Студентка 4 курсу, кафедра «Обліку і аудиту»

Миронова А.В.

Науковий керівник: старший викладач кафедри «Обліку і аудиту»

Саєнко О.Р.

Запорізький національний університет

Податок на нерухомість в Україні

Оподаткування нерухомості в розвинених зарубіжних країнах є важливою складовою їх податкових систем, що виконує не лише фіскальні завдання, але й сприяє вирішенню основних соціально-економічних проблем, особливо на місцевому рівні. Тому впровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в Україні, повинно стати одним із головних джерел забезпечення фінансової стабільності місцевого самоврядування. [1]

Податок на нерухоме майно існує майже у 130 країнах світу. Так, наприклад у Франції, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Англії і інших європейських державах ставки податку на нерухомість складають в середньому 1–2% від її вартості. Оскільки в багатьох іноземних державах цей податок є місцевим, його надходження формують основну частину доходів бюджетів місцевих органів влади. Наприклад, у деяких штатах Австралії - понад 90% місцевого бюджету, в США - до 75%, Канаді - до 80%. [2]

З метою забезпечення стабільності фінансової бази місцевих бюджетів у Податковому кодексі України перелік місцевих податків та зборів доповнено податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Слід відмітити, що до системи загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) України відповідно до Закону України «Про систему оподаткування», що діяв до набрання чинності Податкового кодексу України, було включено і податок на нерухоме майно (нерухомість).

Проте цей податок не був законно встановлений окремим нормативним актом, правовий механізм податку не був визначений, що, у свою чергу, виключало обов’язок його сплати. [3]

З 1 січня 2013 року набрала чинності стаття 265 Податкового кодексу України, яка регламентує порядок обчислення і сплати податку на нерухомість. Дана стаття визначає, що податок на нерухомість сплачують фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Оподатковуватимуться будівлі, які відносяться до житлового фонду, а саме – житлові будинки, прибудови до них, житлові будинки садибного типу, квартири, котеджі та кімнати у багатосімейних квартирах.

Порядок стягнення податку на нерухомість відмінну від земельної ділянки регулюється статтею 265 Податкового кодексу України, якою визначені об’єкти та база оподаткування, ставки та строки сплати податку, а також пільги та умови їх надання.

Платниками податку на нерухоме майно є власники об’єктів житлової нерухомості фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти. Податком на нерухоме майно обкладатиметься житлова площа об’єкта житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості.

Не оподатковуватимуться об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад; нерухомість, що розташована у зоні відчуження або безумовного відселення; будівлі дитячих будинків сімейного типу; садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на платника податку; гуртожитки; об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю.

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт. [4]

У разі наявності у платника податку кількох об'єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів.

Законодавством передбачено деякі пільги із сплати податку на нерухоме майно. Так, база оподаткування об’єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи – платника податку, зменшується:

- для квартири – на 120 кв. метрів;

- для житлового будинку – на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надаватиметься один раз за базовий податковий (звітний) період – календарний рік і застосовуватиметься до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа – платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об’єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою за 1 кв. метр житлової площі об’єкта житлової нерухомості у таких розмірах:

- для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для квартир та житлових будинків, житлова площа яких перевищує зазначені розміри (відповідно) ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати.

Податковим кодексом України передбачено, що податковий період з податку на нерухомість дорівнює календарному року. А це означає, що платити податок на нерухомість необхідно один раз на рік. Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.

При цьому, оскільки відповідна стаття Податкового кодексу вступає в дію з 01 січня 2013 року, то до 1 липня 2013 року всі фізичні особи – власники нерухомості, що підлягає оподаткуванню, отримають від податкової служби повідомлення-рішення, в якому буде вказана сума податку, що належить до сплати в бюджет та платіжні реквізити. Податкове зобов'язання за звітний рік з податку фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. При цьому платник податків має право звернутись в органи державної податкової служби для звірки даних з об’єкту оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на нерухомість.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за встановленою формою, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Платити податок потрібно буде раз на 3 місяці до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

При затримці сплати до 30 днів сума штрафу складе 10%, понад 30 днів - 20%. [4]

На сьогодні в Україні нараховується 28 млн. житлових об’єктів, які підлягатимуть оподаткуванню податком на нерухоме майно. Аналітики податкової служби підрахували, що завдяки нововведеному податку місцеві бюджети вже у 2013 році отримають близько 75 млн. гривень.

Введення в Україні сучасного, соціально справедливого та економічно ефективного податку на нерухомість дозволить адаптувати національне законодавство до Європейських стандартів, знизить маніпуляції на ринку нерухомості, забезпечить збільшення надходжень до місцевих бюджетів.

Стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки повинно бути відповідальною роботою компетентних органів державної влади з метою забезпечення надходження запланованих сум до місцевих бюджетів.

Література:

1. Дахно О. М. Проблеми та перспективи застосування податку на нерухомість в Україні /О. М. Дахно, Р. М. Щербак. – Режим доступу : http://intkonf.org/dahno-om-scherbak-rm-problemita-perspektivi-zastosuvannya-podatku-na-neruhomist-v-ukrayini.

2. Лекарь С.І. Оподаткування нерухомості фізичних осіб: зарубіжна практика та перспективи України: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня увід. екон. наук: спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит»/С.І. Лекарь. – Київ, 2011. – 22 с.

3. Бережна А. Ю. Податок на нерухомість як потенційне джерело формування місцевих бюджетів / А. Ю. Бережна // Науковий вісник будівництва. – 2006. –№ 35. – С. 294–303.

4. Податковий кодекс України: за станом на 1 січня 2013 р. – Режим доступу:http://www.rada.gov.ua