Студентка 4 курсу, кафедра «Обліку і аудиту»

Штепа О.Ю.

Науковий керівник: старший викладач кафедри «Обліку і аудиту»

Саєнко О.Р.

Запорізький національний університет

Роль нових місцевих податків і зборів у формуванні доходної частини місцевих бюджетів в Україні

В сучасних умовах розбудови власної податково-бюджетної системи в Україні актуальною є проблема фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. Місцеві бюджети, є одними із найважливіших ланок фінансової системи України. За допомогою місцевих бюджетів забезпечується фінансування значної частини державних витрат на соціально-культурне і комунально-побутове обслуговування населення. На сьогоднішній день біля 90% місцевих бюджетів є дотаційними і потребують фінансової допомоги у вигляді дотацій вирівнювання з державного бюджету. Пильну увагу привертають місцеві податки і збори, як такі, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, тобто власні надходження місцевих органів влади.

Метою моєї роботи є визначення ролі місцевих податків у формуванні доходної частини місцевих бюджетів, порівняння та оцінка системи місцевого оподаткування після прийняття Податкового кодексу України.

Дослідження практики місцевого оподаткування (до прийняття Податкового кодексу України) показало, що законодавчо встановлені місцеві податки та збори були недостатніми та невагомими у складі доходів місцевих бюджетів. Перешкодою на шляху розвитку місцевого оподаткування стали політична нестабільність, зміни в законодавстві, неузгодженість і суперечливість дій органів влади.

До прийняття Податкового кодексу України [1] перелік та механізми справляння місцевих податків і зборів регулювалися Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки i збори» [2]. Представники наукових кіл, економісти-практики, громадські діячі визначили низку причин, стримуючих розвиток місцевого оподаткування, зокрема:

- різноманіття місцевих податків і зборів із неоднорідною базою оподаткування великих за обсягами (а не дрібних та другорядних);

- наявність місцевих податків і зборів, витрати на адміністрування яких значно перевищують їх надходження до місцевих бюджетів;

- невисокий рівень добровільності сплати місцевих податків і зборів, спричинений обмеженою правовою свідомістю платників податків;

- відсутність законодавчо встановленого механізму впровадження на локальному рівні низки ексклюзивних платежів [ 4].

Розгляд зарубіжної системи місцевого оподаткування показав, що за рахунок місцевих податків в США формується 65% доходів місцевих бюджетів, у Франції — 60%, ФРН — 45%, Великій Британії — 36%, Японії— 33%. Чисельність місцевих податків і зборів у більшості зарубіжних країн становить від 20 до 100 [3].

З прийняттям Податкового кодексу України у 2010 р. склад місцевих податків і зборів змінився кардинально: замість 2 податків та 13 зборів встановлено 2 податки та 3 збори (табл. 1) [4].

Отже, згідно з Податковим Кодексом України:

1. Збір за паркування автотранспорту змінено на збір за місця для паркування транспортних засобів. Платника податку за місця для паркування замінено з водія автотранспорту на особу, яка організовує діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів. Збільшено ставку оподаткування – від 1–3 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за одну годину паркування до 0,03–0,15 % мінімальної заробітної плати за 1 м² площі земельної ділянки, що дозволило збільшити обсяги надходжень від податку. Позитивним є те, що при визначенні ставок передбачено врахування реалій конкретної місцевості, а саме: місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз змін законодавства щодо місцевого оподаткування

До 01.01.2011 р. (згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки i збори»)	З 01.01.2011 р (згідно Податкового кодексу України)
Місцеві податки
1) податок з реклами
2) комунальний податок
	1) Єдиний податок (до внесення змін, у розд. ХІV НК діє по правилах, встановлених Указом № 727
	2) податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (вводиться з 01.01.2012р.)
Місцеві збори
1) збір за припаркування автотранспорту	1) збір за місця для паркування транспортних засобів
2) ринковий збір
3) збір за видачу ордера на квартиру
4) курортний збір	2) туристичний збір
5) збір за участь у бігах на іподромі
6) збір за виграш на бігах
7) збір за участь у грі на тоталізаторі на іподромі
8) збір за право використання місцевої символіки
9) збір за право проведення кіно- і телезйомок
10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей
11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі
12) збір з власників собак
	3) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (плата за торговий патент)

2. Курортний збір замінено на туристичний збір – це збільшує об’єкт оподаткування, такий податок можна застосувати на більшій території внаслідок більшої кількості об’єктів туризму порівняно з курортними місцями. Платниками туристичного збору стали особи, які прибувають на територію громади, на якій діє рішення по встановлення збору, з метою оздоровлення, лікування, з пізнавальними та професійно-діловими цілями. Одночасно збільшилась ставка: замість ставки 10 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлено ставки 0,5-1 % до вартості всього періоду проживання.

3. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі замінено на збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Це дозволило розширити перелік платників податків, якими є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують торгові патенти та здійснюють підприємницьку діяльність. Ставка податку залежить від виду торгівельної діяльності та діяльності з надання платних послуг, а також населеного пункту.

4. З 01.01.2013 року введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платниками податку визначено фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості. Ставка податку встановлюється для квартир і житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 240 і 500 м² в межах 1 % розміру мінімальної заробітної плати та понад 240 і 500 м² - 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати [3].

Отже, введення в дію податку на нерухоме майно стало важливим засобом зміцнення бази власних доходів, що сприятиме зниженню диспропорцій у ресурсній базі місцевих бюджетів.

Література:

1. Податковий кодекс України - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

2. Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. № 56-93 (зі змін.) // Відом.Верх.Ради України – 1993

3. Покатаєва О.В., Покатаєва П.С. Роль місцевих податків і зборів у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів в Україні // Держава та регіони. Серія: Право та державне управління 2012 р., № 2

4. Шаповал Л.П. Податкові аспекти в контексті зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів // Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського - Випуск 5/2011 (70).