Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

Аспірант Мостенець С. В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

Економічна поведінка домашніх господарств та її вплив на формування їх доходів і видатків

У різних напрямах економічної теорії поведінці домогосподарств завжди приділялась особлива увага, що пов’язано з виключною важливістю діяльності даного суб’єкта у сфері ринку. Так, класична школа розглядає домогосподарство як споживача, який формує платоспроможний попит і створює самим актом купівлі товару можливості для виробника отримати вигоду від обміну. Причому представниками класичної школи особлива увага приділяється не стільки дослідженню безпосередньої поведінки споживача, скільки проблемам взаємозалежності учасників господарського процесу. У кожному акті купівлі-продажу товару, що постійно повторюються, знаходить свій прояв така взаємозалежність: індивід у господарському процесі прагне до власної вигоди, однак, він «невидимою рукою» спрямовується до цілі, яка не входила до його намірів. При цьому, суспільство зовсім не страждає від того, що така ціль не входила в індивідуальні наміри.

Економічна поведінка домашніх господарств стала об’єктом активних досліджень з боку науковців найрізноманітнішого спрямування лише наприкінці XX ст. Так, економісти, досліджуючи економічну поведінку населення, основну увагу зосереджують переважно на аналізі доходів і витрат на різних етапах життєвого циклу сім’ї та вивчають їхній вплив на фінансовий стан домашнього господарства; демографи акцентують увагу на різноманітних демографічних подіях (шлюб, розлучення, народження дітей тощо) та їх впливі на економічну поведінку населення; соціологи розглядають економічну поведінку у контексті усталених соціальних норм та поведінки соціальних груп; психологи аналізують специфічну роль знань і установок як детермінант економічної поведінки людини.

Під економічною поведінкою населення розуміють форму діяльності індивідів і окремих соціальних груп на фінансовому ринку, пов’язану з перерозподілом грошових ресурсів, зокрема з їх інвестуванням [3] або як систему (соціальних) дій, вчинків індивідів і соціальних груп на фінансовому ринку з використання наявних грошових ресурсів з метою отримання максимального прибутку [1].

На економічну поведінку домашніх господарств справляють вплив дві основні групи чинників:

1) економічного характеру (макроекономічна ситуація в державі загалом та рівень реальних доходів членів домогосподарства зокрема);

2) соціального характеру (сформовані у домашньому господарстві традиції споживання та заощадження, соціальний статус членів домогосподарства, специфіка взаємовідносин між суб’єктами економічної поведінки, рівень довіри до органів державної влади та інституцій фінансового ринку тощо).

Різні типи економічної поведінки домогосподарств зумовлені не лише впливом чинників, але залежать і від видів домогосподарств. Такого твердження дотримуються Т. Богомолова і В. Тапіліна. Вони всі домогосподарства поділяють на фінансово активні (тобто ті, що мають готівкові заощадження, рахунки і вклади у банківських установах, купують валюту тощо) і фінансово пасивні (котрі не мають або не виявляють будь-яких ознак активної фінансової поведінки). У свою чергу, серед фінансово активних домогосподарств зазначені автори виокремлюють три основні типи (моделі) поведінки [5]:

- «заощаджувачі»: домашні господарства, котрі демонструють лише позитивну фінансову поведінку (зменшення боргів та вивільнення коштів із поточного споживання для здійснення вкладень у майбутні доходи);

- «антизаощаджувачі»: домашні господарства, котрі демонструють лише негативну фінансову поведінку (споживання у борг, «проїдання» частини майна і заощаджень);

- «змішана» модель: домашні господарства, котрі демонструють як позитивну, так і негативну фінансову поведінку.

Модель економічної поведінки кожного домогосподарства може поєднувати декілька стратегій. Так, майнова стратегія з орієнтацією на нерухомість, як правило, доповнюється стратегією запозичень. Стратегія неорганізованих заощаджень може поєднуватися зі стратегією надання кредитів та стратегією організованих заощаджень. Доволі часто стратегія заощаджень поєднується зі стратегією запозичень (так, В. Тапіліна і Богомолова зазначають, що в Росії у 20 % найбільш забезпечених домогосподарств сконцентровано від 63 до 71 % коштів, спрямованих на заощадження, і від 54 до 59 % усієї суми боргів [6], а затвердженням П. Лунта і С. Лівінгстоуна, більше третини британських домогосподарств мають одночасно і борги, і заощадження) [4].

Загалом, беручи до уваги найважливіші мотиви (споживання, заощадження, інвестування) та емпіричні закономірності економічної поведінки домашніх господарств, можна виокремити три основні їх моделі: споживчу, заощаджувальну та інвестиційну.

Так, для споживчої моделі економічної поведінки домашніх господарств характерні стратегії виживання, державних і приватних трансфертів, запозичень, а також майнова (у невеликих обсягах та неліквідних формах) стратегія. Ця модель характеризується мінімальною диверсифікацією стратегій та інструментів, максимальною концентрацією пасивних стратегій, наявністю неліквідних активів, необхідністю першорядного вирішення найнагальніших поточних проблем.

