УДК 657.6:631.11

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ САНАЦІЙНОГО АУДИТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Хоменко  Т.  С.,   студентка  ОКР  «Магістр»,  спец.  «Фінанси і кредит»

Полтавська державна аграрна академія

 

           В   статті    досліджено    сутність   санаційного  аудиту  та особливості  його  проведення  на  підприємстві. Встановлено часові межі його проведення.

Ключові слова: аудит, санація, санаційний аудит

Успішність проведення санаційних заходів на підприємстві визначається, в першу чергу, санаційною спроможністю суб’єкта господарювання. У вітчизняній практиці ефективність санації сьогодні є досить низькою, що можна пояснити відсутністю системи управління, яка дала б змогу адекватно реагувати на негативні зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.

Використання зарубіжних методик також не завжди дає позитивні результати. Особливо актуальною сьогодні є проблема визначення доцільності проведення санації у кожному окремому випадку. Саме санаційний аудит і покликаний дати відповідь на питання про доцільність проведення санації підприємства.

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю, від правильного вирішення яких залежать його подальший розвиток і удосконалення. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів,    законності господарських операцій, аналіз фінансового стану тощо.

Сьогодні на перше місце висувається питання перевірки достовірності фінансової діяльності підприємства. Підтвердження цієї достовірності належить до компетенції аудиторів. У зв’язку з цим, практика санаційного аудиту фінансових показників є винятково актуальною.

Проблеми проведення санаційного аудиту підприємств вивчаються багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями   зокрема:                       И. А.    Бланком,   Л.  И.   Кравченко,  Л.  В. Донцовою,                                          Н.  А.  Никифоровою,   Жак Ришаром,  О. А. Терещенком тощо. Недостатній    ступень   розроблення теоретико-методологічних підходів щодо особливостей   проведення  санаційного аудиту на  підприємстві свідчать про   необхідність      подальших    досліджень з   зазначеної проблеми.

Запровадження санаційного аудиту є принциповим досягненням у період економічних перетворень в країні. Проте нечіткість положень щодо його проведення, недотримання правил здійснення та облікового відображення основних операцій призводить до недостовірності окремих показників санаційного аудиту. Виходячи з необхідності та важливої ролі санаційного аудиту у подальшій долі підприємства, доцільно розглянути важливі процедури для застосування на підприємствах методики аудиту.

           Як зазначалося вище, важливим питанням у контролі за функціонуванням підприємства є проведення санаційного аудиту підприємства. Під останнім розуміють  систему заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованої на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника [2, с. 98].

         У табл.1 наведено      інші думки вчених з позиції визначення змісту категорії «санаційний аудит».

Таблиця 1

Дефініції категорії «санаційний аудит»

Автор

Зміст

Булович Т. В. Сана-ційний аудит як  передумова санації [2]

Санаційний аудит це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованої на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника [2, c. 288].

Бодюк А. В. Мето-дологічні й норма-тивно-правові аспекти аудиту підприємницької діяльності [1].

 Санаційний аудит - один з інструментів зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які беруть участь у фінансовій санації неспроможного підприємства [1, c. 189].

Рудницький В. С. Методологія  і  орга-нізація  аудиту [6].

Санаційний аудит це окремий напрямок діяльності аудиторських фірм, який має свої особливості як щодо методів, так і щодо об'єктів і цілей проведення. Характерною рисою санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі [6, c.133].

Череп  А.  В. Фінансова  санація  та  банкрутство  суб’єктів господарювання [10].

Санаційний аудит є найважливішою складовою процедури санації та відіграє вирішальну роль у мобілізації підприємством фінансових ресурсів, він полягає в перевірці повноти, достовірності та ефективності поданої санаційної концепції [10, c. 211].

 

Протягом останніх років в Україні зроблені реальні спроби сформувати правову та методологічну основу для проведення санації підприємств. Для повного розуміння розглянутих категорій, звернемося до розуміння поняття «санація».

Термін „санація” походить від латинського „sanare” – оздоровлення, видужання [3, с. 255]. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація можу відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості у довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

М. І. Тітов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує дати таке законодавче визначення санації: санація — це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству [8, с.189].

