначити, що на даний момент при дослідженні особливостей розвитку авіаційної індустрії поряд із терміном «адаптація» інколи використовується поняття «гібридизація». Останнє означає пристосування авіакомпаній до конкретних місцевих ринкових умов із мінімізацією затрат шляхом створення своєрідного гібриду з декількох традиційних бізнес-моделей перевізників.

Загалом планування і контроль діяльності компанії можуть розглядатися з точки зору двох основних аспектів – адаптації (розробка та перегляд стратегій з огляду на нові загрози і можливості в середовищі підприємства) та інтеграції (поєднання, взаємоузгодження та координування напрямків діяльності компанії з метою моніторингу успішної реалізації стратегії фірми).

Керівництву авіакомпаній необхідно визначити ряд важливих інтегративних завдань для успішної адаптації до ринкових умов: в операційній діяльності; при здійсненні організаційних заходів; при наданні послуг.

Успішність діяльності авіаперевізників визначається правильністю вибору бізнес-моделі при адаптації до умов конкурентного середовища.

У процесі адаптації українських авіакомпаній до європейського ринку, найбільш важливо враховувати наступні чинники зовнішнього середовища: політико-правові фактори; структуру галузі; умови попиту; постачання.

До основних бізнес-сфер, які потребують оптимізації та адаптації, з боку українського авіаційного сектору, до змінних ринкових умов в авіакомпаніях потрібно віднести: планування використання ПС; планування екіпажу; управління доходами; управління ланцюгом поставок.

Процес адаптації бізнес-моделі вітчизняної авіакомпанії до європейського конкурентного середовища необхідно здійснювати у певній послідовності, з урахуванням усіх сторін діяльності підприємства – специфіки послуг, що надаються, географічної присутності компанії, широти та структури маршрутної мережі, тарифної стратегії авіакомпанії, приналежності компанії до стратегічних авіаційних альянсів.

Отже, на шляху інтеграції вітчизняного та європейського авіаційного сектору економіки, запровадження адаптаційних заходів в розрізі формування оптимальної бізнес-моделі авіакомпанії повинно передбачати створення інтегрованих моделей оцінки наявних ресурсів, оцінювання рівня ризиків (втрати фінансової стійкості, економічної незалежності, зменшення рівня прибутковості при поширенні кризових явищ в економіці тощо), адаптацію стратегій, планів, політик на зміни, моніторинг факторів мікро-, мезо- та макросередовища. При цьому, на думку автора, найбільш оптимальною бізнес-моделлю для вітчизняних авіакомпаній являтиметься «гібридна», яка поєднуватиме в собі умови використовуваних бізнес-моделей авіакомпаній у ЄС та враховуватиме особливості діяльності вітчизняних авіакомпаній (їх інтереси, цілі та завдання) як на внутрішньому так і на зовнішньому авіаринках.