Національний університет
державної податкової служби, Україна
У сучасних умовах розвитку економіки та поглиблення
ринкових засад господарювання акценти у прийнятті рішень щодо ефективного
відтворення основного капіталу все більше переміщуються з макрорівня на
мікрорівень окремого підприємства, але в Україні зміна концепції управління
почалася із значним запізненням, що викликало безліч проблем у процесах
відновлення капіталу, випуску конкурентоздатної продукції та формуванні дієвої
амортизаційної політики як умови забезпечення ефективного кругообігу власного
капіталу підприємства.
Розглядаючи проблему визначення терміну «амортизація»
як економічної категорії, слід зазначити, що найчастіше термін «амортизація»
асоціюється з амортизацією вартості тільки необоротних активів, хоча цей термін
використовується більш широко.
Амортизація – це процес поступового переносу вартості
основних засобів, інших матеріальних та нематеріальних активів на вартість
готової продукції у міру їхнього зносу в процесі експлуатації. Амортизація як
джерело майбутніх капітальних інвестицій, покликаних замінити функціонуючі
основні засоби у перспективі, має формуватись за принципом систематичності, бо
можливість для його формування визначаються не ступенем зносу об'єктів, а
рівнем економічної ефективності виробництва. Адже амортизація формується з
виручки, отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг). Хоч за існуючою
методикою бухгалтерського обліку це відображається, як відомо, по-різному:
амортизація включається у собівартість продукції, а капітальні інвестиції для
розширеного відтворення фінансуються за рахунок прибутку [6].
Не є ідентичними поняття «знос» та «зношування». Зносу
підлягають всі створені основні засоби – як діючі, так і недіючі, незалежно від
їх участі в процесі виробництва (виробничі і невиробничі). Зношування – це
економічний процес, відображення зносу в економічній дійсності, основа амортизації.
Виходячи з сутності амортизації як відображення об’єктивних процесів, що існують
при виробничому споживанні основних засобів, з’ясовано, що величина амортизації
відхиляється від величини зносу таким же чином, як ціна від вартості. Це
пояснюється тим, що знос окремих основних засобів відбувається по-різному
внаслідок виробничих умов, індивідуальних для кожного підприємства, і впливу
морального зносу.
Розглядати знос основних засобів треба власне як
втрату тими чи іншими об'єктами своїх фізичних властивостей, отже й знецінення
вартості. Причому тут не можна говорити про „систематичний розподіл" цієї
вартості, як це виглядає, коли притримуватись визначення за П(С)БО 7 «Основні
засоби», бо рівень зносу залежить тільки від умов експлуатації, які характеризуються
нерівномірністю інтенсивності використання тих чи інших об'єктів, особливо у
виробництвах із сезонним характером. Навіть моральний знос не можна вважати
систематичним, бо він радше епізодичний, оскільки науково-технічний прогрес
спричинює раптову появу досконаліших основних засобів, відтак це неминуче
призводить до втрати як номінальної, так і реальної вартості вже функціонуючих,
але застарілих (не за періодом експлуатації, а в порівнянні з сучаснішими
аналогами) об'єктів.
Знос як економічна категорія не має прямого зв’язку з
нарахованою сумою амортизації, оскільки може відшкодовуватись шляхом ремонту за
рахунок собівартості або заміни за рахунок прибутку. Він є первинним по
відношенню до амортизації і має бути основою для розрахунків таких параметрів
амортизаційних процесів, як строк корисного використання, вартість, що
амортизується, норми амортизації.
В сезонному виробництві неспівпадання зносу основних
засобів з реальним формуванням амортизації як джерела простого відтворення
надто очевидне, тому навіть лише з цих міркувань не можна твердити про
тотожність розглядуваних понять.
Методологічна необґрунтованість відображення зносу
основних засобів призводить до того, що методика запису операцій з його
нарахування, попри її трудомісткість, не дає можливості не те що системного
визначення залишкової вартості об'єктів (а саме це є головною метою
застосування цієї економічної категорії в обліку), але й викривлює її в цілому
за всією сукупністю необоротних активів. Причому визначення залишкової вартості
основних засобів за всією сукупністю об'єктів проводиться не в результаті
кореспонденції рахунків, а розрахунковим шляхом, і це зводить нанівець навіть
те, що взагалі-то сума зносу має відображатись в інвентаризаційній картці обліку
основних засобів щомісяця.
Податковим кодексом України встановлюється новий
порядок нарахування податку на прибуток. Одним із чинників зміни бази
оподаткування є запровадження нових методів амортизації основних засобів.
Відповідно до положень Податкового кодексу України
нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання
(експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при
визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на
період його виводу з експлуатації [1].
Таким чином, необхідно змінити методику визначення
залишкової вартості основних засобів, яка зараз нагадує прийнятну фіскальними
органами для обчислення оподатковуваного прибутку, котрий теж вираховують не за
системою кореспонденції рахунків, як це здійснюється щодо прибутку чи збитку у
фінансовому обліку, а розрахунковим шляхом, віднімаючи від валових доходів
валові витрати та суму амортизації основних виробничих фондів.
Література:
1.
Податковий
кодекс України [Текст] : за станом на 2 грудня 2010 р. // Голос України. –
2010. – № 229–230 (4979–4980). – С. 4–62.
2.
Голов
С. Дискусійні аспекти амортизації [Текст] / С. Голов // Бухгалтерський облік і
аудит. – 2005. – № 5. – С. 3–8.
3.
Домбровська
Н. Р. До питання нарахування амортизації основних засобів / Н. Р. Домбровська
// Облік і фінанси АПК. – 2010. – № 4. – С. 45–48.
4.
Івануса Н. І.
Організація обліку ремонтів і модернізації необоротних матеріальних активів /
Н. І. Івануса // Наука й економіка. – 2008. – № 4 (12). – С. 89–93.
5.
Кузьмін О. Є.
Амортизаційна політика підприємств /
О. Є. Кузьмін, С. В. Князь, Н. В. Тувакова // Фінанси України. – 2002. – № 12.
– С. 20–25.
6.
Хомин П. Я.
Амортизація: економічний зміст та методика відображення / П. Я. Хомин, І. М.
Пиріг // Фінанси України. – 2007. – № 6. – С. 22–30.
7.
Чумаченко М. Г.
Ще раз про амортизацію як важливе джерело інвестиційної діяльності підприємства
/ М. Г. Чумаченко // Бухгалтерський облік та аудит. – 2004. – № 11. – С. 3–7.