Тобто, санація — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. [6, c.76].

Рішення про проведення санації підприємства чи про його лікві­дацію приймається на підставі висновків санаційного аудиту.

Санаційний аудит є окремим напрямом діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об'єктів та цілей проведення. Характерною рисою санацій­ного аудиту є те, що він здійснюється на підприємствах, які пе­ребувають у фінансовій кризі. Основна його мета полягає в оці­нці санаційної спроможності підприємства [9, с. 262].

      Базою для проведення санаційного аудиту є вихідні дані про оперативне (фактичне) та стратегічне становище підприємства.

Поряд зі звітними бухгалтерськими даними для оцінки санацій­ної придатності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народне господарство в цілому, описовий матері­ал засобів масової інформації,   висновки   незалежних   експертів,   нор­мативні   документи

[6, c. 113].

       Треба зауважити, що процес збирання та систе­матизації даних щодо стратегічного становища підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуаль­ного стану.

          Аудит фінансової сфери включає:

-        оцін­ку динаміки і структури валюти балансу;

-        аналіз     джерел    власних    коштів;    аналіз    структури дебіторської (кредиторської) заборгованості та структури активів;

-        аналіз формування та використання прибутку [10, c. 160].

 Проведення санаційного аудиту, як правило, містить наступні етапи:

1. Збір інформації про підприємство.

При зборі інформації про підприємство використовуються як внутрішні, так і зовнішні джерела отримання інформації, призначені для забезпечення повноти аналізу оперативного та стратегічного положення підприємства.

Повноту аналізу оперативної діяльності забезпечує наявність: річної фінансової звітності за 2 –3 попередніх  роки; документів про результати інвентаризації; розрахунків нормативу власних оборотних коштів; розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості; звіту про наявність та рух основних виробничих фондів та амортизації; даних про наявність та рух грошових коштів на банківських рахунках; висновків попередніх аудиторських перевірок та актів перевірок підприємства державними контролюючими органами; даних про кадровий склад підприємства та рівень заробітної плати; даних про наявність на балансі підприємства об’єктів соціальної сфери.[4, с. 132].

       До інформації стратегічного значення відносять:

         - бізнес-плани;

         - фінансові плани та інші прогнозні розрахунки;

         - аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності продукції;                                                                 

         - звітні та дані прогнозу про розвиток народного господарства в цілому;

         - оцінку впливу виробничої діяльності підприємства на екологічну ситуацію та зайнятість в регіоні;

         -  матеріали маркетингових досліджень;

         - законопроекти Верховної Ради та проекти нормативних актів уряду України; іншу інформацію.

2. Оцінка глибини фінансової кризи підприємства (розрахунок та аналіз фактичних показників та тенденції розвитку).

Оцінка глибини фінансової кризи підприємства проводиться на основі аналізу фінансового стану підприємства та оцінки ефективності його виробничо-господарської діяльності.

Аналіз фінансового стану підприємства передбачає:

-         оцінку динаміки та структури валюти балансу;

-         дослідження та висновки по джерелам власних коштів;

-         структурі дебіторської (кредиторської) заборгованості;

-         аналіз  структури  активів;

-         аналіз формування та використання прибутку.

В основі аналізу виробничо-господарської діяльності виділяють: дослідження та аналіз сфери виробництва; аналіз складу та ефективності використання основних виробничих фондів; оцінку ефективності використання трудових ресурсів; огляд конкурентного середовища; аналіз ефективного складу об’єктів соціального, культурного побуту та незавершеного будівництва; оцінку екологічної сфери.

3. Виявлення причин та симптомів фінансової кризи підприємства та “слабких” місць в його діяльності.

При вивченні симптомів фінансової кризи підприємства використовують такі основні показники його діяльності, як: рівень ліквідності та рентабельності; величину Cash-Flow; якість менеджменту; відносини зі споживачами, виробничими партнерами та державними органами; відносини із засновниками; відносини з банками.

Для ідентифікації “вузьких місць” діяльності підприємства орієнтуються на такі дані: дефіцит ліквідності; високий рівень заборгованості; високий рівень собівартості продукції порівняно з конкурентами; прорахунки в інвестиційній діяльності; відсутність ефективної системи контролінгу; низька якість маркетингу і т.д.

