Семенова К.О., Литвиненко О.Д.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості оптимізації структури капіталу підприємства

На сьогоднішній день проблема управління капіталом стає дедалі актуальнішою. Капітал, будучи головною економічною базою створення і розвитку підприємства, в процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Результат і ефективність діяльності підприємства залежать від того, наскільки раціонально використовується капітал. Дотримуючи певні пропорції власного і позикового капіталу, можна забезпечити необхідний рівень фінансової незалежності, рентабельності, а також максимізувати ринкову вартість підприємства. В ринкових умовах виникає необхідність обґрунтування оптимальної структури капіталу.

Аналіз літературних джерел свідчить про високу зацікавленість вчених та практиків у питаннях оптимізації. Вагомий внесок у вивчення питань, пов'язаних з розробкою оптимізації структури капіталу, зробили науковці: А. Амоша, І. Бланк , П. Друкер, Б. Карлоф, Н. Міллер, Ф. Модільяні, М. Портер, Д. Таргет, Л. Чеснакова, З. Шершньова та інші. Однак, незважаючи на досить велику кількість праць, присвячених цій проблемі, окремі її аспекти недостатньо розроблені та висвітлені в економічній літературі.

При виборі структури капіталу для українських промислових підприємств характерними є наступні особливості: у багатьох з них фінансовий стан незадовільний, при прогнозуванні результатів діяльності українських компаній застосовуються моделі співвідношення власного та позикового капіталу, що не дозволяють правильно прогнозувати динаміку їх фінансового важеля, основні засоби сильно зношені і вимагають великих інвестицій для заміни, існуючі методи ухвалення інвестиційно-фінансових рішень не повною мірою враховують інтереси держави, власників компаній і пов'язаних з ним осіб; значна частина акціонерів не відчувають себе повною мірою власниками.

Тому необхідність в управлінні структурою капіталу, яке включає її оптимізацію є найголовнішим питанням підвищення фінансового стану підприємства.

Відповідно за словником, оптимізація – це пошук найбільш прийнятного розв’язку,тобто компромісу – щодо багатьох різних фіксованих критеріїв оптимальності. Знайдений розв'язок є найбільш прийнятним з багатьох точок зору (критеріїв) одночасно, хоча швидше за все й не найкращим за кожним із критеріїв оптимальності окремо.

Дійсно, сутність принципу оптимізації складається з обрання такого рішення, яке щонайкраще враховувало б внутрішні можливості й зовнішні умови діяльності підприємства. Оптимізація – це обрання деякого економічного показника, який дозволяє порівнювати ефективність будь-яких рішень.

Можливо лише 3 варіанти : перший – це коли власний капітал переважає над позиковим, другий – позиковий капітал переважає над власним та третій – 50% власний капітал та 50% позиковий капітал. Частіше за все в структурі капіталу вітчизняних підприємств переважає величина власного капіталу,тоді це пов'язано із змінною ринкової ситуації, фінансово-економічною кризою, політикою кредитування господарюючих суб'єктів та ін. Загальновідомо, що власний капітал простіше залучити, при цьому забезпечується фінансова стійкість підприємства, його платоспроможність в довгостроковому періоді. Але відмовитися повністю від позикового капіталу неможливо, оскільки його залучення призводить до збільшення отримуваного підприємством прибутку. Однак, треба врахувати, що підприємство повинне виплатити основну суму кредиту і відсотки. Для знаходження граничної величини використання позикового капіталу для кожного конкретного підприємства здійснюють розрахунок ефекту фінансового левериджу, який дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу з позицій найбільш вигідного його використання.

Раціональна структура капіталу не є стабільною, оскільки фінансування є динамічним процесом, а також модифікуються чинники, що впливають на структуру капіталу, особливо в умовах нестабільної економічної ситуації . Відповідно змінюються і переваги підприємства у виборі певних джерел формування структури капіталу. Ми вважаємо, що найбільш раціональним є планування структури капіталу на рік, тобто в поточному плані.

Таким чином, оптимальне співвідношення власного та позикового капіталу розраховується лише в індивідуальному порядку для кожного підприємства окремо. Адже, оптимізація структури капіталу залежить від ряду чинників, критеріїв. Кожне окреме підприємство керується тим критерієм, який вважається найбільш доцільним. Тому поняття оптимальної структури капіталу набуває значного суб’єктивного змісту.

Оптимальна структура капіталу становить таке співвідношення використання власних і позикових коштів, за умови якого забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності (коефіцієнтом власного капіталу) та коефіцієнтом стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Формування оптимальної структури капіталу підкоряється тим або іншим критеріям. Ці критерії для кожного окремого господарюючого суб'єкта індивідуальні. При формуванні певної структури капіталу приймаються до уваги різні умови, які характеризують операційну, інвестиційну, фінансову діяльність підприємства.

Отже, в управлінні формуванням капіталу не можна виділити однаковий підхід, який забезпечить оптимальне співвідношення його елементів для використання на всіх підприємствах одночасно, а також для якогось одного підприємства на весь період його функціонування. Так, як " під структурою капіталу підприємства розуміється співвідношення власних та запозичених фінансових коштів підприємства, яке дає змогу в повній мірі забезпечити досягнення вибраного критерію її оптимізації", необхідно окреслити такі критерії, які доцільно використовувати, щоб забезпечити підприємству таку оптимальну структуру і прийняти правильні управлінські рішення щодо вибору фінансової стратегії розвитку підприємства.