К.е.н. Щуровська А.Ю., магістр Корся А.А.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ЗВ'ЯЗКУ

Всесвітня телекомунікаційна інфраструктура є визначальним фактором розвитку інформаційної економіки, як на національному, так і міжнародному рівні, оскільки за допомогою сфери зв’язку здійснюється переважна більшість економічних трансакцій. Зростання значення галузі зв’язку у світовій економіці потребує запровадження інноваційно-інвестиційних процесів на даних підприємствах, оскільки без активізації цих процесів неможливі прогресивні структурні зрушення, підвищення конкурентоздатності та інтеграції у світовий економічний простір. За даних обставин актуального значення набуває дослідження ефективного інноваційно-інвестиційного забезпечення підприємств зв’язку в Україні.

Значний внесок у дослідження інноваційно-інвестиційних процесів на підприємствах зв’язку зробили такі науковці, як М.А. Дем'янчук, О.А. Князєва, Н.А. Кравченко, С.В. Маркова, Д.І. Олійник, А.В. Череп та інші вчені.

Метою даного дослідження є визначення методологічних засад організації інноваційно-інвестиційного процесу на підприємствах зв’язку.

Протягом останніх років ринок послуг зв’язку України характеризується стрімким розвитком, що підтверджується, зокрема зростанням кількості користувачів послугами зв’язку. Так, за даними Державного комітету статистики України, кількість абонентів "Інтернет" станом на 1 січня 2008 р. складала 1374,6 тис., 2009 року – 1905,1 тис., 2010 р. – 2797,1 тис., 2011 р. – 3661,2 тис., 2012 р. – 4178 тис., 2013р. – 5063,4 тис [4].

Всі процеси, що відбуваються на підприємствах зв’язку можна класифікувати на інерційні (характеризують звичайне функціонування підприємства за рахунок екстенсивних факторів розвитку) та інноваційні (стимулюють якісно новий розвиток підприємства, що передбачає запровадження технологічних, організаційних, економічних нововведень). Інноваційний розвиток підприємств зв’язку невід’ємно пов'язаний з процесами підвищення інтенсивності їх діяльності, що потребує додаткових капіталовкладень, як власних, так і залучених. Як слушно зазначають А.В. Череп та С.В. Маркова, економічний успіх кожного інноваційного проекту є відношенням рівня фінансової віддачі до початкової інвестицій, а майже кожний інноваційній проект можна розглядати як інвестиційний, головна мета якого – це отримання прибутку[3; с.155].

До основних суб’єктів інноваційної-інвестиційної діяльності слід віднести: інноватора (учасник інноваційного процесу, який здійснює створення та впровадження на ринок результату інноваційної діяльності – інновацію); споживач інновації; інвестор (учасник, який фінансує процес створення).

Запровадженню інвестиційно-інноваційного процесу на підприємстві зв’язку передує оцінка інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємства, що надає можливість визначити підготовленість підприємства до впровадження інноваційно-інвестиційних проектів, стратегій чи планів. Оцінці підлягають: політико-правова, управлінська, економічна, інформаційна, техніко-технологічна, науково-дослідна та соціально-екологічна складові інноваційного й інвестиційного розвитку та діяльності підприємства зв’язку[1; с. 73-78].

Провідне місце у започаткуванні інноваційно-інвестиційних процесів займає розробка інноваційно-інвестиційної стратегії, що створює сприятливі умови для ефективної, тривалої, систематичної та прибуткової діяльності підприємства зв’язку. Розробка стратегії інноваційного розвитку передбачає прийняття стратегічних завдань, оцінку можливостей та ресурсів для їх виконання; аналіз альтернатив; підготовку конкретних програм, проектів, бюджетів; оцінку сильних та слабких сторін діяльності суб’єктів з врахуванням обраних цілей. Потребує аналізу також стан розвитку науково-інноваційної сфери, види існуючих науково-інноваційних структур, напрями їх діяльності та можливість конкуренції між ними, перспективи розвитку[2; с.140].

Після запровадження інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку підприємства обов’язковій оцінці підлягає її ефективність на практиці. У разі її неефективності, приймається рішення щодо припинення її реалізації та необхідності розробки нової стратегії, вибору альтернативного варіанту проекту.  

До факторів, що мають визначальне значення для запровадження інноваційно-інвестиційних процесів на підприємствах зв’язку можна віднести: розробку дієвого механізму фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності, інформаційне забезпечення учасників ринку послуг зв’язку щодо інноваційно-інвестиційної діяльності, ефективне та узгоджене законодавче забезпечення діяльності інвесторів та державна підтримка даного процесу.

Висновки: ефективне управління інноваціями та інвестиційними процесами у галузі зв’язку є визначальним фактором інформатизації економіки. Оцінка інноваційно-інвестиційного потенціалу та результатів інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств зв’язку є головним критерієм відбору, підтримки та поширення інновацій, основою технічного та технологічного оновлення підприємства, джерелом прискорення науково-технічного прогресу.

Література:

1. Дем'янчук М.А. Теоретичні засади визначення достатності інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства зв’язку//Економічні інновації. – 2011. – Вип. 45. – С.69-79.

2. Капітан І.Б. Формування стратегічного управління інноваційною діяльністю підприємств на засадах маркетингу//Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 11 (65). – С. 137-143.

3. Череп А.В., Маркова С.В. Теоретичні аспекти формування інноваційно-інвестиційної діяльності//Інноваційна економіка. – 2011. - № 4. – С. 154-157.

4. Державний комітет статистики// http://www.ukrstat.gov.ua/