Зазначимо, що діапазон можливих варіантів поведінки за стратегії виживання може зводитися до таких:

— зменшення споживання, основною метою якої є заощаджувати на всьому, купувати дешеві продукти, дешеві або вживані речі, відмовитися від купівлі побутової техніки, книжок, поїздок на відпочинок, відвідування театру тощо. Як правило, це єдино можлива стратегія для самотніх людей похилого віку;

— перехід до самозабезпечення, головною метою якої є організувати своє життя і побут так, щоб мінімізувати потребу в грошах (скажімо, виробляти самостійно майже всі необхідні для життя продукти харчування, а їх надлишки обмінювати на інші продукти або продавати на ринку). Таку стратегію, як правило, обирають жителі сільської місцевості або жителі міст, що мають земельні ділянки;

— пошук додаткової роботи. Основна метою такої стратегії є бажання мати кілька незалежних джерел доходу, щоб не так гостро відчувати наслідки затримок і невиплати заробітної плати. Таку стратегію обирають консультанти, експерти, викладачі, письменники, програмісти та фахівці інших аналогічних професій;

— заснування власного бізнесу, метою якої є відкрити власне підприємство і розпочати діяльність. Однак це передбачає як фахову підготовку, так і відповідний тип характеру;

— тіньова діяльність, що передбачає альтернативні джерела доходів, ніде не зареєстровані та неоподатковувані. Це може бути малий бізнес, дрібна торгівля, будівництво і ремонт будинків, нелегальна робота за кордоном, робота за наймом без контракту;

—використання соціальних зв’язків, що передбачає можливість жити за рахунок допомоги родичів, знайомих, релігійних фондів, держави. До такої стратегії вдаються люди, які опинилися в скрутних життєвих обставинах і не мають ні роботи, ні доходів [2].

Для заощаджувальної моделі фінансової поведінки домогосподарств характерні стратегії неорганізованих та організованих заощаджень, надання кредитів, запозичень, а також майнова (у ліквідних формах) стратегія та стратегія формування людського капіталу.

Для інвестиційної моделі фінансової поведінки домашніх господарств характерні майнова (у ліквідній формі) стратегія, стратегія формування людського капіталу, а також стратегії організованих і неорганізованих заощаджень, цінних паперів та страхова стратегія. Така модель характеризується максимальною диверсифікацією стратегій та інструментів, максимальною концентрацією активних стратегій, відсутністю неліквідних активів, акцентом не стільки на збереженні заощаджень, скільки на дохідних вкладеннях, які сприяють їхньому збільшенню.

На ступінь готовності домашніх господарств до інвестування впливають:

1) рівень сукупних грошових доходів членів домогосподарства;

2) система соціальних цінностей, що регулюють економічну поведінку людини (сприйняття або несприйняття економічної активності, бізнесової порядності, багатства, заробленого чесною працею, тощо);

3) масштабність і складність інформації, якою оперують учасники ринку і яка потребує значних інтелектуальних зусиль;

4) наявність соціально-психологічних регуляторів (звичаї, стереотипи, умовності, довіра або недовіра, паніка, ажіотаж, що мобілізують або деморалізують учасників фінансового ринку);

5) суб’єктивні психологічні особливості сприйняття людиною економічної реальності. В Україні внаслідок об’єктивних причин набула поширення суспільна психологія бідності, характерними ознаками якої є втрата життєвої перспективи, заздрість, примітивізація потреб та інтересів, занижена оцінка власної значущості, фетишизація багатства і грошей, страх перед ними, що. в кінцевому підсумку, і призводить до прагнення ухилитися від фінансових відносин;

6) спосіб одержання (заробляння) грошей. Практика свідчить, що легко зароблені гроші легше "викидають на вітер" — витрачають на нераціональне споживання, вкладають у ризикові фінансові операції, однак важче приймають рішення про їх заощадження; грошима, заробленими тяжкою працею, розпоряджаються зі значно вищим ступенем відповідальності.

Неабияке значення для активізації інвестиційної моделі економічної поведінки домашніх господарств має також довіра населення до суб’єктів та інструментів фінансового ринку.

Звичайно, наведений перелік моделей та стратегій економічної поведінки домогосподарств лише фіксує діапазон можливих варіантів такої поведінки. Проте в чистому вигляді перелічені моделі та стратегії застосовуються досить рідко, адже доволі часто домогосподарство (і навіть одна людина) може використовувати декілька стратегій економічної поведінки одночасно. Однак варто відзначити, що вибір будь-якої моделі та стратегії впливатиме на формування доходів і витрат домогосподарства.

Література:

1. Верховин В.И. Зкономическая социология / В.И. Верховин ; [под
Ред. В.И. Демина]. — М. : ИМТ, 1998. — 446 с.

2. Горбачик А. Сприйняття економічних змін і стратегії виживання домогосподарств / Андрій Горбачик // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2001. — № 4. — С. 24.

3. Єфременко Т. Фінансова поведінка населення України / Тетяна
Єфременко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2002. — № 2. —
С 167.

4. Кізима Т.О. Фінанси домогосподарств: сучасна парадигма та домінанти розвитку/ Т.О. Кізима; [вступне слово С.І. Юрія]. – К.: Знання, 2010. – 431 с.

5. Тапилина В.С. Финансовое поведение российских домохозяйств / В.С. Тапилина, Т.Ю. Богомолова // ЗКО. — 1998. — № 10. — С. 120.

6. Федоренко В.Г. Політична економія: підручник / В.Г. Федоренко, О.М. Діденко, М.М. Руженський, О.Ф. Іткін ; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. В.Г. Федоренка. — К. : Алерта, 2008. — С. 158.