Бритвєнко А.С.

Бердянський університет менеджменту і бізнесу, Україна

Економічна оцінка ринку соняшнику та продуктів його переробки

В останні роки ринок стабільно зростає завдяки зростаючому попиту на продукцію галузі переробки насіння соняшнику. Це пов'язано в першу чергу з глобальними тенденціями: зростання споживання випереджає зростання посівних площ під олійні культури; зростає попит на біопаливо, що веде до скорочення обсягів рослинного масла, використовуваного в продовольстві. Також на ринок впливають ціни. Динаміка ціни соняшникової олії найбільш залежить від показників врожаю насіння соняшнику в нашій країні, а також від загальної динаміки цін олійних біржових товарних груп на світових ринках, насамперед від зміни цін на пальмову та соєва олії. Сьогодні в Україні сформувався потужний у світовому масштабі виробничий потенціал з переробки насіння соняшнику (11 млн. т/рік), який перевищує внутрішній сировинний потенціал (8,0−9,0 млн. т / рік) на 20‒25%. При цьому коефіцієнт використання виробничих потужностей олієекстракційних заводів у 2011 р. склав 0,87 (2010 р. − 0,75). Відрізняючи особливість структури експорту соняшникової олії, зазначимо, що у 2010‒2011 маркетинговому році (МР) з України було експортовано 2 млн. 655 тис. т соняшникової олії на суму $ 3 млрд. 54 млн., у т.ч. рафінованої олії − 191 тис. т (7,2%) на суму $ 262 млн. (8,6%).

Очевидно, що більш дорогий продукт глибокої переробки насіння соняшнику − рафінована олія, становить незначну частку в структурі експорту соняшникової олії. На це повинні звернути увагу українські виробники та експортери нерафінованої соняшникової олії. У свою чергу, вступ у Митний Союз СНД і пов'язані з цим перспективи розширення торгівлі з сусідами, можуть служити додатковим стимулом для розвитку виробництв по глибокому очищенню і фасування соняшникової олії.

На даний час Європа займає лідирючі позиції у вирощуванні соняшнику, який застосовується при виробництві високоолеінового масла. Так, основними виробниками даної олійної продукції є Франція (56%), Іспанія (27%) і Угорщина (14%).

Основними споживачами даної продукції є великі міжнародні продовольчі компанії, які цінують стабільно високу якість зазначеної продукції. Основним критерієм оцінки якості продукту переробки олії є вміст у ньому насичених жирів, процентна частка яких у високоолеїновому маслі становить 5%. Що стосується трансгенних жирів, то в даній продукції вони не містяться зовсім. Прогнозується, що до 2020 р. ЄС зіткнеться з проблемою дефіциту високоолеінової соняшникової олії в обсязі близько 600 тис. т.

За розрахунками, до 2020 р. країни Латинської Америки і СНД будуть розташовувати близько 350‒400 тис. т вільних для експорту обсягів високоолеінової соняшникової олії. Даний прогноз є песимістичним, оскільки потенціал Росії та України може бути ще більшим. Таким чином, у Причорноморського регіону є явні переваги в забезпеченні ринку ЄС високоолеіновим маслом в довгостроковій перспективі [1].

Для учасників українського олійного ринку 2011‒12 МР видався сезоном рекордів. При цьому першими своїми досягненнями змогли порадувати операторів ринку сільгоспвиробники. Валові збори ріпаку в обсязі 1,4 млн. т, сої − 2,2 млн. т, соняшнику − 9,4 млн. т з'явилися безперечним підтвердженням того, що виробництво олійних в Україні має величезний, до кінця не розкритий, потенціал. Фаворитом серед більшості аграріїв і раніше залишається соняшник. Якщо врахувати щорічне збільшення посівних площ під даною культурою, можна сміливо стверджувати, що і в подальшому дана олійна не втратить своєї популярності в сегменті агровиробництва. Однак перш ніж робити висновки і будувати довгострокові прогнози, доцільно згадати, яким стали 2011‒12 МР для українських фермерів і наскільки виправдано нарощування обсягів виробництва соняшнику в умовах роботи олійного ринку України. З приходом весни більшість господарств було повністю забезпечено матеріально-технічними ресурсами для проведення посівної кампанії. Багато сільгоспвиробників взяли за правило готуватися до весняної сівби ще з осені. Як кажуть у народі, готуй сани влітку. Тому не дивно, що в більшості випадків проблем з посівним матеріалом, в тому числі і насінням соняшнику, у фермерів не виникло. При цьому доречно відзначити, що все частіше українські аграрії вдавалися до використання насіння імпортної селекції, звертаючи особливу увагу на стійкість сортів до погодних змін, а також їх потенційну врожайність. Разом з тим залишилася великою і частка використання вітчизняного посівного матеріалу.

Завдяки оптимальним погодним умовам, які у весняний період 2011 року встановилися на більшій частині території країни, багато сільгосппідприємств змогли приступити до сівби соняшнику в оптимальні агрометеорологічні терміни. Протягом росту олійної істотних нарікань на стан посівів соняшнику аграрії не висловлювали, посилаючись на витривалість культури, а також використання високоякісного насіння. При цьому дощі, що охопили всю територію України у другій і третій декадах червня, дали аграріям привід для ще більшого оптимізму (в особливості, йшлося про пізніх сортах олійної).

В цілому ж, 2011‒2012 МР для багатьох українських аграріїв став прибутковим сезоном. Збільшення валового збору олієнасіння за рахунок високої врожайності соняшнику дозволило ряду сільгоспвиробників отримати дохід вище, ніж вони розраховували спочатку. На думку аграріїв, соняшник залишається однією з найбільш рентабельних культур, і навряд чи найближчим часом вони змінять свій вибір і суттєво скорегують обсяги виробництва олійної на користь інших культур [2].

Література:

1. Сільське господарство України. Статистичний збірник [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики Україні – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

2. Сучасний стан та особливості функціонування підприємств олійно-жирового комплексу України [Електронний ресурс] / Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка" – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=1679