Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

К.е.н. Федорова Ю.В., Єрмоліч О.В.

Українська інженерно-педагогічна академія, України

Розвиток венчурного бізнесу в Україні

Формування венчурних підприємств і розвиток даного бізнесу в Україні почало відбуватися з 1992 року дуже повільними темпами. Першим вітчизняним фондом венчурного капіталу став фонд «Україна», який здійснив інвестиції у 30 українських підприємств на суму $ 10 млн, в основному, за рахунок Європейського банку реконструкції та розвитку. Пізніше було відкрито ще деяка кількість подібних установ, найуспішніші з яких були фонд прямого інвестування Western NIS Enterprise Fund , що був заснований у 1995 році, Sigma Bleyzer, який почав роботу з 1994 року і AVentures, заснований з 1994 року. На сьогодні венчурне фінансування стає найефективнішим механізмом фінансової підтримки інноваційних процесів в Україні. Однак, на жаль, венчурний бізнес в Україні розвивається хаотично, некеровано і повільно.

Венчурне фінансування - фінансування нових підприємств та нових видів діяльності, які зазвичай вважаються високо ризикованими, що не дозволяє отримати для них фінансування у вигляді банківського кредиту та інших загальноприйнятих джерел. На сьогодні венчурне інвестування в Україні є дуже перспективним, хоча на даному етапі розвитку економіки України існує ще багато перешкод для ефективної і прозорої роботи компаній в даній сфері. Не можна переоцінювати можливості венчурного інвестування, але це один з найбільш прийнятних варіантів ефективної співпраці інвесторів з науковцями.

Більшість фахівців у сфері венчурного інвестування вважають, що на сьогодні в Україні ще не існує цілісного ринку венчурного підприємництва. Для формування дієвого ринку венчурного підприємництва в Україні необхідно вирішити ряд складних комплексних проблем як у правовому аспекті , а саме законодавче визначення венчурного підприємництва, його підтримка та регулювання, так і в питанні розвитку інфраструктури венчурного підприємництва. Спираючись на накопичений міжнародний досвід, а також приклади розвитку венчурного бізнесу Західної Європи і США, і ефективно впроваджуючи необхідні реформи, Україна могла б сформувати ринок венчурного підприємництва вже через 10 років. Наприклад, Фінляндія в свій час досягла значних успіхів у розвитку венчурного бізнесу та високих технологій лише за 10 років, а Ізраїль - за 15.

Зазначимо, що проблеми розвитку венчурного бізнесу в загальному вигляді збігаються з проблемами пожвавлення національної інноваційної політики. На підставі робот вітчизняних авторів, таких як С.Філін, І.Баранецький, О.Лапко, М.Паладій, за пріоритетністю можна виділити наступні.

1. Недостатня державна фінансова підтримка. На даний момент можливості бюджету значно обмежені: щорічне вкладення грошей в наукову і науково-технічну діяльність протягом останніх п'яти років не перевищує 0,6% ВВП, коли законодавча норма становить 1,7% ВВП. Питома вага програмно-цільового фінансування наукових досліджень становить близько 10% від загальних витрат на науку при законодавчо встановленій нормі 30%. Також недостатнім є фінансування за рахунок інших джерел. Відсутні в Україні «довгі гроші», які можна вкласти у венчурні проекти з тривалим строком окупності. Місцеві інвестори звикли заробляти на короткострокових проектах з високою рентабельністю, тим самим зменшуючи свої ризики. Інвестори-нерезиденти розглядають вхід в нашу країну як свідомо ризикований, а вітчизняний бізнес - як той, що знаходиться на одному з найнижчих рівнів порівняно з іншими державами Європи.

Друга проблема – це нерозвиненість неформального сектора, який представляють «бізнес-ангели», які являються приватними особами, що фінансують проекти на початковому етапі їх розробки. В Європі кількість активних «бізнес-ангелів» становить 125 тис., а число здійснених ними інвестицій в 30-40 разів перевищує число вкладень венчурних фондів. Існуючі в Україні венчурні фонди віддають перевагу мало і середньо ризикової короткострокових операціях з фінансовими активами та нерухомістю й поки недостатньо орієнтовані на хай-тек-технології. Аналіз декларацій дозволяє виділити головні сфери інвестування: будівництво, торгівлю, готельний і туристичний бізнес, переробку сільськогосподарської продукції, страхування, інформатизацію. В Україні практично відсутні стартові вкладення в нововведення, а переважають інвестиції в розвинені компанії. Однак, в країні все ж є справжні венчурні фонди, що вкладають гроші в високо ризикові, у тому числі інноваційні проекти. Відрізнити «класичний» венчурний фонд дуже просто. У «схемний» людині «з вулиці» потрапити неможливо. Публічна інформація про подібній установи відсутня, а умови входу для звичайного приватного інвестора дуже складні.

2. Слабкий інститут захисту інтелектуальної власності. Ще одна причина - слабкий інститут захисту інтелектуальної власності. Незважаючи на збільшення номінальної кількості, якість і науково-технічний рівень розробок продовжують знижуватися. За даними Держдепартаменту інтелектуальної власності, щорічно в країні видається 15-20 тис. патентів, але застосування на ринку знаходять не більше 1% ноу-хау. Українські патенти не забезпечують захист інтересів інвестора на міжнародному ринку, особливо в разі суперечливих ситуацій і незаконного використання інтелектуальної власності.

3. Зруйнована наукова школа. Відомо, що ціле покоління молодих і талановитих учених або залишили цю сферу, або успішно продовжують трудитися в лабораторіях інших держав, реалізовуючи високотехнологічні проекти за кордоном. У зв'язку з відсутністю лабораторій і фінансування науки, сьогодні українським розробникам запропонувати практично нічого.

4. Недостатній розвиток фондового ринку. Не менш важливою проблемою у розвитку венчурного бізнесу в Україні є слабкість фондового ринку, а також відсутність гарантій для венчурного інвестора, які б обмежували його ризики. Йдеться про інструменти власності з особливостями опціону - конвертовані привілейовані акції й облігації. Єдиним інструментом венчурного інвестора в Україні залишаються звичайні акції, що не страхують вкладника від несприятливої реалізації проекту.

5. Існуючі фонди венчурного капіталу відволікаються від фінансування українських ноу-хау та інноваційних ідей. Необхідно зауважити, що маючи досвід венчурної діяльності, існуючі на даний момент фонди венчурного капіталу по суті відсуваються від фінансування українських ноу-хау та інноваційних ідей.

На підставі аналізу літератури [1,2] можна визначити наступні шляхи вирішення проблем вітчизняного венчурного фінансування:

- створити і реалізувати на державному рівні концепцію розвитку національної венчурної індустрії;

- надати податкові пільги для нових проектів;

- спростити відкриття і ведення венчурного бізнесу, надати пільгове кредитування;

- зосередити увагу на розвитку малого та середнього бізнесу, з якого і виростуть успішні компанії;

- створювати сприятливий інвестиційний клімат;

- збільшити фінансування фундаментальної науки;

- стимулювати навчання українських студентів за кордоном з умовою повернення в Україну.

Усунення більшості перешкод на шляху венчурного капіталу створить у подальшому сприятливі умови для його розвитку в Україні.

Література

1. Баранецький І.О. Особливості та перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні. - Київ, 2004

2. Бойетт Дж. Г., Бойетт Дж. Т. Путеводитель по царству мудрости: лучшие идеи мастеров управления. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2003.

3. Поручник А. М., Антонюк Л. Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні: Монографія. — К.: КНЕУ, 2000.