к.е.н. доцент Даценко Г.В.

студентка гр.ДФК-41д Шпортко С.Ф.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

м.Вінниця

Роль акцизного оподаткування у формуванні доходів бюджету

Проблематика акцизного оподаткування займає досить вагоме місце в дослідженнях вчених різних країн. Особливо такі дослідження актуалізувалися у другій половині ХХ ст. через інтенсифікацію процесу запровадження податку на додану вартість і соціальну орієнтацію ринкової економіки.

Проте питання становлення акцизного оподаткування, зокрема, розмірів податкових ставок, визначення критеріїв їх диференціації, порядку впровадження та застосування, встановлення переліку підакцизних товарів у контексті їхнього впливу на зростання суспільного добробуту на сьогодні є актуальними. В останні роки проблемним питанням акцизного оподаткування присвячується чимало праць. Досліджено питання методології розрахунку ставки акцизного збору, вивчено досвід акцизного оподаткування в інших країнах та визначено можливості його застосування в Україні, розроблено пропозиції щодо активізації акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів, проведено аналіз переміщення тягаря акцизів в умовах податкової системи України, визначено чинники ризику виконання планових показників надходжень акцизного збору [1].

Проте залишаються малодослідженими проблемні питання трансформації системи акцизного оподаткування з урахуванням необхідності подальшої інтеграції економіки України у світову систему господарювання, але в умовах загострення негативних наслідків економічної кризи.

Метою даного дослідження є аналіз результатів досліджень щодо ролі і місця акцизного оподаткування у формуванні доходів бюджету, а також розробити пропозиції щодо трансформації вітчизняної системи акцизного оподаткування з урахуванням необхідності подальшої інтеграції економіки України у світову систему господарювання, в умовах економічної кризи.

Акцизний податок– це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включають до ціни цих товарів (продукції)[2]. Товари, оподатковувані акцизами, володіють загальною характерною рисою: попит на ці товари мало еластичний щодо рівня доходу . Крім того, ці товари можуть мати монопольно високі ціни, які слабко впливають на попит .

Акцизний податок належить до категорії специфічних акцизів і є найбільш давньою формою оподаткування через відносну просту оцінку та порядок стягнення. Він стягується за ставками, диференційованими за окремими групами товарів. Відповідно до світової практики, існує три основні види акцизів, що підрозділяються залежно від функції, яку вони виконують.

До першої групи належать так звані традиційні акцизи на алкоголь і тютюнові вироби. Доходи від цих товарних груп високі, коло їх виробників відносно вузьке, більшість товарних категорій чітко визначена. Стягування даного виду акцизу передбачає реалізацію двох основних цілей: фіскальну та обмеження споживання шкідливих для здоров'я продуктів.

До другої групи належать акцизи на паливно-мастильні матеріали, які, крім фіскальної функції, виконують ще й роль платежу за користування автошляхами, а також способу корекції негативних наслідків для навколишнього середовища.

Третя група включає акцизи на так звані люксові товари і, як правило, не має цілеспрямованої фіскальної ролі. Більшою мірою даний вид акцизу покликаний виконувати перерозподільну функцію, оскільки основними споживачами люксових товарів є більш спроможні громадяни. Крім того, можливе також переслідування інших цілей, наприклад, заохочення трудомістких виробництв шляхом стягування акцизів з продуктів капіталомістких виробництв, що відносяться в деяких країнах до люксових товарів (автомобілі,електроніка тощо), заохочення місцевих виробників або ж поліпшення зовнішньоторговельного балансу шляхом стягування акцизів на додаток до митних зборів з імпортних товарів [3].

У деяких країнах система акцизного оподаткування вельми широка і включає значний перелік товарів. Так, Індія і Пакистан застосовує велику кількість акцизів у зв'язку з тим, що, на відміну від податку з продажів, надходження акцизів зараховуються до централізованого бюджету країни і є досить значним джерелом доходів. Серед розвинених країн, які застосовують широкий спектр підакцизних товарів, можна виділити Данію і Японію, де акцизами обкладено 18 товарних груп (у тому числі сірники, чай, кава, цукор, спеції, звукозаписи, електроенергія тощо) [4].

В Україні акцизним збором обкладаються спирт, лікеро-горілчана продукція, виноробна продукція, пиво, тютюн та тютюнові вироби, окремі транспортні засоби, деякі нафтопродукти.

Існує три основні етапи становлення та розвитку системи акцизного оподаткування в нашій країні починаючи з 1996 р. Перший етап – з 1996 по 1999 рр. – акцизним збором обкладався широкий перелік товарів, який, крім загальноприйнятих товарних позицій, включав у себе коло високорентабельних і монопольних товарів, які мали високі ставки податку з обороту. Другий етап – у 2000 р. з переліку підакцизних виключено 14 умовних товарних груп. Система акцизів набула рис, притаманних оптимальній організації оподаткування – фактично її склад обмежився такими товарами: алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти, автомобілі та ювелірні вироби. Третій етап – з 2003 року. Зі складу підакцизної продукції виключено ювелірні вироби – останню позицію з товарів, на які було встановлено адвалерні ставки акцизного збору. Крім того, вперше в практиці українського акцизного оподаткування впроваджено змішані ставки акцизного збору (поєднують оподаткування за специфічними та адвалерними ставками) – на тютюнові вироби. Надходження від акцизного оподаткування тютюнових виробів в розвинутих країнах перебуває на рівні 0,5–0,9% ВВП (у Польщі – 1,0% ВВП), а у Україні – лише 0,4% ВВП. Це опосередковано свідчить про наявність в Україні широкого «тіньового» сектору, слабкого митного контролю, а також є наслідком застосування низьких податкових ставок. У країнах Євросоюзу якщо й використовується диференціація ставок акцизного збору, то її критерієм є не ціна підакцизних товарів, а інші чинники, наприклад, вміст шкідливих речовин (вміст сірки в моторному дизельному пальному), вміст алкоголю (при визначенні ставок акцизного збору на пиво).

На сьогодні законодавство України з питань акцизного податку вимагає удосконалення, оскільки різною є база оподаткування: в одних випадках це вартість підакцизних товарів, в інших – величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару, об'єму циліндрів двигуна автомобіля, тобто натуральних показниках, а також змішана, яка поєднує вартісні і кількісні показники [5].

Висновок. Зміни в системі адміністрування акцизного податку вимагають обдуманих загальнодержавних заходів із контролю за виробництвом та імпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виробництво деяких із них, підвищення відповідальності за ухилення від оподаткування. Досвід більшості країн світу свідчить, що після проведення податкових реформ частка акцизного податку у доходах бюджету зменшується, що зумовлено поширенням універсальних акцизів, збільшенням бази оподаткування щодо особистого прибуткового податку, зростанням у податкових надходженнях частки податків на соціальне страхування.

Список використаних джерел

1.Балакін Р.Л. Акцизне оподаткування тютюнових виробів//Фінанси України.-2007.-№10.-С.96-110.

2.Дрига А.Б. Активізація акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів//Фінанси України.-2004.-№5.-С.95-105.

3. Макаренко В.В. Напрями вдосконалення адміністрування акцизного збору в Україні // Інноваційна економіка // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. – http://www.nbuv.gov.ua

4.Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо підвищення ставок акцизного податку на сигарети без фільтра та інші тютюнові вироби)»

5.Хлєбнікова І.І. Стан і умови акцизного оподаткування // Актуальні проблеми економіки. -2010. - №4. – С.228-235.