4. Прийняття рішення про санацію або ліквідацію підприємства (підведення підсумків санаційної здатності підприємства).

 Рішення про санаційну (не) здатність приймається на основі результатів порівняльного аналізу сильних та слабких сторін підприємства. В проведенні даного аналізу і полягає смисл санаційного аудиту.

Закінчується аудит загальною оцінкою санаційної здатності з прийняттям рішення про доцільність санації або ліквідації підприємства [1, c. 149].

       В сучасних умовах проведення санаційного аудиту проблема доступу до інформації є однією з найбільших перешкод для надання адекватного аудиторського висновку. З метою підвищення ступеня доступу аудитора до інформації підприємства, покращання якості санаційного аудиту доведено необхідність застосування при проведенні даного виду аудиту інвентаризації як методу господарського контролю. Це дозволить підвищити ступінь обґрунтованості аудиторської думки у разі підтвердження висновків про результати санаційного аудиту.

Рішення про санаційну здатність приймається на основі результатів порівняльного аналізу сильних та слабких сторін підприємства. В проведенні даного аналізу і полягає мета санаційного аудиту.

 Мета санації вважається досягнутою, якщо за рахунок зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел (або за допомогою реорганізації), проведення організаційних та виробничо-технічних вдосконалень вдалося вивести підприємство з кризи (нормалізувати виробничу діяльність та уникнути оголошення підприємства-боржника банкрутом в наступною його ліквідацією) та досягнути його рентабельності та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді існування.

Сьогодні санаційний аудит декларують як обов’язковий елемент у провадженні справи про банкрутство, проте, ми вважаємо, що він міг би дати кращі результати і дозволив би не допустити поглиблення кризи, якби його проводили періодично.

Таким чином, санаційний аудит може виступати одним із елементів системи управління санаційною спроможністю підприємства.

 

Література:

1.     Бодюк  А. В.  Методологічні  й нормативно-правові аспекти аудиту

підприємницької діяльності: Монографія /А. В. Бодюк – К. : Кондор, 2005. – 356 с.

2.     Булович   Т.  В.  Санаційний  аудит  як   передумова  санації /                 Т. В. Булович // Актуальні проблеми  економічного і соціального розвитку регіонів  України : Всеук. наук.-практ. інтерн.-конф., 16 – 26 листопада 2009 р. : тези всеук. наук.-практ. інтерн.-конф. / Дніпропетровська державна фінансова академія. – Дніпропетровськ, 2009. – с. 286-288.

3.     Економічна  енциклопедія  :  [у трьох томах] / С. В . Мочерний. – К.: Видавничий центр «Академія», 2007. – 95 с.

4.     Коваленко   М.  А.   Санація    підприємства   регіону   та  фінансові джерела  її  проведення / М. А. Коваленко, Н. В. Лобанова // Фінанси України. – 2008. – № 8. – С. 69 – 75.

5.     Лігоненко   Л.  О.  Антикризове   управління   підприємством: теоретико – методологічні  засади та практичний інструментарій : [монографія] / Л. О. Лігоненко – Київ : Віра, 2000. – 580 с.

6.     Рудницький  В. С. Методологія  і  організація  аудиту  :  монографія / В. С. Рудницький. – Економічна думка, 1998. – 192 с.

7.     Терещенко  О. О . Управління  фінансовою  санацією  підприємств :

[підручник] / О. О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2006. – 552 с.

8.     Тітов  М.  І.  Банкрутство :  матеріально –  правові  та  процесуальні аспекти / М. І. Тітов.  – Х.: Фірма «Консум», 1997. – 192 с.

     9.    Тюріна  Н.  М.  Управління  фінансовою  санацією підприємства: [підручник] / Н. М. Тюріна, Н.  С.  Карвацка. – Львів :  «Новий світ – 2000», 2008. – 396 с.

    10.    Череп  А.  В.  Фінансова  санація  та  банкрутство  суб’єктів господарювання : [підручник] / А. В. Череп. – К. : Кондор, 2006. – 380 с.